Ухвала суду № 66563356, 17.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи № 759/9034/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Миколаєць І.Ю.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5701/2017 Доповідач - Шахова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Болотова Є.В., Вербової І.М.

при секретарі - Горак Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ПАТ «Свелбанк» звернулось до Житомирського районного суду Житомирської області з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.08.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк», а потім на ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав від банку грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється у розмірі 90 000 доларів США, які зобов'язався повернути банку в строк до 17.08.2012 року включно, сплативши проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних. Відповідач скористався кредитними ресурсами, але свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 18.10.2011 року утворився борг на суму 84 857,36 дол. США та 75 429,38 грн., який складається з: заборгованість за кредитом - 59548 дол. США, заборгованість по процентам - 25309,36 дол. США та пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів - 75 429,38 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 01.03.2016 року вказану справу направлено за підсудністю до Святошинського районного суду м.Києва.

Ухвалою від 11.07.2016 року справу прийнято до розгляду Святошинським районним судом м.Києва під головуванням судді Миколаєць І.Ю.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 24.11.2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» залучено до участі в цій справі як правонаступника позивача ПАТ «Сведбанк».

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2006 року у сумі 84 857,36 доларів США та 754 29,38 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування своїх доводів, вказує зокрема, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки договорам факторингу, щодо яких у позивача виникло право вимоги до відповідача та не звернув увагу на те, що позивач не набув права вимоги до відповідача за кредитним договором. Судом першої інстанції неправомірно залучено до участі у справі ТОВ «Кредитні ініціативи».

У судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 17.08.2006 року належним чином не виконував, не здійснював щомісячне погашення кредиту, визначені договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі в сумі 84 857,36 дол. США та 75 429,38 грн, а тому відповідач зобов'язаний повернути борг у вищевказаній сумі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.08.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», який згодом змінив свою назву на ВАТ «Сведбанк», а потім на ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2707/08/06/88-339, за мовами якого ОСОБА_2 отримав від банку грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється у розмірі 90 000 доларів США, які зобов'язався повернути банку в строк до 17.08.2012 року включно, сплативши проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних ( п.1 Кредитного договору).

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 104_2 від 17.08.2006 року, яка серед інших реквізитів містить підпис ОСОБА_1 про отримання ним 90 000 доларів США, що було еквівалентно 454 500 грн. (а.с. 9).

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п. 3.8, 3.9 та 5.1.4 даного договору.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з 01 по 10 число включно за попередній місяць на момент повернення кредиту на рахунок відсотків через касу банку.

Згідно п. 5.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язується: забезпечити своєчасне повернення кредиту і сплату нарахованих процентів.

У випадку порушення умов п.п. 3.8, 3.9 та 6.1 цього договору та/або умов іпотечного договору, що укладається між банком та позичальником у відповідності до п.2 .1 цього договору, вимога про виконання порушеного зобов'язаннянаправляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів (п. 3.10 кредитного договору).

Згідно п. 8.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Отже, АКБ «ТАС-Комерцбанк», який згодом змінив свою назву на ВАТ «Сведбанк», а потім на ПАТ «Сведбанк» взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 90 000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 104_2 від 17.08.2006 року.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» було укладено Договір факторингу № 15, та 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений Договір факторингу за якими ПАТ «Сведбанк» передав спочатку ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», який в свою чергу передав ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитними зобов'язаннями своїх боржників, в тому числі за кредитом ОСОБА_1 (а.с. 65-123).

Відповідач скориставшись кредитними ресурсами, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 18.10.2011 року утворився борг на суму 84 857,36 дол. США та 75 429,38 грн., який складається з: заборгованості за кредитом - 59548 дол. США, заборгованості по процентам - 25309,36 дол. США та пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів - 75 429,38 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статтею 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Стаття 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Встановивши, що відповідач взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 17.08.2006 року належним чином не виконував, не здійснював щомісячне погашення кредиту, визначені договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 84 857,36 дол. США та 75 429,38 грн, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність парових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки договорам факторингу, щодо яких у позивача виникло право вимоги до відповідача, а відтак - не звернув увагу на те, що позивач не набув права вимоги до відповідача за кредитним договором є безпідставними, оскільки позивачем не ставилось питання про визнання договорів факторингу від 28 листопада 2012 року недійсними з підстав недодержання сторонами встановлених законом вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не надано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги до нього є безпідставними, оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Доводи апеляційної скарги проте, що судом першої інстанції неправомірно залучено до участі у справі ТОВ «Кредитні ініціативи» є також безпідставними, оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 516, 517, 1080 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» є належним позивачем у вказаній справі, оскільки має право вимоги за договором кредиту та право на стягнення виниклої заборгованості за вказаним кредитним договором та відсотків за користування ним, пені.

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції на підставі.4 ст. 1 ст. 207 ЦПК України повинен був залишити даний позов без розгляду, у зв'язку з тим, що у проваджені Апеляційного суду Житомирської області знаходиться на розгляді антологічний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав не заслуговують уваги, оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду першої інстанції у жовтні 2011 року, а у справі, що знаходиться в провадженні Апеляційного суду Житомирської області - у 2015 році.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що є підставою для відмови у задоволенні позову, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді