Рішення № 66576706, 17.05.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8805/16-ц

Провадження № 2/185/526/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 34305,35 грн., в рахунок моральної шкоди 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.01.2015 року о 09.02 год. по вул. Кірова, 29 в с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ 21154 з державним номерним знаком АЕ 7109 ВТ, який належить відповідачу та автомобіля марки Chevrolet Aveo з державним номерним знаком АЕ 6747 ЕМ, який належить позивачу. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року ОСОБА_3, власника автомобіля марки ВАЗ 21154 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 350,00 грн. На момент настання ДТП автомобіль позивача відповідно до договору добровільного страхування КАСКО від 07.05.2014 року за № 202.14.2228378, укладеного з ТОВ «Експрес Страхування» був застрахований та ТОВ «Експрес Страхування» відшкодувало позивачу збитки у розмірі 15135,02 грн. Тоді як відповідно до висновку ПП ОСОБА_6 № 005-15 експертного автотоварознавчого дослідження від 22.01.2015 року вартість відновлюваного ремонту Chevrolet Aveo з державним номерним знаком АЕ 6747 ЕМ складав 55957,14 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21154 з державним номерним знаком АЕ 7109 ВТ була застрахована відповідно до полісу № АІ-1649204 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПАТ «Київський страховий дім», укладеного 11.09.2014 року, яке відшкодувало позивачу 7716,87 грн. Тому сума невідшкодованого матеріального збитку страховими компаніями складає 33 105,25 грн. А загальна сума матеріального збитку, з урахуванням понесених витрат у вигляді сплати 750,00 грн. за автотоварознавче дослідження та витрат на евакуацію автомобіля 450,00 грн., складає 34305,25 грн., яку повинен відшкодувати відповідач. Крім того позивачу спричинена моральна шкода, яка полягала в порушенні звичайного способу життя та душевних стражданнях, яку він оцінює у 2000,00 грн.

У судовому засіданні позивач, його представник підтримали позовні вимоги на доводах та підставах викладених у позові та просили його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, його представник у судовому засіданні просили відмовити у позовних вимогах у повному обсязі на підставі наданих письмових заперечень, відповідно до змісту яких вказували на те, що страхувальниками в повному обсязі відшкодовані страхові збитки позивачу, а також за недоведеністю розміру моральної шкоди спричиненої позивачу.

У судове засідання представник третьої особи не зявився, відповідно до наданої заяви просив розглядати справи без його участі, надавши письмові пояснення з приводу обставин справи, відповідно до змісту яких вказував на те, що дії страхувальника щодо страхового відшкодування відповідали вимогам Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 15.01.2015 року о 09.02 год. водій ОСОБА_3,керуючи автомобілем ВАЗ 21154 з державним номерним знаком АЕ 7109 ВТ по вул. Кірова, 29 в с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням на закругленні дороги, виїхав на смугу зустрічного руху і здійснив зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo з державним номерним знаком АЕ 6747 ЕМ, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року ОСОБА_3, власника автомобіля марки ВАЗ 21154 з державним номерним знаком АЕ 7109 ВТ, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 350,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, власника ВАЗ 21154 з державним номерним знаком АЕ 7109 ВТ, була застрахована у ПАТ «Київський страховий дім» , що підтверджується полісом № АІ-1649204 від 11.09.2014 року, де ліміт відповідальності, за шкоду спричинену майну, згідно з умовами договору, складає 50 000 грн.

Крім того, позивач власник автомобіля Chevrolet Aveo з державним номерним знаком АЕ 6747 ЕМ уклав договір добровільного страхування наземних транспортних засобів КАСКО від 03.11.2014 року за № 202.14.2228378 з ТДВ «Експрес Страхування», з визначенням страхової суми 63750,00 грн.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії вказаних договору та полісу, тому на виконання вимог ст. ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач та відповідач повідомили страхові компанії про настання страхового випадку та надали усі необхідні документи.

Судом встановлено та не заперечуються сторонами по справі наступні обставини.

15.01.2015 року позивач звернувся до ТДВ «Експрес Страхування» для виплати страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 15.01.2015 року за договором КАСКО від 03.11.2014 року за № 202.14.2228378 та отримав від ТДВ «Експрес Страхування» страхове відшкодування в розмірі 15 135,02 грн. відповідно до платіжного доручення № 21153 від 02 квітня 2015 року.

Розмір страхового відшкодування в сумі 15135,02 грн. ТДВ «Експрес Страхування» був встановлений відповідно до страхового акту № 3.15.79-1 затвердженого 20.03.2015 року, де в п. 2.4 вказано, що вартість відновлюваного ремонту встановлювалась згідно ремонтної калькуляції за № 3.15.79 від 03.02.2015 року ТДВ «Експрес Страхування», з урахуванням витрат на проведення експертизи у розмірі 1 055,00 грн., франшизи у розмірі 1 275,00 грн., а також за відсутності даних про витрати на евакуатор.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 21.01.2015 року направленої на адресу ТДВ «Експрес Страхування» останній просив виплатити страхове відшкодування згідно погодженої калькуляції.

Відповідно до платіжного доручення № 6747 від 09.06.2016 року, в порядку регресу, ПАТ «Київський страховий дім» відшкодувало ТДВ «Експрес Страхування» понесені витрати за страхове відшкодування в розмірі 14135,02 грн. (за мінусом франшизи в сумі 1000,00 грн., яка передбачена полісом № АІ-1649204 від 11.09.2014 року).

Крім того, 22.05.2015 року позивач звернувся до ПАТ «Київський страховий дім» із заявою про доплату страхового відшкодування, та на підставі наданих документів 22.05.2015 року ПАТ «Київський страховий дім» були затверджені страхові акти № 712-1853/2 на суму 5217,84 грн., № 712-1853/3 на суму 2537,81 грн., відповідно до яких позивачу були виплачені кошти згідно платіжних доручень № 6666 від 04.06.2015 року на суму 5217,84 грн. та № 6797 від 11.06.2015 року на суму 2537,81 грн., а загалом 7755,65 грн.

Як було встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року, яке набрало чинності, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київський страховий дім», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки проведений розрахунок по страховому відшкодуванню з позивачем відповідає вимогам Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобовязань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обовязок.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується уразі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). До відносин, що випливають із обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 2231, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, повязана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене сторонами договорів добровільного страхування наземних транспортних засобів та обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договори укладаються з метою забезпечення, як своїх прав, так і прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобовязання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обовязок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів та обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобовязанні ним є страховик).

Таким чином потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобовязань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховиків, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Згідно з ст. 34 Закону № 1961-IV страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у звязку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страхові компанії під час вирішення питання про виплату страхового відшкодування у першу чергу керується вимогами Цивільного кодексу України та Закону № 1961-IV.

Як свідчать обставини по справі, відповідно до вимог чинного законодавства, ТДВ «Експрес Страхування» направило представника страхової компанії для огляду транспортного засобу, встановило перелік пошкоджень, визначило вартість відновлюваних робіт на підставі проведеної калькуляції згідно звіту ПП ОСОБА_7 № 09/02/15 від 09.02.2015 року про розмір матеріального збитку завданого власнику легкового автомобіля Chevrolet Aveo з державним номерним знаком АЕ 6747 ЕМ, які позивачем не оскаржені, та здійснило виплату страхового відшкодування.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, звіт № 005/15 експертного авто- товарознавчого дослідження ПП Резніченко від 22.01.2015 року про вартість відновлюваного ремонту Chevrolet Aveo з державним номерним знаком АЕ 6747 ЕМ був замовлений позивачем самостійно, до оцінки та проведеної калькуляції відновлюваного ремонту зробленого ТДВ «Експрес Страхування», а також до страхової компанії ТДВ «Експрес Страхування» не предявлявся.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Проте, позивачем, як то передбачено ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не було доведено суду розмір фактичної шкоди завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захистцивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Беручи до уваги положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами та доповненнями), "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, суд, враховуючи характер і тривалість страждань позивача, який у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою був позбавлений особистого транспортного засобу, та ступінь вини відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди, прикладення позивачем додаткових зусиль для поновлення звичного ритму життя, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 2000, 00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., а також понесені та документально підтверджені судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового забору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Бондаренко