Рішення № 66562400, 16.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 р.Справа № 917/426/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова, 10, Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область,37240

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька,47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300

про стягнення 96 890,09 грн. заборгованості за договором від 12.07.2016 року № 198-Л

суддя Тимощенко Оксана Миколаївна

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №185 від 30.09.2016 року

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №9 від 03.04.2017 року

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення 96 890,09 грн. заборгованості за договором поставки від 12.07.2016 року № 198-Л.

Суд ухвалою від 24.03.2017 року порушив провадження у справі №917/426/17 та призначив її до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017 року.

10.04.2017 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення (арк. с. 107). В поданих поясненнях позивач повідомляє суд про відсутність судових рішень чи судових проваджень щодо предмету спору та інших документів, щодо спірних правовідносин чи питань, пов'язаних зі спірними правовідносинами. До письмових пояснень позивач додав копію наказу, копії виписок з ЄДР, копію довіреності, копію Статуту та копію заяви (арк. с. 107-129).

Також від позивача 13.04.2017 року до суду надійшла заява про долучення додаткових доказів. До заяви позивач додав належним чином завірені фотокопії податкових накладних та квитанцій (арк. с. 133-142).

Крім того,13.04.2017 року від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів (арк. с. 143-145).

Суд ухвалою від 13.04.2017 року задовольнив клопотання позивача про витребування доказів витребувавши у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" оригінали видаткових накладних, а саме: видаткову накладну № 12026 від 01.11.2016 року, на суму - 57336,30 грн.; видаткову накладну № 11375 від 31.10.2016 року, на суму - 620 019,89грн.; видаткову накладну № 10662 від 20.10.2016 року, на суму - 505 502,02 грн.; видаткову накладну № 10063 від 10.10.2016 року, на суму - 464 210,44 грн.; та належним чином оформлені Товарні накладні та Товарно-транспортні накладні Ф1-ТН, за період з 01.10.2016 року по 30.11.2016 року, за приймальними квитанціями № 8 від 31.10.2016 року (за період з 01.10.016 року по 31.10.2016 року), та № 5 від 30.11.2016 року (за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року) та відклав розгляд справи на 16.05.2017 року (арк. с. 149).

15.05.2017 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 154-158), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що відповідно до п. 3.1.4. договору постачальник зобов'язаний надавати покупцю наступні супровідні документи: товарно-транспортну накладну Ф1-ТН в день поставки молока; видаткову накладну в день поставки; оригінал рахунку-фактури в день поставки; ветеринарну довідку або свідоцтво (Ф-2). Позивачем не надано доказів передачі чи направлення відповідачу вказаних документів.

Крім того, відповідач посилається на те, що приймальна квитанція за своєю правовою природою не може бути самостійним доказом поставки товару, а єдиним належним доказом на підтвердження факту отримання відповідачем товару в розумінні ст. 33 ГПК може бути лише товарна накладна за формою № 1 - ТН (МС), які позивачем не надані до матеріалів справи.

Також відповідач вказує на те, що позивачем не враховано здійснену ним проплату за договором яка свідчить про відсутність заборгованості за вказаними видатковими накладними, а саме: 13.10.2016р. на суму 100 000,00 грн., згідно платіжного доручення №13460 (арк. с. 159).

Крім того, від відповідача 15.05.2017 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, для надання часу виконати вимоги ухвали суду від 13.04.2017 року в частині надання витребуваних судом документів у разі їх наявності та про продовження строку вирішення спору на 15 днів (арк. с. 160)

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2017 року на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача керуючись наступним.

Суд ухвалою від 13.04.2017 року витребував у відповідача ряд документів в порядку ст. 38 ГПК України та відклав розгляд справи на 16.05.2017 року. Отже, у відповідача з моменту винесення ухвали мав достатньо часу для надання суду витребуваних документів, однак витребувані судом документи відповідачем не були надані. Вказані факти свідчать про належного ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідача та нехтування відповідачем у суді обовязками, передбаченими ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.05.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

12.07.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 198-Л (акр. с. 49-52) за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі за текстом молоко, відповідно до усного та/або письмового (в тому числі отриманого за допомогою інформаційно-комунікаційних систем) замовлення покупця, а покупець - приймати й оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному цим договором (пункт 1.1договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору кількість молока зазначається у товарно-транспортній накладній Ф1-ТН (ТТН) та спеціалізованій товарній накладній на перевезення молока за формою № 1 ТН (МС), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України №457 від 01.12.2015 року (далі за текстом - товарна накладна), ціна - у протоколах погодження цін (додаток №1), які після погодження (в порядку передбаченому цим договором), належного оформлення та підписання, є невід'ємною частиною даного договору.

Передача постачальником передплаченої покупцем партії молока/молока проводиться протягом 1 календарного дня з моменту здійснення покупцем 100% попередньої оплати (за умови надання покупцем автоцистерни для завантаження молока) (п.1.3.2).

Відповідно до п. 4.2. договору на кожну партію молока виписується товарна накладна та товарно-транспортна накладна Ф1-ТН із заповненням них усіх реквізитів щодо кількості та якості молока.

Не пізніше третього числа місяця наступного за звітним покупцем, на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини виписується приймальна квитанція за формою №3-ПК (МС) в якій вказуються кількість та вартість молочної сировини та інші реквізити передбачені законодавством (п.4.4. договору).

Ціна на молоко встановлюється в національній валюті України гривні, та погоджується сторонами шляхом підписання протоколу погодження ціни (додаток № 1), який є невідємною частиною цього договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору покупець проводить 100% попередню оплату замовленого молока/партії молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.

Загальна сума цього договору (тобто загальна вартість усього молока, поставленого за цим договором) сторонами не обмежується і визначається загальною сумою вартості фактично поставленого молока (п. 5.3 договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору в період з 01.10.2016 року по 30.11.2016 року було поставлено відповідачу молоко на загальну суму 1 647 068,65 грн., що підтверджується підписаними сторонами приймальними квитанціями за формою №3-ПК (МС) №8 від 31.10.2016 року (за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року), № 5 від 30.11.2016 року (за період з 01.11.2016 року по 31.11.2016 року) (арк. с. 53-54) та податковими накладними №133/2/14 від 10.10.2016 року, №238/2/14 від 20.10.2016 року, №441/2/14 від 31.10.2016 року, №84/2/14 від 01.11.2016 року з квитанціями про реєстрацію податкових накладних (арк. с. 135-142).

Як вказує позивач, ним на виконання умов договору також надавались відповідачу для підпису примірники товарних накладних, товарно-транспортних накладних Ф1-ТН та видаткових накладних за спірний період, однак зазначені документи всупереч п. 3.2.5 договору не були повернуті відповідачем.

За твердженням позивача відповідач частково розрахувався за поставлену йому продукцію, сплативши кошти в загальній сумі 1 550 178,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. с. 58-85) та укладеним між сторонами 07.11.2016 року договором про переведення боргу та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась на 15 594,93 грн. (арк. с. 55-57).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем договору поставки №198-Л від 12.07.2016 р. становить 96 890,09 грн.

14.02.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. №26 від 10.02.2017 року про необхідність повернення позивачу його примірників товарних накладних, товарно-транспортних накладних Ф1-ТН, видаткових накладних та сплати існуючу заборгованість за договором поставки №198-Л від 12.07.2016 р. До претензії позивачем було додано рахунки на оплату та примірники підписаних позивачем видаткових накладних (арк. с. 86-99). Зазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 96 890,09 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №198-Л від 12.07.2016 року.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обовязковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за отриманий товар і на момент розгляду справи позивач вказує на наявність заборгованості відповідача в сумі 96890,09 грн.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем молока за договором на загальну суму 1 647 068,65 грн. підтверджується належним чином оформленими приймальними квитанціями на всі партії поставки товару за договором за спірний період (арк. с. 53-54) та податковими накладними з квитанціями про реєстрацію податкових накладних (арк. с. 135-142).

Відповідно до статті1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом встановлено, що в обґрунтування факту поставки позивачем відповідачу товару позивачем надано приймальні квитанції (арк. с. 53-54).

У відповідності з пунктом 2.1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого постановою Укоопспілки від 29.05.2000 року від 29 травня 2000 р. № 118 за погодженням з Держкомстатом України (далі Порядок №118), приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини , є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

Також, згідно з пунктом 2 Інструкції щодо заповнення прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини, яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 01.12.2015 року № 457 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України17.12.2015 р. за № 1582/28027, прийомна квитанція - документ, у якому приймальник на підставі Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Таким чином, зі змісту вказаних норм випливає, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за своєю природою є первинними документами, і їх належна виписка є неможливою без попереднього складання товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою № 1-ТН (МС), на підставі яких такі приймальні квитанції складаються.

При цьому товарна накладна за своєю природою - це первинний бухгалтерський документ, призначений для оформлення операцій по відпустці і прийому товарно-матеріальних цінностей.

Отже, факт виписки відповідачем приймальних квитанцій свідчить про інший факт - виписку накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) і вказаний різновид первинних документів підтверджує факт здійснення операції з передачі позивачем у власність відповідача обумовленого договором товару (аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді подібних справ, постанова від 17 жовтня 2016 року в справі № 917/2636/15 ).

Судом досліджено надані позивачем приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, оглянуто їх оригінали та встановлено, що вони відповідають вимогам до їх оформлення та є належними та допустимими доказами поставки молочної продукції в розумінні статті 34 ГПК України.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 96 890,09 грн. за договором поставки №198-Л від 12.07.2016 року.

Заперечення відповідача в частині не виконання позивачем пункту 3.1.4. договору судом до уваги не приймаються виходячи з наступного. Так, п. 3.1.4. договору дійсно передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні супровідні документи: товарно-транспортну накладну Ф1-ТН в день поставки молока; ветеринарну довідку або свідоцтво за Ф№2; товарну накладну; оригінал рахунку-фактури в день поставки молока.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів які зазначені в п. 3.1.4. договору, та встановлення строку для їх повернення, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого ним товару.

Крім того, суд звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Проплата, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, стосується поставок за інший період, які не входять до предмету позовних вимог.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

Окрім викладеного, суд приймає до уваги факт часткової оплати, здійсненої відповідачем, що свідчить про визнання останнім зобов'язання з оплати товару та настання строку виконання даного зобов'язання.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача в силу приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 33460268) на користь Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» (вул. Матросова, 10, м. Заводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240, ідентифікаційний код 30382533) 96890,09 грн. заборгованості , 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2017р.

Суддя Тимощенко Оксана Миколаївна