Постанова № 66563087, 16.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа № 917/2130/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. ,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 747 від 12.12.2016;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1069П/3-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року в справі № 917/2130/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком", м. Полтава,

до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації, м. Кременчук Полтавської області,

про стягнення 10580,34 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації про стягнення 10580,34 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем вимог чинного законодавства щодо відшкодування позивачу витрат з надання пільг певним категоріям населення.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 у справі № 917/2130/16 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача 10580,34 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неотримання держаних субвенцій на погашення заборгованості за телекомунікаційні послуги, надані в період з листопада 2015 року по грудень 2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.05.2017.

Представник апелянта в судове засідання 16.06.2017 не з'явився, свого представника в судове засідання 16.05.2017 не направив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням № 6012221525549 (а.с. 66).

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 16.05.2017 не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Посилається на те, що неналежне бюджетне фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач - ПАТ "Укртелеком" є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам у Полтавській області є Полтавська філія ПАТ "Укртелеком".

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Чинним законодавством України передбачено надання окремим категоріям громадян України пільг по сплаті за телекомунікаційні послуги, зокрема, п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Вказаними законами визначені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян та безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Статтею 19 Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно із ст. 87, ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування суми витрат, понесених внаслідок постачання послуг звязку пільговим категоріям споживачів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п. 3 цього Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (надалі - головні розпорядники коштів).

У даному випадку головним розпорядником коштів являється Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації (відповідач у справі), до компетенції якого належить відшкодування за рахунок державних субвенцій витрат, понесених оператором телекомунікацій (позивачем) внаслідок надання населенню Кременчуцького району телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

З наданих позивачем розрахунків видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг у листопаді-грудні 2015 року форму 2-пільга вбачається, що в період з листопада 2015 року по грудень 2015 року Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Кременчуцького району на загальну суму 12170,93 грн (а.с. 15-16).

Відповідачем відшкодовано частково витрати, понесені позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення з листопада 2015 року по грудень 2015 року, у звязку з чим станом на 01.01.2016 у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 10580,34 грн, що підтверджується Актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми « 3-пільга», підписаними обома сторонами та засвідченими печатками сторін (а.с. 9-14).

На момент прийняття місцевим господарським судом рішення від 16.02.2017 витрати позивача з надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення протягом листопада-грудня 2015 року в сумі 10580,34 грн відшкодовані не були.

Як вбачається з листа позивача від 10.05.2017 вх. № 4806 (а.с. 74), Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації лише 20.04.2017 сплатило заборгованість в сумі 10580,34 грн з надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення протягом листопада-грудня 2015 року.

Відповідач в апеляційній скарзі в обгрунтування не проведення в повному обсязі відшкодування позивачу витрат за послуги зв'язку пільговим категоріям населення з листопада 2015 року по грудень 2015 року посилається на відсутність відповідних видатків в Державному Бюджеті на 2016 рік.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування, оскільки відсутність асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від виконання гро шового зобов'язання по компенсації наданих позивачем додаткових соціальних гарантій окремим категоріям громадян.

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 10580,34 грн заборгованості з надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення протягом листопада-грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобовязаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року в справі № 917/2130/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17.05.2017.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.