Ухвала суду № 66562100, 15.05.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

15 травня 2017 року Справа № 913/1043/16

Провадження №1/913/1043/16

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 683546,23 грн.

суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_3, представник за довіреністю №860 від 20.10.2016;

від відповідача: Сєньков Є.І., Заступник Голови Правління ПАТ "Луганськгаз" з юридичних питань, за довіреністю № 15 від 28.12.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення 539612,90 грн боргу, 103475,19 грн інфляційних нарахувань, 16815,28 грн, 3% річних та 23642,86 грн пені за договором оренди обладнання від 07.04.2014 № 142/01-27-14 (з урахуванням заяви позивача від 07.11.2016 № 27-16 про зменшення позовних вимог).

06.12.2016 рішенням господарського суду Луганської області, повний текст якого складено та підписано 12.12.2016, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 89935,48 грн боргу, 2799,33 грн 3% річних, 14481,60 грн інфляційних нарахувань, 3940,57 грн пені та 1667,35 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

31.01.2017 постановою Донецького апеляційного господарського суду, яка 05.04.2017 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2016 № 913/1043/16 задоволено частково. Зазначене рішення скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості за договором оренди обладнання № 142/01-27-14 від 07.04.2014 в розмірі 449677,42 грн, інфляційних втрат в розмірі 71976,06 грн., 3% річних в розмірі 14015,95 грн та в частині задоволення пені в розмірі 3940,57 грн, у зв'язку з чим п. 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (93400, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, вул. Гагаріна, 87, ідент. код 05451150) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) основної заборгованості за договором оренди обладнання №142/01-27-14 від 07.04.2014 р. в розмірі 539612,90 грн., інфляційних втрат в розмірі 86457,66 грн., 3% річних в розмірі 16815,28 грн. та судовий збір в розмірі 9643,26 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2016 № 913/1043/16 залишено без змін. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10607,59 грн.

13.04.2017 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулося до господарського суду Луганської області з заявою № 01-02-43/741 від 12.04.2017 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2016 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017 на шість місяців.

18.04.2017 ухвалою господарського суду Луганської області заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду.

25.04.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав доповнення до заяви про надання відстрочки виконання рішення.

Заява з урахуванням доповнення обґрунтована тим, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, який також погіршено у в'язку з встановленим НКРЕКП тарифом на розподіл природного газу; обмеженість матеріальних ресурсів позбавляє відповідача, можливості погасити одразу в повному обсязі заборгованість по даній справі. Кошти в розмірі 652529,10 грн, які стягнуті за рішенням господарського суду першої інстанції (від 06.12.2016) та постановою апеляційної інстанції (від 31.01.2017) є значними для бюджету товариства відповідача, та їх втрата негативно відіб'ється на фінансовому становищі підприємства. До того ж, заявник зазначає, що невідомими озброєними особами здійснено захоплення підприємства відповідача, захоплено всі основні засоби, майно, обладнання, нерухомість, грошові кошти, у зв'язку з чим підприємство було змушено двічі переміщати своїх працівників та на даний час підприємство здійснює свою діяльність у місті Сєвєродонецьк, Луганської області. З метою захисту своїх інтересів, відповідач звернувся до правоохоронних органів. На даний час слідство за даним фактом триває.

25.04.2017 в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про продовження розгляду справи на п'ятнадцять днів, яке судом задоволене та розгляд заяви призначено на 15.05.2017.

10.05.2017 на електрону адресу господарського суду Луганської області від позивача надійшли пояснення на заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2016 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017 по справі № 913/1043/16, в яких позивач зазначає, що наведені відповідачем обставини не свідчать про їх винятковість як такі, що перешкоджають виконанню рішення суду, а матеріали поданої заяви не доводять наявність конкретних обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення у встановленому судом порядку.

15.05.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав звіт про фінансові результати ПАТ «Луганськгаз» за 1 квартал 2017 року та копію балансу на 31.03.2017 та просить суд залучити зазначені документи до справи.

15.05.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав пояснення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, в яких заперечує проти задоволення зазначеної заяви та зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування заяви та не надано належних доказів на підтвердження виключних обставин які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Також, позивач зазначає, що накази, які були видані на виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 913/1043/16, були подані на примусове виконання до Сєвєродонецького МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області через два з половиною місяця після набрання рішенням законної сили та на підтвердження зазначеного факту надає копію заяви про примусове виконання рішення № 09-17 від 10.04.2017 та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53776140 від 13.04.2017.

Також, позивачем надано клопотання про витребування доказів, в якому останній просить суд витребувати у ПАТ «Луганськгаз» банківські довідки про залишок грошових коштів, рух коштів на банківських рахунках відповідача та його відокремлених підрозділах станом на 01.05.2017; інформацію про здійснення перерахування коштів на рахунки ТОВ «Луганськгаз Збут» та його відокремлених підрозділів за останні 14 місяців; інформацію щодо стану розрахунків ПАТ «Луганськгаз» по податковим зобов'язанням та щодо стану розрахунків по нарахованій заробітній платі в 2017 році. Витребувати у ТОВ «Луганськгаз Збут» інформацію про отриманні кошти на рахунки ТОВ «Луганськгаз Збут» та його відокремлених підрозділів за остання 14 місяців; інформацію про отриманні кошти від інших суб'єктів, по зобов'язанням перед ПАТ «Луганськгаз», за останні 14 місяців; інформацію про сплачені кошти іншим суб'єктам, по зобов'язанням ПАТ «Луганськгаз» перед іншими суб'єктами, за останні 14 місяців; інформацію про залишок коштів на рахунках ТОВ «Луганськгаз Збут», що належать ПАТ «Лугансьгаз» та його відокремленим підрозділам, станом на 01.05.2017; інформацію про розмір грошових коштів, що підлягають поверненню на рахунки ПАТ «Луганськгаз» та його відокремленні підрозділи.

Згідно зі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно з п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з гідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Суд відмовляє в задоволені клопотання, адже наявність або відсутність грошових коштів у відповідача, не є доказом винятковості обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, з яким закон пов'язує надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з пп. 7.1.1, 7.1.2 п. 7.1 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, який діє з 05.10.2016 року за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до пункт 7.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в §1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, у ГПК України та спеціальному законі, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

В постанові ВГСУ № 922/796/15 від 14.12.2016 зазначено що, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43). Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 17 закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність, а також винятковість обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, тобто до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що строк невиконання рішення (строком в шість місяців) для кредитора є надмірно тривалим, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для останнього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Наведені обставини не є тими виключними та поважними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення. В порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки, не обґрунтовано відстрочення виконання судового рішення строком на шість місяців, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач зможе виконати судове рішення після спливу 6 (шість) місяців.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, дотриманням справедливого балансу обох сторін, а також оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про надання відстрочки на виконання рішення Господарського суду Луганської області та постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі № 913/1043/16, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 86, ч. 1, 3 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області та постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі № 913/1043/16 на 6 (шість) місяців відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя С.В. Масловський