Рішення № 66565723, 15.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/650/16-ц 22-ц/774/752/К/17

Справа № 182/650/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/752/К/17 суддя Кобиляцька-Шаховал І.О.

Категорія № 57 (4) Доповідач Барильська А.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар: Борщ А.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та витребування безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про захист прав позивачів та витребування безпідставно набутого майна, посилаючись на те, що 14.12.2015 року між ним та ТОВ „Лізингова компанія „Ваш авто був укладений договір Фінансового лізингу № 001983 та Додаток № 1 та Додаток № 2 до договору. Цього ж дня він здійснив адміністративний платіж, згідно Договору Фінансового Лізингу № 001983 у розмірі 49 000 грн. 00 коп., на розрахунковий рахунок № 26004482354 ТОВ ЛК „Ваш авто, що відкритий в АТ „ОСОБА_4 Аваль у м. Київ, що підтверджується квитанцією № 13 від 14.12.2015 року як оплату за автомобіль. За умовами укладеного договору, ТОВ ЛК „Ваш авто зобовязалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді Трактору МТЗ та передати цей трактор йому у користування. Перехід права власності мав відбутися після сплати лізингових платежів.

Однак, додаток № 3 до договору №001983, який є Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, сторонами підписано не було. Вважає, що зміст основного тексту договору №001983 фінансового лізингу та Додатків №1 та №2 до вказаного Договору не містить повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються відповідачем, що є порушенням його прав, як споживача на отримання повної та достовірної інформації про фінансові послуги. Отже, істотні умови договору фінансового лізингу сторонами не були погоджені, оскільки не було підписано Додаток № 3 до договору, що є обов'язковим для укладення будь- якого Договору.

Просив суд та стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуте майно, а саме грошові кошти в сумі 49 600 грн., 3 % річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами в розмірі 197,34 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано порушення прав споживача з боку ТОВ „Лізингова компанія „Ваш авто при укладанні договору фінансового лізингу № 001983 від 14.12.2015 року з ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49000 грн. та 3 відсотка річних 197 грн. 34 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 826,82 грн.

В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що гроші, отримані відповідачем від позивача, є безпідставними в розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки вони були передані позивачем на підставі правочину.

Також зауважує на тому, що суд першої інстанції невірно встановив, що сторони протизаконно не підписали додаток № 3 під час укладення договору, оскільки сторони погодили, що в разі змін, замість Додатку № 1 платежі будуть визначені Додатком № 3, тому відсутність Додатку № 3 є логічним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що14 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» був укладений договір № 001983 фінансового лізингу та Додаток №1 і Додаток №2 до даного договору, відповідно до умов якого відповідач - лізингодавець зобов'язувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно - транспортний засіб Трактор МТЗ, , а позивач - лізингоодержувач, зобов'язувався прийняти даний автомобіль та сплачувати за нього лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

14 грудня 2015 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача 49000 грн., призначення платежу - адміністративний платіж згідно договору 001983 від 14.12.2015 року.

Відповідно до п. 10.1 договору передбачено, що лізинговий платіж це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Додаток № 3 до договору).

Відповідно до визначення термінів договору:

-адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення Договору, незалежно від назви визначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу відображається у Додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості Предмета договору;

-лізинговий платіж - щомісячний платіж, що сплачується Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця у строки та в розмірі відповідно даного Договору та до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування, Додаток № 3 до Договору);

-платежі - це поняття включає всі види платежів, передбачених даним Договором;

-обсяг фінансування - сума грошових коштів, що становить різницю між Вартістю Предмета лізингу, на момент його передачі, та сплаченим Лізингоодержувачем Авансовим платежем та можливою доплатою у відповідності до умов Договору. На суму Обсягу фінансування нараховуються відсотки (проценти), обсяг фінансування та відповідні відсотеки підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця. Порядок та розмір сплати Обсягу фінансування визначається у Договорі та Додатку № 3 до Договору.

Відповідно до п. 8.5 договору всі планові платежі, які визначаються у Додатку № 1 та Додатку № 3 до даного Договору сплачуються Лізингоодержувачем згідно вказаних додатків на підставі рахунків виставлених Лізиногодавцем. Планові платежі зараховуються Лізингодавцем згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок Лізингодавця.

Окрім іншого, п. 9.6 договору передбачає, що лізингоодержувач має право в останньому місяці сплати авансового внеску та/або до купівлі предмета лізингу для лізингоодержувача звернутися до лізингодавця із письмовою заявою про надання йому будь-якої іншої марки та/або моделі та/або модифікації транспортного засобу, що відрізняється від марки та/або моделі, та/або модифікації, яка зазначена у договорі та специфікації. У цьому випадку лізингодавець залишає за собою право прийняти або відхилити таку заяву в залежності від можливостей лізингодавця та /або продавця. В разі задоволення заяви лізингоодержувача та з метою виплати лізингоодержувачем не менше 50 % від вартості вже новообраного предмета лізингу на момент купівлі новообраного предмета лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобов'язаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів, до моменту підписання Додатку № 3 до даного договору та до моменту купівлі новообраного предмета лізингу та передачі його лізингоодержувачу. У такому випадку сплата різниці проводиться лізингоодержувачем на підставі наданої лізингодавцем квитанції або рахунку. В разі задоволення заяви лізингоодержувача щодо заміни предмета лізингу сторони обовязково підписують специфікацію на новообраний транспортний засіб. Остаточна вартість новообраного предмета лізингу та подальші лізингові та обовязкові платежі будуть визначені у Додатку № 3 до даного договору, який є його невід"ємною частиною та який сторони зобов"язані підписати до моменту передачі транспортного засобу.

Згідно п. 16.13 - додатки до договору фінансового лізингу є його невід'ємною частиною. А п. 17.2 вказує, що підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторонами при підписанні вищезазначеного Договору не було узгоджено та підписано Додаток № 3 "Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами", що є невід'ємною частиною Договору, та не досягнуто згоди щодо предмету лізингу, що є його істотними умовами, то даний Договір слід вважати неукладеним.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник з приводу законності набуття майна грошових коштів в розмірі 49000 грн.

Матеріалами підтверджено та не заперечувалося позивачем, що 14 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто» підписано договір № 001983 фінансового лізингу.

За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи різних договорів, зокрема лізингу, оренди (найму), купівлі-продажу, поставки, й відносини, що виникають з договору фінансового лізингу регулюються положеннями ЦК України про лізинг, оренду (найм), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно ч.1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Загальні підстави укладення договору встановлені ч.1 ст. 638 ЦК України, відповідно до якої, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено матеріалами справи, сторонами підписано Додатки до договору, які у відповідності до п. 16.13 ст. 16 договору є невідємною його частиною, Додаток № 1, в якому визначено вартість предмета лізингу, графік сплати авансового платежу та Додаток № 2 який визначає специфікацію предмета лізингу.

Що стосується Додатку № 3, яким визначається графік сплати лізингових платежів, то у відповідності до п.10.4 ст. 10 обовязок з його підписання виникає у разі зміни вартості предмета лізингу. Підписати цей Додаток сторони зобовязані до купівлі транспортного засобу.

Однак, не дослідивши змісту договору та його окремих положень у взаємозвязку, суд не врахував, що сторони в момент укладення договору фінансового лізингу досягли згоди щодо підстав та порядку підписання Додатку № 3 до договору, зафіксувавши свою згоду письмово та затвердивши її своїми підписами.

Сама ж по собі відсутність укладеного між сторонами Додатку № 3 до договору на момент його укладення, не створює жодних правових наслідків й не може бути підставою для визнання договору неукладеним.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами договірних відносин та наявність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, що є підставою для скасування ухваленого у справі рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, за змістом ч.1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, а також зобовязання є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11, ст. 509 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 177 ЦК України обєктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.

Отже, чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування судом до них положень ч.1 ст. 1212 ЦК України, оскільки набуття однією зі сторін зобовязання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобовязання не є безпідставним.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалених ним постановах від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13 та від 24.09.2014 року у справі № 6-122цс14, що в силу вимог ч.2 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти в сумі 49000 грн., які становлять вартість предмету лізингу у відповідності до Додатку № 2, перераховані позивачем відповідачу на виконання укладеного між ними договору фінансового лізингу, який на момент сплати грошових коштів вже був укладений та підписаний сторонами, та позову щодо визнання його недійсним позивачем не заявлено.

Вказане підтверджує, що відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, а саме підписаного сторонами договору фінансового лізингу.

Крім того, зазначені грошові кошти не передавались у власність чи користування відповідача, а були отримані ним як предмет договору з метою подальшого придбання у власність транспортного засобу з переданням його у користування позивачу на умовах й в строк, визначений договором.

Отже, висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь 49000 грн. в порядку ст.1212 ЦК України є помилковим.

З інших підстав недійсності договору фінансового лізингу позивачем позовних вимог не заявлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України у звязку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» -задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та витребування безпідставно набутого майна.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: