Ухвала суду № 66575671, 17.05.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №664/3648/15-ц Головуючий в І інстанції Савчак С.П.

Провадження №22ц/791/993/17 Доповідач: Радченко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Радченка С.В.

суддів: Колісниченка А.Г., Пузанової Л.В.

секретар Павловська Ю.О.

за участю прокурора Хамідової Е.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління МВС України в Херсонській області та Прокуратури Херсонської областіна рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Херсонській області, Прокуратури Херсонської області, Державної казначейської служби України, Суворовського районного суду м.Херсона про стягнення за рахунок державного бюджету в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди коштів, внаслідок незаконного проведення обшуків, арештів майна та притягнення до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом, посилаючись на ту обставину, що вона отримала моральну та матеріальну шкоду внаслідок притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 212 ч. 1 Кримінального кодексу України, проведення обшуків, вилучення та арешту майна позивача, а саме грошових коштів у розмірі 499 917, 00 грн., та автомобіля ГАЗ 3321, 2002 р.в. Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27.10.2014 року у справі № 664/983/13-к її визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 212 ч. 1 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23.12.2014 року вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області залишено без змін. Посилаючись на наведене, з уточненнями, остаточно просила, стягнути на її користь за рахунок державного бюджету на відшкодування моральної шкоди 5 000 000,00 грн, на відшкодування матеріальної шкоди 693 001,96 грн з яких: - втрачені відсотки по депозитах банку за період з 18.10.2012 року по 18.03.2015 року становить 185 541,43 грн; - індекс інфляції становить 255 460,53 грн; - витрати на правову допомогу 252 000,00 грн.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.Стягнуто за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 286 720 грн та в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 252 000 грн, а всього 538 720 грн.Вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокуратура Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди скасувати і закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління МВС України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу прокуратури відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокуратури Херсонської області підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ГУ МВС України в Херсонській областіпідлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок перебування позивача під слідством 22 місяці 22 дні, проведення обшуків, вилучення майна, застосування запобіжного заходу їй спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України з врахуванням висновків судової психологічної комісійної експертизи та положень ст. 1176 ЦК України, ст..13 Закону України «Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 252 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу у вказаній сумі, яку вона сплатила захиснику, який здійснював її захист в суді першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення моральної шкоди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України і 22 місяці 22 дні вона перебувала під слідством та судом. Відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. В межах вказаного кримінального провадження, правоохоронними органами було проведено ряд обшуків, вилучено документи, печатки, грошові кошти, транспортні засоби, накладено арешти на належне позивачці майно. Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області у справі № 664/983/13-к від 27.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23.12.2014 року, у кримінальному провадженні № 32013230000000006 ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення (а.с.11-19, 20-23).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У ст.2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п.2 ч.1 цієї статті, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частиною другою п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви (п. 9 Постанови), керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Оскільки вироком суду ОСОБА_1 визнана невинуватою у інкримінованому їй обвинуваченню у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, усі дії органів досудового розслідування, прокуратури починаючи з часу обрання їй міри запобіжного заходу та закінчуючи винесенням постанови є незаконними.

Згідно епікризу поліклініки Державної адміністрації Залізничного транспорту - ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікування в терапевтичному відділенні на неврологічних ліжках з 19.10.2012 року по 31.10.2012 року з діагнозом загострення хронічного пісттравматичного церебрального арахноїдиту з гіпертензійно-лікворною дизциркуляцією. Атактичний синдром. Астено-неврастенічний синдром. Скарги на інтенсивний розпираючий головний біль в потиличній та височній ділянці, головокружіння, шум в голові, шаткість при ходьбі, постійну нудоту, багаторазову блювоту, тремтіння в кінцівках, загальна слабкість, поганий сон, дратівливість, плаксивість, підвищення А/Т 170/100. Вважає себе хворою з січня 2012 року після перенесення ЧМТ, стан погіршився раптово 18.10.2012 року після стресу. Внаслідок проведеного лікування стан хворої покращився. Виписується в задовільному стані на подальший диспансерний нагляд у невропатолога за місцем проживання.

Згідно висновку судової психологічної комісійної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 347 від 19.09.2016 року ситуація, що досліджується за справою, є психотравмуючою для ОСОБА_1 завданні моральні страждання (моральна шкода). Можливий розмір грошової компенсації за завданні ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду), становить від 200 000 до 500 000 грн. За листом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20.01.2017 № 5638 вирішення питань експертизи в редакції експертів (відповідно до висновків комісійної судово-психологічної експертизи № 347 від 26.08.2016) було обумовлено теоретико-методологічними особливостями проведення психологічної експертизи. А саме тим, що відповідно до теорії психологічної експертизи моральних страждань, травмувальні події, які впливають на особистість людини одночасно (або безпосередньо один за одним), призводять до виникнення єдиного цілісного комплексу психологічних страждань, які в свою чергу, стають психологічним підґрунтям виникнення єдиної моральної шкоди. Методологія психологічної експертизи не дозволяє вирішувати питання спричинення моральних страждань ОСОБА_1 у редакції суду, так як перенесені ОСОБА_1 страждання являють собою єдиний комплекс психологічних реакцій її психіки та організму на травмувальні події. На цей час у Реєстрі методик проведення судових експертиз та серед загальнонаукових психологічних методик відсутні ті, які дозволили б експертам-психологам визначити відмінності у стражданнях людини в залежності від проведення процесуальних дій за різними адресами або літерами будинків за однією адресою (різних будинків та об'єктів обшуку), але однакових за змістом.

З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, тривалий час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків останньої, необхідності витрачання зусиль на доведення своєї невинуватості, обмеження конституційного права на вільне пересування, колегія судів вважає, що висновки суду щодо права останньої на відшкодування моральної шкоди, завданої діями органу досудового розслідування, прокуратури є правильними.

Колегія суддів погоджується з визначеним розміром моральної шкоди в сумі 286720 грн, оскільки такий висновок є законним та обґрунтованим відповідає вимогам справедливості та розумності.

Доводи апеляційної скарги ГУ МВС України в Херсонській області, стосовно відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таке протирічить наявним доказам у справі та наведеним вище висновкам.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із рішенням суду в частині вимог позивача про стягнення на її користь 252000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до ст.2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру витрат на правову допомогу, понесених громадянином, унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Таким чином, визначення розміру суми, сплаченої позивачкою за надання їй правової допомоги належить до компетенції суду, який розглядав кримінальне провадження по першій інстанції.

З матеріалів справи вбачається та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не зверталась до суду, який розглядав кримінальне провадження із заявою про відшкодування шкоди і рішення з цього приводу не виносилась.

Суд зазначених вище вимог закону не врахував, безпідставно прийняв до провадження спір, що підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства і розглянув його в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин справа в частині вимог про відшкодування витрат за надання юридичної допомоги по кримінальній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає закриттю в цій частині

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (справа № 6-2089 цс15).

Таким чином, рішення суду в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

В іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом на предмет його законності та обґрунтованості.

Керуючись п.1ч.1 ст.205, ст..ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Херсонської області задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Херсонській областізадовольнити частково.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року в частині стягнення за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 252000 грн скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Це ж рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 286720 грн залишити без змін.

Ухвала набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий С.В. Радченко

Судді: А.Г. Колісниченко

Л.В. Пузанова