Рішення № 66561894, 15.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/5893/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія Роксолана"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС"

про відшкодування шкоди 80 328,19 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Очкань О.О. за довіреністю № 07/16 від 25.11.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія Роксолана" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС" (відповідач) про відшкодування шкоди 80328,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія Роксолана" на підставі Договору № Т-02/16 від 15.01.2016 добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля "Toyota Venza", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/9161269), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5893/17 та призначено розгляд справи на 15.05.2017 о 10:00 год.

27.04.2017 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/10135 від 25.04.2016 з інформацією про страхове покриття за полісом № АЕ/9161269.

10.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо причин відмови відповідача позивачу у виплаті страхового відшкодування. Як зазначив позивач у поясненнях, відмова відповідача грунтується на положеннях пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", де зазначено, що підставою відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Однак, на думку позивача, така позиція відповідача не грунтується на дійсних обставинах справи, оскільки позивачу відомо про те, що ОСОБА_2 - винуватець ДТП та ДП "Сток-сервіс" - потерпіла особа в день, коли сталася ДТП повідомляли про це відповідача і ці заяви були належним чином зафіксовані.

10.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору.

10.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до якого позивач просив суд стягнути з відповідача 1 506,61 грн., з яких: 284,20 грн. - вартість квитка на поїзд Запоріжжя - Київ, 262,41 грн. вартість квитка на поїзд Київ - Запоріжжя, 960,00 грн. -добові витрати з розрахунку 320,00 грн. на добу (всього 3 дні). На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи № 910/5893/16 позивач надав суду копії посадочних документів (залізничних квитків) № 4F30-2654-0001 за маршрутом Запоріжжя - Київ, № 6FB0-299C-0001 за маршрутом Київ - Запоріжжя; копію Наказу № 08-к від 25.04.2017 про відрядження представника позивача Очкань О.О.; копію видаткового касового ордер від 25.04.2017 на суму 1 506,61 грн.

15.05.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

В судове засідання, призначене на 15.05.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.04.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме наявним в них рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 4162586 8.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.05.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 10.05.2017 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.05.2017 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія Роксолана" та Дочірнім підприємством "Сток-сервіс" Приватного акціонерного товариства "Еліпс" (страхувальник) було укладено Договір № Т-02/16 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований, зокрема, автомобіль "Toyota Venza", реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування: 12 (дванадцять) календарних місяців.

11.10.2016 на 141 км 150 м автомобільної дороги Р-60 (Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин) в селі Перекопівка Роменського району сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "Toyota Venza", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2. Наведене підтверджується довідкою № НОМЕР_3 про дорожньо-транспортну пригоду Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області від 26.10.2016.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.10.2016 у справі № 585/4299/16-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальна вартість запчастин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля "Toyota Venza", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку на оплату № 331 від 03.11.2016 та акту наданих послуг № 144 від 30.11.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВМАР", та відповідно до ремонтної калькуляції № 3319 від 18.11.2016, становить 90 482,05 грн. (надалі - рахунок № 331 від 03.11.2016, акт № 144 від 30.11.2016, ремонтна калькуляція № 3319 від 18.11.2016).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № Т-06/16 від 29.11.2016 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 81 328,19 грн. Згідно вказаного страхового акту виплата страхового відшкодування здійснювалася наступним чином: 38 004,00 грн. на рахунок ремонтної організації - ТОВ "ІВМАР ПЛЮС", 27 524,19 грн. на рахунок страхувальника - Дочірнього підприємства "Сток-сервіс" Приватного акціонерного товариства "Еліпс", 15 800,00 грн. на рахунок постачальника автомобільних деталей та запчастин - ФОП ОСОБА_4

Виплата страхового відшкодування підтверджується позивачем платіжними дорученнями № 1321, № 1322 від 30.11.2016, № 1323 від 01.12.2016.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 11.10.2016) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування в частині суми 80 328,19 грн., яку позивач виплатив страхувальнику на умовах договору страхування, тоді як відповідач в наведеній частині страхового відшкодування не здійснив виплату позивачу.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 не представлено договору (полісу № АЕ/9161269) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду та копію зазначеного полісу, надану позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № АЕ/9161269, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС" (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_5, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначений в сумі 100 000,00 грн., строк дії даного полісу з 15.05.2016 по 14.05.2017.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АЕ/9161269, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011 (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком № 331 від 03.11.2016, актом № 144 від 30.11.2016, ремонтною калькуляцією № 3319 від 18.11.2016, страховим актом № Т-06/16 від 29.11.2016 по договору страхування, платіжними дорученнями № 1321, № 1322 від 30.11.2016, № 1323 від 01.12.2016.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АЕ/9161269 становить 1000,00 грн.

За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 80 328,19 грн. (81 328,19 грн. (сума страхового відшкодування, підтверджена рахунком № 331 від 03.11.2016, актом № 144 від 30.11.2016, ремонтною калькуляцією № 3319 від 18.11.2016, страховим актом № Т-06/16 від 29.11.2016 по договору страхування, платіжними дорученнями № 1321, № 1322 від 30.11.2016, № 1323 від 01.12.2016) - 1 000,00 грн. (франшиза за полісом № АЕ/9161269)).

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією заяви № 202 від 14.12.2016 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за полісом страхування цивільної відповідальності № АЕ/9161269 (регресна вимога) підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчать матеріали справи (копії заяви та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

24.03.2017 позивачем отримано лист Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС" № К-076/17 від 17.03.2017, згідно якого відповідач повідомив позивача про те, що розглянувши надані позивачем документи, керуючись пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС" відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія Роксолана" у виплаті страхового відшкодування, оскільки потерпілими не виконано своїх обов'язків щодо повідомлення страховику всіх відомих обставин, за яких було пошкоджено автомобіль "Toyota Venza", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело, на думку відповідача, до неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання. В якості додатку до вказаного листа відповідач надав копію Висновку № 36 від 17.03.2017 експертного дослідження обставин та механізму пригоди за участі автомобілів "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_2, та "Toyota Venza", реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до вказаного висновку встановлено, що комплекс механічних пошкоджень, наявність яких зафіксована, згідно даних, 11 жовтня 2016 року у селі Перекопівка Роменського району Сумської області, за участю транспортних засобів "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_2, та "Toyota Venza", реєстраційний номер НОМЕР_1, з технічної точки зору, не могли утворитися внаслідок описаного механізму пригоди їх водіями, так як не співпадають по локалізації, характеру утворення, висоті, ширині та глибині.

В той же час, відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву з документами, які підтверджують заперечення проти позову суду не надав.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд критично оцінює твердження відповідача, викладені в листі № К-076/17 від 17.03.2017, щодо неможливості встановлення факту дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання з огляду на таке.

Судом встановлено, що довідкою № НОМЕР_3 про дорожньо-транспортну пригоду Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області від 26.10.2016 підтверджується настання дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) 11.10.2016 на 141 км 150 м автомобільної дороги Р-60 (Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин) в селі Перекопівка Роменського району за участю автомобіля "Toyota Venza", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.10.2016 у справі № 585/4299/16-п встановлено, що ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Судом досліджено, що наявний в матеріалах справи Висновок № 36 експертного дослідження обставин та механізму пригоди за участі автомобілів Honda CR-V, д. н. з. НОМЕР_2 та Toyota Venza д. н. з. від 17.03.2017 складений експертом ОСОБА_6 за замовленням відповідача.

Водночас суд відзначає, що Висновок № 36 експертного дослідження не може вважатись актом судової експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Як зазначено в абз. 5 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (далі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4), не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Зі змісту абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 вбачається необхідність попередження господарським судом особи, яка проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від покладених на неї обов'язків.

Виходячи з наведеного, наявний в матеріалах справи Висновок № 36 оцінюється судом відповідно до положень ст. 43 ГПК України в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 80 328,19 грн.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 80 328,19 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю в сумі 80 328,19 грн.

Вимоги позивача, викладені в клопотанні, поданому 10.05.2017 через відділ діловодства суду, щодо стягнення з відповідача 1 506,61 грн., з яких: 284,20 грн. - вартість квитка на поїзд Запоріжжя - Київ, 262,41 грн. вартість квитка на поїзд Київ - Запоріжжя, 960,00 грн. - добові витрати, визнаються судом такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам у абз. 1, 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Отже, під "іншими витратами, пов'язаними з розглядом справи" слід вважати такі витрати, які виникають після порушення справи, в процесі розгляду останньої в суді та пов'язані з розглядом саме цієї справи.

Судом встановлено, що фактично здійснені позивачем витрати у сумі 1 506,61 грн. є витратами, пов'язаними з оплатою вартості посадочних документів (залізничних квитків) № 4F30-2654-0001 за маршрутом Запоріжжя - Київ, № 6FB0-299C-0001 за маршрутом Київ - Запоріжжя та оплатою добових витрат на триденне відрядження представника позивача до Києва для його участі у судовому засіданні у справі № 910/5893/17.

За таких обставин, здійснені позивачем витрати в сумі 1 506,61 грн. відносяться до судових в розумінні ст. 44 ГПК України, і розподіл таких здійснюється в порядку статті 49 ГПК України.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 600,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, корпус літ. В; ідентифікаційний код 20448234) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія Роксолана" (39035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3; ідентифікаційний код 30001181) 80 328,19 грн. (вісімдесят тисяч триста двадцять вісім гривень 19 коп.) страхового відшкодування, 1 506,61 грн. (одну тисячу п'ятсот шість гривень 61 коп.) витрат, пов'язаних з розглядом справи, 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2017.

Суддя Гумега О.В.