Ухвала суду № 66563318, 16.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 428/3743/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Малинников О.Ф.

Провадження № 22-ц/796/5512/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Немировської О.В.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 50 000 євро, що за курсом НБУ на 14 лютого 2017 року складає суму 1 443 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3654,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Посилається на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають матеріалам справи. Зазначає, що в жовтні 2012 року він з ОСОБА_2 дійшли згоди щодо укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Сєвєродонецьке підприємство «Здоров'я». Передані на підставі розписки від 30 жовтня 2012 року в рахунок належних з ОСОБА_2 платежів грошові кошти в сумі 50 000 євро були визначені як завдаток, а не аванс. Договір купівлі-продажу не був укладений з вини ОСОБА_2, яка втратила бажання купувати частку в статутному капіталі. Звертає увагу на те, що розписка про отримання коштів була написана ОСОБА_3, яка не мала повноважень діяти від його імені, хоча дійсно вела переговори з можливими майбутніми покупцями прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Сєвєродонецьке підприємство «Здоров'я».

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я». У вересні 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 велися переговори щодо придбання останньою частки в статутному капіталі ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я».

30 жовтня 2012 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 через ОСОБА_3 кошти в сумі 50 000 євро, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_3 та визнається ОСОБА_1 В розписці ОСОБА_3 зазначено, що 50 000 євро отримані від ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_1 як завдаток подальшого придбання ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я» (а. с. 5).

19 листопада 2012 року між ОСОБА_1, який є засновником ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я» (установник управління), та ОСОБА_2 (управитель) було укладено договір управління майном. За умовами договору ОСОБА_1 передав в управління ОСОБА_2 майно ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я» як єдиний майновий комплекс строком на три місяці. Згідно із пп. 3.4.3 розділу 3 договору закріплено пріоритетне право управителя на купівлю майна, що є предметом договору у разі прийняття установником управління, тобто відповідачем, рішення про його продаж.

Оскільки між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я», 05 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 коштів, переданих як аванс за розпискою від 30 жовтня 2012 року. В ході розгляду справи за заявою представника позивача ОСОБА_2 ухвалою суду від 25 вересня 2015 року здійснено заміну відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_1

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки кошти в розмірі 50 000 євро, що за курсом НБУ на 14 лютого 2017 року складає суму 1 443 000 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Як встановлено судом 50 000 євро передані ОСОБА_2 ОСОБА_1 в силу усної домовленості про придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я» в рахунок майбутніх платежів. В подальшому договір відчуження частки в статутному капіталі вказаного товариства сторонами укладено не було. Факт отримання 50 000 євро ОСОБА_1 не заперечував, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 з тих підстав, що саме позивачка відмовилась від укладання договору придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я». При цьому після укладання договору управління майном ОСОБА_2 змінила менеджмент ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я» і фактично довела його до банкрутства.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 вказаної 50 000 євро на користь позивачки ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_1 на те, що отримана від ОСОБА_2 сума коштів є завдатком не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на Законі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України завдаток визначено як один із видів забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів, зокрема, договорів купівлі-продажу.

Оскільки договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, якийби за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі не укладено, а сторони лише мали намір укласти такий договір в майбутньому, передана відповідачу грошова сума не може бути розцінена як завдаток.

Правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду України №6-176цс12 від 13 лютого 2013 року та №6-82цс13 від 25 вересня 2013 року.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на відсутність у ОСОБА_3 повноважень діяти від його імені при отриманні від ОСОБА_2 грошових коштів в рахунок майбутньої угоди купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Сєверодонецьке підприємство «Здоров'я». Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт попередньої домовленості між ним і ОСОБА_2 укласти в майбутньому договір відчуження частки в статутному капіталі товариства та отримання від ОСОБА_2 через ОСОБА_3 у вересні 2015 року грошових коштів в розмірі 50 000 євро в рахунок платежу.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді