Ухвала суду № 66575071, 18.05.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа: 766/14245/16-к

Провадження № 11-сс/791/247/17 Головуючий в 1 інстанції: Мусулевський Я.А.

Категорія: ухвала про продовження Доповідач: Гемма Ю.М.

строку тримання під вартою

У Х В А Л А

іменем України

18 травня 2017 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Батрака В.В., Красновського І.В.,

при секретарі Сухорука Я.А.,

за участю прокурора Найдьонова О.О.,

захисника ОСОБА_1,

законного представника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12016230000000527 за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03 травня 2017 року щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 01 липня 2017 року включно, -

в с т а н о в и л а:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється в тому, що він 08.11.2016 року в період часу з 11 год. до 11 год.30 хвил., діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4, з метою вчинення крадіжки здійснювали готування до незаконного заволодіння чужим майном шляхом спостереження за домоволодінням за адресою: м. Херсон, пров. Оборонський, 13. Після чого, у період часу з 19 год. до 22 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розподіливши між собою ролі, що полягало в перебуванні ОСОБА_4 біля паркану для ведення спостереження та виявлення можливої небезпеки викриття злочину, а ОСОБА_3 проник до вказаного домоволодіння. У ході скоєння крадіжки в ОСОБА_3, будучи раптово викритим власницею домоволодіння ОСОБА_5, діючи самостійно, з корисливих мотивів напав на ОСОБА_5 та позбавив її життя. Після чого, заволодів грошовими коштами в сумі 70 грн. та золотими прикрасами потерпілої.

09.11.2016 р. відомості про вказані злочини внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230000000528 за ч.4 ст.187 КК України, за № 12016230000000527 за п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

Указані кримінальні провадження обєднані в одне провадження під єдиним № 12016230000000527.

В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою щодо неповнолітнього ОСОБА_3 та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі. В обґрунтування доводів указує, що слідчий суддя надав неналежну оцінку вагомості наявних доказів у їх сукупності, оскільки вони не дають достатніх та обґрунтованих підстав для підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України. Вважає, що підозрювані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 могли обмовити ОСОБА_3 з метою уникнути кримінальної відповідальності. Стверджує, що допит неповнолітнього ОСОБА_3 працівником поліції ОСОБА_7 був проведений без участі адвоката, законного представника та складання відповідного протоколу, чим було порушено право підозрюваного на захист, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Проведені по справі імунологічні експертизи не вказують на причетність ОСОБА_3 до злочину. Вважає, що слідчий суддя не дотримався практики Європейського суду з прав людини про те, що тримання неповнолітнього під вартою застосовується лише як крайній захід і протягом найкоротшого періоду часу та за можливості замінюється іншими альтернативними заходами. Зазначає, що в даному провадженні відсутні достатні та належні факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_3 вчинив злочини, у яких необґрунтовано підозрюється, порушено право на захист, порушено «розумність» строку тримання під вартою, оскільки жодних нових доказів, які б підтверджували вину підозрюваного ОСОБА_3 за цей час не встановлено, а можливість їх отримання вичерпані та при цьому не наведено достатніх обґрунтувань для продовження тримання під вартою неповнолітньої особи. Крім того, висновки слідчого судді щодо можливості ОСОБА_3 впливати на свідків чи інших підозрюваних не обґрунтовані та є припущенням. Проведення слідчих дій, необхідних для закінчення досудового розслідування та зазначених у клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді, можливе й без перебування підозрюваного під вартою. Також, у матеріалах провадження відсутні будь які докази, які б свідчили про те, що більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України. Водночас, слід врахувати, що підозрюваний є неповнолітнім, має постійне місце проживання з матірю ОСОБА_2, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Крім того, слідчий безпідставно послався на те, що підозрюваний раніше судимий та схильний до вчинення злочинів, що не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи. Тому вважає, що подальше тримання під вартою підозрюваного, є невиправданим.

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_1 та законного представника ОСОБА_2, підозрюваного, які підтримали апеляційні вимоги, наведені захисником, та просили їх задовольнити, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою та підставою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків та запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Положення ч.3 ст. 197 КПК України передбачають, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 10.11.2016 р.ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

11.11.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

11.11.2016 року слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком до 05.01.2017р..

29.12.2016 року слідчим суддею продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 до 4 місяців, а саме до 05.03.2017 року.

27.02.2017 року відносно ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 6 місяців, а саме до 05.05.2017 року включно.

25.04.2017 року заступником Генерального прокурора України продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні до 8 місяців, тобто до 10.07.2017 року включно.

03.05.2017 року ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області продовжено відносно ОСОБА_3 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 01.07.2017 року включно.

Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя врахував наступні обставини, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, за які передбачено безальтернативно покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, і підозра у вчиненні зазначених злочинів підтверджується зібраними у справі доказами, що встановлено ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 11.11.2016 року під час обрання запобіжного заходу, наявні ризики того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, буде мати можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити нові кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати встановленню обєктивної істини у кримінальному провадженні шляхом впливу на інших підозрюваних ОСОБА_6, ОСОБА_4, які вказують на вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 саме ОСОБА_3, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки він зареєстрований у Миколаївській області та зможе виїхати за межі Херсонської області, і на теперішній час заявлені ризики не зменшилися.

Виходячи з наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що подальше тримання ОСОБА_3 під вартою відповідає суспільним інтересам та вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Завершенню досудового розслідування перешкоджає необхідність проведення слідчих та процесуальних дій, спрямованих на закінчення досудового розслідування.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, а тому твердження апелянта про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного, є безпідставними.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини містять загальний характер і в даному випадку не аргументовані необхідністю її врахування саме в цій справі. Його доводи про наявність обставин та позитивних даних про особу підозрюваного ОСОБА_3, які на їх думку, вказують на можливість застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу, не повязаного з триманням під вартою, незважаючи на наявність у нього постійного місця проживання в м. Херсоні, де він мешкає з матірю, - не мають такого ступеню довіри, що можуть бути враховані судом як такі, що мають запобіжний вплив на процесуальну поведінку підозрюваного, та не є такими, що усувають встановлені слідчим суддею ризики, і його висновки не спростовують, враховуючи вагомість наявних доказів про підозру ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжких злочинів, у яких він підозрюється, за які законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, його репутацію та соціальні звязки, а саме, що він зареєстрований у Миколаївській області, але за місцем реєстрації не проживає, на час затримання проживав в м. Херсоні. ОСОБА_3 змінив місце свого мешкання і проживав, то на території Новотимофіївської сільської ради з батьком, то в м. Херсоні з матірю, не навчається протягом тривалого часу, суспільно-корисною діяльністю не займається, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків і відсутність впливу на його поведінку з боку батьків, які доводять існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Наведені обставини в їх сукупності, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_3 буде мати можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного з метою забезпечення виконання ним процесуальних обовязків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, і ці ризики на момент розгляду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, не зменшилися.

З урахуванням цих обставин, колегія суддів дійшов висновку, що подальше тримання під вартою ОСОБА_3 відповідає суспільним інтересам.

Крім того, слідчий суддя дотримався і вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді перешкоджає необхідність проведення ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема, долучити висновок медико - криміналістичної експертизи, призначити додаткову судово-медичну експертизу, допитати експертів, провести інші слідчі та процесуальні дії для встановлення обставин та перевірки позиції захисту, з урахуванням яких, необхідно повідомити про остаточну підозру, ознайомити сторони з матеріалами провадження, вручити підозрюваному обвинувальний акт.

Тобто, є необхідність проведення значного обсягу слідчих та процесуальних дій, у тому числі виконання вимог ст. ст. 290, 291 КПК України, спрямованих на закінчення досудового розслідування.

Твердження захисника про те, що слідчий суддя при розгляді клопотання надав неналежну оцінку вагомості наявних доказів, як таким, що, на його думку, не дають достатніх на обґрунтованих підстав для підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, не ґрунтуються на законі, оскільки на цій стадії процесу слідчий суддя не вправі вирішувати наперед питання про достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, доведеності чи недоведеності обвинувачення, які вирішуються судом під час судового розгляду справи по суті в межах висунутого обвинувачення особі відповідно до обвинувального акту, а не за повідомленням про підозру.

Отже, слідчим суддею прийнято рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 яке відповідає вимогам КПК України і порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, не встановлено. Рішення про продовження строку тримання під вартою не порушує права підозрюваного, а мотивування прийнятого слідчим суддею рішення не суперечить практиці ЄСПЛ, що стосується застосування запобіжних заходів.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами захисника про те, що слідчий суддя безпідставно послався на те, що підозрюваний раніше судимий та схильний до вчинення злочинів, оскільки це не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи, тому ця помилкова вказівка суду підлягає виключенню з мотивувальної частини ухвали.

З огляду на викладене вище, підстав для скасування судового рішення та застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу, не повязаного з триманням під вартою, як про це ставиться питання стороною захисту в апеляційній скарзі, колегія судді не знаходить, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду на те, що підозрюваний ОСОБА_3 раніше вчиняв корисливі злочини, та маючи не зняту та непогашену судимість, може вчинити інші аналогічні злочини.

У решті ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03 травня 2017 року про продовження строку тримання під вартою щодо нього без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_8

Судді: (підпис) ОСОБА_9

(підпис) ОСОБА_10

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 18 травня 2017 року

Ухвала набрала законної сили 18 травня 2017 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_8