Рішення № 66562496, 12.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2017р.Справа № 917/382/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське", вул. Небесної Сотні 75, смт. Теофіполь, Хмельницька обл., 30600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300

про стягнення 214 664,90 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники сторін в судовому засіданні 27.04.2017р.:

від позивача: ОСОБА_1 (посвідчення адвоката № 590 від 29.11.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.04.2017р.)

Представники сторін в судовому засіданні 12.05.2017р., до перерви:

від позивача: ОСОБА_1 (посвідчення адвоката № 590 від 29.11.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.04.2017р.)

Представники сторін в судовому засіданні 12.05.2017р., після перерви:

від позивача: ОСОБА_1 (посвідчення адвоката № 590 від 29.11.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 27.09.2016р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішення приймається після перерв, оголошених в судових засіданнях 27.04.2017р. до 11 год. 00 хв. 12.05.2017р. та 12.05.2017р. до 13 год. 45 хв. 12.05.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільське" (далі - позивач/ ТОВ "Подільське") звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (далі - відповідач/ ТОВ "Білогір'я молокопродукт") про стягнення 214 664,90 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 002 від 02.01.2016р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.03.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 13.04.2017р.

За клопотанням сторін суд ухвалою від 13.04.2017р. відклав розгляд справи на 27.04.2017р.

В судовому засіданні 27.04.2017р. була оголошена перерва до 11 год. 00 хв. 12.05.2017р.

11.05.2017р. до суду надійшло клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи більш ніж на 15 днів та відкладення розгляду справи на дату не раніше 25.05.2017р. у зв'язку із веденням сторонами переговорів щодо врегулювання спору самостійно.

Позивач у заяві від 11.05.2017р. (вх. № 6138) проти продовження строку розгляду справи заперечує та вказує на недоцільність укладення мирової угоди між сторонами.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2017р. заперечував проти задоволення заяви відповідача про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи та повідомив суду про те, що відповідач не звертався до керівництва позивача з пропозицією про укладення мирової угоди.

Згідно ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищезазначену норму, клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи більше ніж на 15 днів не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає, що враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, підстави для подальшого відкладення розгляду справи відсутні.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2017р. подав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт передання відповідачу нафтопродуктів.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримував у повному обсязі.

Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечували.

В судовому засіданні 12.05.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2016р. між ТОВ "Подільське" (постачальник) та ТОВ «Білогір'я молокопродукт» (покупець) було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів (ПММ) № 002 ( далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

Згідно пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору товаром (товарами) згідно даного договору є паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ): бензин марок А-95, А-92, дизельне пальне (ДП), моторні мастила, тощо.

Кількість товару, його асортимент, ціна та дата поставки щодо кожної партії товару в межах строку дії договору вважаються погодженими сторонами з моменту підписання видаткової накладної (специфікації) (п. 1.3. договору).

Згідно п. 1.5. договору, поставка здійснюється на умовах:

- EXW - автозаправки постачальника: АЗС "ВІП" (Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Шевченка, 70); АЗС "ВІП-2" (Хмельницька обл., Теофіпольський р-н, с. Коров'є, вул. Окружна, 1Д; АЗС "ВІП-3" (Хмельницька обл., Білогірський р-н, смт. Ямпіль, вул. Леніна, 121); АЗС "ВІП-4" (Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Білогородка, вул. Молодіжна, 5); АЗС "ВІП-5" (Хмельницька обл., смт. Білогір'я, вул. Шевченка, 84);

- СРТ - пункт призначення Покупця (Хмельницька обл., смт. Білогір'я, вул. Миру, 3А).

Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору покупець оплачує постачальникові вартість ПММ на підставі специфікації (рахунку) за попередньою оплатою при умові поставки СРТ чи з відстрочкою платежу 14 календарних днів при умові поставки EXW.

Відповідно до наданого позивачем двохстороннього акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Подільське" (постачальник) та ТОВ «Білогір'я молокопродукт» (покупець) за період з січня 2016р. по травень 2016р. станом на 31.05.2015р. відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 616 909,86 грн. Наявність цієї заборгованості не заперечується відповідачем.

Позивачем надано копії видаткових накладних, які підтверджують отримання відповідачем товару по договору за період з 11.01.2016р. по 31.05.2016р. та копії банківських документів (виписок) за період з 01.01.2016р. по 28.02.2017р. Вказані поставки та оплати були включені в акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.05.2017р.

Позивач зазначає, що в період з 13.06.2016р. по 31.01.2017р. він здійснив поставку товарів відповідачу по видаткових накладних згідно умов договору на суму 73655,04 грн. На підтвердження вказаної суми позивачем надано копії наступних видаткових накладних:

- № 358 від 13.06.2016р. на суму 5897,00 грн.;

- № 374 від 16.06.2016р. на суму 5897,00 грн.;

- № 390 від 30.06.2016р. на суму 5899,00 грн.;

- № 408 від 30.06.2016р. на суму 778,28 грн.;

- № 414 від 30.06.2016р. на суму 4362,31 грн.;

- № 456 від 21.07.2016р. на суму 33493,06 грн.;

- № 672 від 30.09.2016р. на суму 6122,63 грн.;

- № 451 від 31.12.2016р. на суму 1786,45 грн.;

- № 469 від 31.12.2016р. на суму 8966,06 грн.;

- № 36 від 31.01.2017р. на суму 453,25 грн.

Надані позивачем копії видаткових накладних підтверджують поставку відповідачу товару на загальну суму 73655,03 грн., а не 73655,04 грн., як вказано у позові.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не доведено факту передання відповідачу нафтопродуктів, зокрема не надано товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТТН, відомостей на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП, зведених відомостей-рахунків, змінних звітів АЗС за формою № 17-НП.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.1.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. N 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за N 805/15496 (далі - Інструкція) приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Відповідно до п. 7.5.6., 7.5.7, 7.5.8 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) (ТТН) у чотирьох примірниках, з яких:

- перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частин 1, 2 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем надано копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р-52 від 05.02.2016р., згідно якої відповідачем одержано 6060 л Бензину АИ-92-К5-Евро та 9080 л Дизпалива ДТ-3-К5, сорт F. Вказана товарно-транспортна накладна та копія видаткової накладної № 52 від 05.02.2016р. є доказом поставки товару на суму

210 002,00грн. ( також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків).

Також, позивач надав копії забірних відомостей, які в розумінні норм діючого законодавства не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами, а лише додатково підтверджують наявність господарських відносин між сторонами.

Суд встановив, що складання товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТТН, відомостей на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП, зведених відомостей-рахунків, змінних звітів АЗС за формою № 17-НП дійсно передбачено нормами Інструкції, проте згідно видаткових накладних, за якими стягується заборгованість, відповідачу не передавалося дизельне пальне, а тому відсутні підстави для оформлення змінних звітів АЗС за формою N 17-НП, які за Інструкцією оформляються на відпуск дизельного палива.

Відсутність товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТТН та відомостей на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів у зв'язку з господарською операцією мав місце. Тому, суд досліджує всі наявні докази, що можуть свідчити про здійснення позивачем поставки товару, в їх сукупності.

Так, на підтвердження факту отримання відповідачем товару позивачем надано зазначені вище копії видаткових накладних. Вказані видаткові накладні підписані представником відповідача та скріплені його печаткою.

Крім цього, згідно п. 1.3. договору кількість товару, його асортимент, ціна та дата поставки щодо кожної партії товару в межах строку дії договору вважаються погодженими сторонами з моменту підписання саме видаткової накладної.

Отже, вищевказані видаткові накладні є належним та допустимим доказом поставки ПММ на загальну суму 73655,03 грн.

Крім цього, наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.05.2017р. в розмірі 616909,86 грн.

За період з 10.06.2016р. по 17.11.2016р. відповідач сплатив позивачу за отриманий товар 475900,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських документів (виписок). Окрім цього, часткова оплата, здійснена відповідачем, також підтверджує факт визнання ним існування зобов'язань перед позивачем за договором.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем на загальну суму 214664,89 грн. (616909,86+73655,03-475900,00).

Відповідачем до відзиву, в якості доказів оплат по договору, надано наступні платіжні доручення:

- № НОМЕР_1 від 17.11.2016р. на суму 25900,00 грн. за скраплений газ згідно рахунку № 354 від 16.11.2016р.;

- № 27876 від 15.06.2016р. на суму 150000,00 грн. за ПММ згідно договору № 2 від 02.01.2016р.;

- № НОМЕР_2 від 13.07.2016р. на суму 50000,00 грн. за ПММ згідно договору № 2 від 02.01.2016р.;

- № 26382 від 06.04.2016р. на суму 16600,00 грн. за скраплений газ згідно рахунку № 14 від 05.04.2016р.;

- № 27787 від 10.06.2016р. на суму 250000,00 грн. за ПММ згідно договору № 2 від 02.01.2016р.;

- № 25686 від 02.03.2016р. на суму 50000,00 грн. за ПММ згідно договору № 2 від 02.01.2016р.;

- № 26286 від 31.03.2016р. на суму 8300,00 грн. за скраплений газ СПБТ згідно рахунку № 92 від 31.03.2016р.;

- № 24909 від 15.01.2016р. на суму 100000,00 грн. за ПММ згідно договору № 13 від 26.01.2012р.;

- № 25492 від 19.02.2016р. на суму 100000,00 грн. за ПММ згідно договору № 2 від 02.01.2016р.

Вищевказані платіжні доручення (витяг з клієнт-банку) не являються належними доказами оплат, оскільки містять лише підпис та печать відповідача та не містять відмітки банку про проведення платежу.

Крім цього, всі вказані відповідачем платежі були зараховані позивачем в оплату заборгованості, яка існувала у відповідача, що підтверджується актом звірки станом на 31.05.2017р. та розрахунком суми позову, який наведено в позовній заяві.

Судом не приймаються до уваги надані відповідачем копії чеків. Ці документи не можуть бути належним та допустимим доказом по цій справі у розумінні ст.ст. 32-34, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України).

До того ж, відповідач фактично визнав суму боргу, яка стягується за даним позовом, у листі вих. № 03/05 від 03.05.2017р., адресованому позивачу, є прохання про врегулювання спору шляхом розстрочення суми основного боргу, а також понесених позивачем судових витрат у загальному розмірі 217884,87 грн.

Відповідно до приписів ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 214664,89 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню частково в сумі 214664,89 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (юридична адреса: вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300; адреса потужностей: вул. Миру, 3а, смт. Білогіря, Хмельницька обл.; код ЄДРПОУ 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське", вул. Небесної Сотні 75, смт. Теофіполь, Хмельницька обл., 30600; код ЄДРПОУ 22776899) 214664 грн. 89 коп. основного боргу, 3219 грн. 97 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.05.2017р.

Суддя О.С. Семчук