Постанова № 66562809, 17.05.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017 року Справа № 904/637/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №3 від 12.12.2016 року;

від позивача: ОСОБА_2, адвокат, договір №22 від 17.02.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 08.08.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ - Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 року у справі №904/637/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ - Дніпро", м.Дніпро

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м.Дніпро

про стягнення 755 801 грн. 95 коп.,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Італ - Дніпро" (надалі ТОВ "Італ - Дніпро") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (надалі ПАТ "Дніпроважмаш") на свою користь 596 089 грн. 10 коп. основного боргу, 65 489 грн. 84 коп. пені, 87 403 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 6 819 грн. 79 коп. 3% річних та 11 337 грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 року у справі №904/637/17 (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволено частково; з ПАТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "Італ-Дніпро" стягнуто 18 577 грн. 86 коп. пені, 50 994 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 1 858 грн. 18 коп. 3% річних та 1 071 грн. 45 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача 596 089 грн. 10 коп. основного боргу, 46 911 грн. 98 коп. пені, 36 409 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 4 961 грн. 61 коп. 3% річних, 10 265 грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору його скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову; в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ "Італ-Дніпро" (постачальник, позивач) та ПАТ "Дніпроважмаш" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №61/115 від 06.08.2015 року (договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені договором, передати у власність покупцеві продукцію в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплатити.

У пунктах 11.1. та 11.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 рік.

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Загальна кількість продукції, що постачається за договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених специфікацій і накладних.

Згідно з пунктом 2.1. договору загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії договору.

У пункті 3.1. договору сторони визначили порядок розрахунків: за фактом постачання та підписання первинних документів, якщо інше не вказується в специфікації.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Додатковою угодою від 07.12.2015 року до договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року сторони дійшли згоди, зокрема, припинити дію договору з 07.12.2015 року (а.с.145 том 1). Однак, незважаючи на укладення вказаної додаткової угоди в період з 22.07.2016 року по 14.09.2016 року між сторонами підписувалися специфікації до договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року, в яких визначено найменування продукції, її кількість, ціну, загальну вартість, а також умови щодо поставки та оплати (а.с.28-40, том 1); на виконання умов договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року та вказаних специфікацій в період з 22.07.2016 року по 14.09.2016 року позивач здійснював поставку відповідачу продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання металів чорних (вторинних); відповідач здійснював оплату отриманої продукції саме з посиланням на договір поставки №61/115 від 06.08.2015 року, отже, вказаними доказами підтверджується воля обох сторін на продовження дії договору.

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо поставки продукції з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року, у зв'язку з чим ним були складені та надані відповідачу для підписання такі специфікації:

- специфікація №23 від 01.10.2016 року до договору на поставку продукції - брухту чавунного №1, вид 26 ДСТУ 4121-2002 у кількості 300 тон, за ціною 4 600 грн., на загальну суму 1 380 000 грн. (а.с.28, том 1);

- специфікація №24 від 12.10.2016 року до договору на поставку продукції - брухту та відходів чавунних виробів (вид 506 ДСТУ 4121-2002) у кількості 300 тон, за ціною 4 600 грн., на загальну суму 1 380 000 грн. (а.с.29, том 1).

Вказані специфікації не підписані відповідачем.

Як вказує позивач, на виконання вказаних специфікацій ним було здійснено поставку продукції відповідачу на загальну суму 804 448 грн. відповідно до таких актів приймання металів чорних (вторинних):

- акту приймання металів чорних (вторинних) №011036/1 від 01.10.2016 на суму 154 284 грн. (а.с.85, том 1);

- акту приймання металів чорних (вторинних) №071036/1 від 07.10.2016 на суму 176 824 грн. (а.с.86, том 1);

- акту приймання металів чорних (вторинних) №101036/1 від 10.10.2016 на суму 165 600 грн. (а.с.87, том 1);

- акту приймання металів чорних (вторинних) №121036/1 від 12.10.2016 на суму 155 480 грн. (а.с.88, том 1);

- акту приймання металів чорних (вторинних) №131036/1 від 13.10.2016 на суму 152 260 грн. (а.с.89, том 1).

Вказані акти також не підписані відповідачем.

Позивач вважає, що поданими доказами підтверджується поставка продукції в період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року загальним обсягом 175,06 тон на суму 804 448 грн. (за ціною 4 600 грн. за тону), за якими у відповідача наявна заборгованість у сумі 596 089 грн. 10 коп.

Оскільки вищезазначені специфікації та акти приймання металів чорних (вторинних) за період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року не підписані відповідачем, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського прцецуального кодексу України не доведено як факт поставки, так і наявність заборгованості відповідача у заявленому розмірі.

Апелянт зазначає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо ціни на продукцію та спірні поставки відбувалися за ціною, яка була погоджена сторонами у специфікаціях №21 від 12.09.2016 року та №22 від 14.09.2016 року, однак вказані доводи не знайшли свого документального підтвердження.

Відповідачем до матеріалів справи долучені накладні та товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що в період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року позивачем йому поставлявся товар, але за меншою ціною (3 500 грн. за тону), ніж посилається позивач у позовній заяві.

Положеннями ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Як позивачем так і відповідачем підтверджується, що в період з 01.10.2016 року по 13.10.2016 року позивачем було поставлено продукцію в загальному обсязі 175,06 тон.

Статтею 4 Закону України "Про металобрухт" передбачено, що приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Приймаючи до уваги ті обставини, що:

- сторонами не подано доказів, які б доводили поставку позивачем металів горних (вторинних) відповідачу з дотриманням вищезазначених вимог;

- в матеріалах справи відсутні докази, які б доводили, що товар в період з 07.10.2016 року по 13.10.2016 року було поставлено саме на виконання умов договору поставки №61/115 від 06.08.2015 року (з накладних, поданих відповідачем цього не вбачається; ціна в таких накладних є відмінною від ціни, зазначеної у підписаних сторонами специфікаціях до договору), тоді як предметом позову у справі є стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 596 089 грн. 10 коп. за договором поставки №61/115 від 06.08.2015 року,

- позивачем не доведено факту поставки товару та факту узгодження сторонами ціни на нього, про що зазначено вище; вимога позивача щодо стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості є такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки, сума заборгованості у розмірі 596 089 грн. 10 коп. визнана судом необґрунтованою, відповідно, розраховані за її прострочення пеня в сумі 46 911 грн. 98 коп., інфляційні втрати в сумі 36 409 грн. 18 коп. та 3% річних в сумі 4 961 грн. 61 коп. є неправомірними, та у їх задоволенні місцевий господарський суд правомірно відмовив.

Крім того, звертаючись із даним позовом до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення оплати товару за договором поставки №61/115 від 06.08.2015 року, заборгованість за яким встановлена рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі №904/5552/16, а саме: пеню за загальний період з 21.09.2016 року по 06.11.2016 року у сумі 18 577 грн. 86 коп., інфляційні втрати за період з 09.06.2016 року по 02.11.2016 року в сумі 50 994 грн. 04 коп. та 3% річних за загальний період з 21.09.2016 року по 06.11.2016 року у сумі 1 858 грн. 18 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі №904/5552/16 позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі та стягнуто з ПАТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "Італ-Дніпро" основний борг у сумі 956 643 грн. 50 коп., пеню у сумі 168 803 грн. 04 коп., 3% річних у сумі 14 991 грн. 40 коп., інфляційні нарахування у сумі 39 711 грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 27 348 грн. 59 коп.

Вказане рішення суду мотивоване порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №61/115 від 06.08.2015 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений в період з квітня по червень 2016 року товар, у зв'язку з чим судом була визнана правомірною та стягнута заборгованість у сумі 956 643 грн. 50 коп. Також, було стягнуто пеню та 3% річних за період з 20.04.2016 року по 20.09.2016 року, а також інфляційні втрати за період з травня по червень 2016 року.

З урахуванням того, що у справі №904/5552/16 було встановлено факт наявності основного боргу, а також визначено періоди, за які були проведені нарахування (по 20.09.2016 року), судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18 577 грн. 86 коп. пені, 50 994 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 1 858 грн. 18 коп. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на:

- ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару;

- ч.1 ст. 666 Цивільного кодексу Украіни, відповідно до якої якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання;

- ч.1 ст. 688 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару;

- положення Інструкціїї про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітру при ОСОБА_4 України від 25.04.1966 року за №П-7, а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітру при ОСОБА_4 України від 15.06.1965 року за №П-6, слід зазначити, що в даному випадку позивачем не доведений ані факт узгодження між сторонами ціни шляхом підписання відповідних специфікацій, ані факт поставки відповідачу товару за договором, внаслідок чого вищезазначені норми на результат вирішення спору не впливають.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ - Дніпро" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 року у справі №904/637/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 18.05.2017 року).