Ухвала суду № 66577220, 17.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3134/17 Справа № 200/20101/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортна компанія» на ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_5 «Бретон Девелопмент Лтд» звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2016 року замінено первісного позивача ОСОБА_5 «Бретон Девелопмент Лтд» на правонаступника ОСОБА_2

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову відповідно якої просив накласти арешт на все майно, в тому числі нерухоме майно та рухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Торгівельно-Транспортна ОСОБА_5», а саме: логістичний центр, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с/рада Чумаківська, комплекс будівель та споруд, заборонити державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії щодо внесення (виключення, припинення) записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також заборонити будь-яким особам вчиняти правочини щодо відчуження, передання в іпотеку, оренду, вносити зміни вже до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна, а також на транспортні засоби в кількості 305 одиниць.

Крім того, просив передати в порядку ч. 7 ст. 152 ЦПК України йому на зберігання вищезазначене рухоме та нерухоме майно.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 рокувказану заяву про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Торгівельно-транспортна компанія» просять ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову, посилаючись порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову районний суд виходив з того, що позивач належним чином вказав причини, у зв'язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтував існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Проте із зазначеним висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

В ухвалі суду про забезпечення позову не визначено співмірність накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ «Торгівельно-транспортна компанія» заявленим позовним вимогам.

Згідно розяснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При визначенні виду забезпечення позову суд має перевіряти чи заходи забезпечення не перешкоджають господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Однак, суд першої інстанції вказані вимоги Закону не виконав, та своєю ухвалою фактично паралізував господарську діяльність апелянта, який, крім цього, не був залучений до участі у справі, що призвело до порушення його прав.

Що стосується самої заяви, то колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 просив накласти арешт на все майно, в тому числі нерухоме майно та рухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Торгівельно-Транспортна ОСОБА_5», проте позовні вимоги про стягнення 20200000 грн. предявлені лише до ОСОБА_3, який лише є одним із засновників вказаного господарського товариства, а до самого товариства вимоги взагалі відсутні та останній не залучений до участі у справі, а також саме між цим товариством та позивачем відсутні договірні відносини та спори.

Крім того, в заяві відсутні посилання на докази того, що вказане вище рухоме та нерухоме майно належить виключно ОСОБА_3, у звязку з чим заява про забезпечення позову є безпідставною та необгрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів, відповідно до п.2 ст.312 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортна компанія» задовольнити.

Ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року про забезпечення позову - скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_6