Постанова № 66563027, 16.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа№ 910/18319/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача Некряч А.В.

Відповідача Сергутін В.А.

Третьої особи ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016

по справі №910/18319/16 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія

"Альфа-Гарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4

про стягнення 51 757,74 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2016 по справі №910/18319/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 30.03.2017.

29 березня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/385/17 від 20.04.2017 справу № 910/18319/16 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016, в зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Михальської Ю.Б. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2017, справу № 910/18319/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 16.05.2017.

24 квітня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 16.05.2017 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016.

Представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення справи №710/1139/16-ц за позовом ПрАТ КБ "СК"Уніка" до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "СК"Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Згідно з п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В той же час, позивачем не обґрунтовано, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи №710/1139/16-ц унеможливить розгляд заявленої позовної вимоги по справі №910/18319/16, та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмету та підстав позову.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

24 березня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №833001/4600/0000054 (далі - Договір)..

Відповідно до умов Договору позивачем застраховано майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем Lexus, державний номер НОМЕР_1.

Місцевим господарським судом встановлено, що 05.11.2015 на перехресті вул. Саксаганського та С.Петлюри в місті Києві відбулося зіткнення транспортних засобів Lexus, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 та Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі страхового акту №00180036 від 10.12.2015, виплатив, на рахунок виконавця ремонтних робіт - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8, страхове відшкодування на загальну суму 149435,67 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що останній виплатив страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого, до позивача перейшло право вимоги до відповідача в межах здійснених фактичних витрат в сумі 49500,00грн, а також, в зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з виплати суми відшкодування, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 781,15 грн та інфляційні втрати в розмірі 1476,59 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3033928.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено вини водія забезпеченого, на підставі полісу №АЕ/3033928, транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з вимогами чинного законодавства України вина особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди може бути встановлена виключно вироком суду у кримінальній справі за ст. 286 Кримінального кодексу України або постановою у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частин 1,2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів звертає увагу, що без належних та допустимих доказів вини страхувальника відповідача у скоєнні ДТП, на відповідача не може бути покладено обов'язок зі сплати страхового відшкодування.

Так, в матеріалах справи наявна Довідка МВС України №82214929 про дорожньо-транспортну пригоду, в якій зазначено, що ДТП сталась внаслідок порушення ОСОБА_4 п. 8.7.3. Правил дорожнього руху, за фактом чого складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №336890

В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.2 Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №389 від 04.07.2011 довідка про дорожньо-транспортну пригоду - це документ затвердженої цим наказом форми, який містить відповідну інформацію про оформлену, за участю працівників Державтоінспекції МВС, дорожньо-транспортну пригоду та її учасників.

Отже, довідка про ДТП є попереднім документом, який передається до суду з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Такими чином, довідка ДАІ, складена за результатами оформлення ДТП, не є належним доказом вини.

Як зазначалось вище, в зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, Інспектором Патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №336890 відносно ОСОБА_4, а також складено схему місця ДТП.

Разом з цим, даний протокол не є належним доказом обставин, які однозначно встановлюють винні діяння водія відповідача в скоєнні ДТП за участю кількох джерел підвищеної небезпеки. Так, в протоколі не вказано, який пункт Правил дорожнього руху України порушено ОСОБА_4, а лише вказана ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Місцевим господарським судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 29.12.2015 матеріали справи відносно ОСОБА_4 повертались органу, який склав протокол, для проведення авто-технічного дослідження, відтворення події за участю експерта, проте постанова суду не виконана та матеріали повторно направлені до суду разом із поясненнями інспектора Управління патрульної служби в м.Києві.

Враховуючи неповноту проведеної перевірки, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 25.02.2016 відповідні матеріали справи про адміністративне правопорушення повторно направлено до Управління патрульної служби МВС у м.Києві для дооформлення.

В подальшому, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 26.04.2016 закрито провадження в адміністративній справі №761/14355/16-п на підставі п.7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення відповідного адміністративного стягнення).

Згідно з абзацом 4 частини 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Колегія суддів, дослідивши зміст постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 26.04.2016 про закриття провадження в адміністративній справі №761/14355/16-п, не вбачає з її змісту відповіді на питання, чи сталася дорожньо-транспортна пригода саме з вини ОСОБА_4 (постанова містить лише посилання на обставини дорожньо-транспортної пригоди із протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №336890 від 05.11.2015).

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення), має здійснюватися місцевим районним судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до ст.12 ГПК України вирішення таких питань не віднесено до підвідомчості господарських судів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріали справи не місять доказів вини водія ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, зокрема постанови суду про притягнення водія забезпеченого транспортного засобу до адміністративної відповідальності.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги необґрунтовані доказами, наявними у матеріалах справи, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" та скасування рішення Господарського суду від міста Києва від 20.12.2016 по справі №910/18319/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 по справі №910/18319/16 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/18319/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай