Рішення № 66561820, 17.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.17р. Справа № 904/5239/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення вартості недостачі вантажу у загальному розмірі 4 325 грн. 13 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (довіреність № 101-4016 від 01.07.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт (довіреність № 2077 від 25.10.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути вартість нестачі вантажу в вагонах № 67664771 та № 63500912 у загальному розмірі 4 325 грн. 13 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу (вантажоодержувачу), була спричинена шкода у розмірі 4 325 грн. 13 коп. вартості недостачі вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. У позовній заяві позивач посилається на норми статей 526, 920 Цивільного кодексу України, статтю 314 Господарського кодексу України, статті 110, 113 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2017 порушено провадження у справі, її розгляд призначено в засіданні на 17.05.2017.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 27991/17 від 17.05.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог позивача заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу.

У судове засідання 17.05.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 17.05.2017 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування. У судовому засіданні представник позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.05.2017 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 17.05.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "ЯКХЗ" (відправник) на адресу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (вантажоодержувач), у вагоні № 67664771 була направлена партія горішку коксового вагою 50 450 кг за залізничною накладною № 50925825 (а.с.14).

На станції Нікополь Придніпровської залізниці 26.09.2016 було складено комерційний акт АА № 063324 (а.с.13).

Так, у комерційному акті зафіксовано наступне:

- вагон № 67664771 вантажопідйомністю 69 т прибув 17.09.2016 з поїздом № 2603;

- вагон у технічному стані справний;

- в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту зазначено, що у доповнення до акту загальної форми № 1570 станції Нікополь, при комісійному зважуванні, перевірки тари після вивантаження вагону, на 100 т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 4/08-16, виявлено менше проти документа на 1 450 кг горішку коксового, який у вагоні вміститися міг;

- по документу - горішок коксовий, у вологому стані, вантаж маркований вапном, тара перевірена;

- у дійсності, навантаження тотожно акту загальної форми № 1570 станції Нікополь, вище рівня бортів 20 см шапкоподібне, вантаж маркований вапном, крім наявного поглиблення над 1-м люком довжиною 150 см, шириною - 150 см, глибиною - 70 см;

- вагон бездвірний, люка були закриті, течі вантажу не було;

- з моменту прибуття, до комісійного зважування, вагон знаходився під охороною чергових прийомоздавальників, були повідомлені ГУНП м. Нікополь Пилипенко, ВОХР Апостолове Присташ;

- комісійне зважування брутто, з зупинкою без роз'єднання, проводили прийомоздавальник Скорик, одержувач Марченко, ГУНП м. Нікополь Юртаєв, заст. ДС Гулега; перевірку тари після вивантаження вагону, проводили прийомоздавальник Дорошенко, одержувач Борщевська, ГУНП м. Нікопль Бртаєв, заст. ДС Гулега (а.с.13).

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

Отже, позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.

Так, згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, з врахуванням норми недостачі 2% маси, зазначеної в перевізних документах, недостача у даній партії вугілля складає:

4 761,79 грн. (ціна за тону) х 0,299 т (розмір відповідальної недостачі) = 1 423 грн. 78 коп. (вартість недостачі).

Крім того, Публічним акціонерним товариством "ЯКХЗ" (відправник) на адресу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (вантажоодержувач), у вагоні № 63500912 була направлена партія горішку коксового вагою 46 350 кг за залізничною накладною № 50782622 (а.с.16).

На станції Нікополь Придніпровської залізниці 26.09.2016 було складено комерційний акт АА № 063323 (а.с.15).

Так, у комерційному акті зафіксовано наступне:

- вагон № 63500912 вантажопідйомністю 69 т прибув 19.09.2016 з поїздом № 2713;

- вагон у технічному стані справний;

- в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту зазначено, що у доповнення до акту загальної форми № 35473 станції ОСОБА_3, при комісійному зважуванні перевірки тари після вивантаження вагону, на 100 т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органам Держстандарту 4/08-16, виявлено менше проти документів на 1 500 кг горішку коксового, який у вагоні вміститися міг;

- по документу - горішок коксовий, у вологому стані, вантаж маркований вапном, тара перевірена;

- у дійсності, навантаження тотожно акту загальної форми № 35473 станції ОСОБА_3, шапкоподібне вище бортів 10 см, вантаж маркований, крім наявного поглиблення над 6-7 люками довжиною 250 см, шириною 120 см, глибиною 40 см;

- вагон бездвірний, люка були закриті, течі та слідів течі вантажу не було;

- з моменту прибуття, до комісійного зважування, вагон знаходився під охороною чергових прийомоздавальників, були повідомлені ГУНП м. Нікополь Мирошниченко, ВОХР Апостолове Кушнир. Комісійне зважування брутто та перевірку тари після вивантаження вагону, з зупинкою без роз'єднання, проводили прийомоздавальників, Скорик, одержувач Марченко, ГУНП м. Нікополь Юртаєв, заст. ДС Гулега (а.с.15).

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

Отже, позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.

Так, згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, з врахуванням норми недостачі 2% маси, зазначеної в перевізних документах, недостача у даній партії вугілля складає:

4 781,81 грн. (ціна за тону) х 0,60675 т (розмір відповідальної недостачі) = 2 901 грн. 35 коп. (вартість недостачі).

При цьому, згідно з пунктом 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу,

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша, друга, третя статті 909 Цивільного кодексу України).

Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини перша, друга статті 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Матеріалами справи підтверджується, що стан вагонів № 67664771 та № 63500912 у технічному та комерційному відношенні відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини друга, третя статті 308 Господарського кодексу України).

Так, матеріалами справи підтверджується, що вантажовідправником не були порушені вище вказані вимоги, про що і міститься інформація в розділі Д комерційного акту.

Отже, заперечення відповідача не приймаються до уваги судом, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно зі статтями 110, 111, 113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наявність умов звільнення від відповідальності за втрату вантажу залізницею не доведено, крім того, комерційним актом встановлено, що у вагоні було порушене маркування та наявні виїмки, що свідчить про правомірність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Так, статтею 129 Статуту залізниць України, передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як вбачається з комерційних актів АА № 063323 та № АА № 063324 від 26.09.2016 (форма ГУ-22), складених на станції Нікополь Придніпровської залізниці, при переважуванні було встановлено, що у непошкодженому вагоні № 67664771 замість вказаних 50 450 кг ваги нетто вантажу, фактично було виявлено 49 000 кг, що менше ваги, указаної у перевізному документі на 1 450 кг; у непошкодженому вагоні № 63500912 замість вказаних 46 350 кг ваги нетто вантажу, фактично було виявлено 44 850 кг, що менше ваги, указаної у перевізному документі на 1 500 кг, а також у вказаних вагонах виявлено порушення маркування, виїмки, про що зазначено вище.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме: у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Так, позивачем було здійснено розрахунок (а.с.17) з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу стосовно спірного вантажу - 2%.

Крім того, відправлена за накладними № 50925825 та № 50782622 партія горішку коксового була оплачена позивачем повністю, про що свідчить платіжне доручення № 206444 від 21.10.2016 на суму 922 461 грн. 96 коп. (а.с.20).

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за незбереження схоронності вантажу. Невиконанням обов'язку щодо схоронності вантажу відповідач порушує права позивача щодо отримання вантажу у повному об'ємі, безпідставно не відшкодовуючи понесену втрату.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На цій підставі господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем, як перевізником, не було виконано належним чином свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу була спричинена шкода у розмірі 4 325 грн. 13 коп. вартості недостачі спірного вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення шкоди, завданої недостачею вантажу, у сумі 4 325 грн. 13 коп. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 1 600 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 310; ідентифікаційний код 00186520) - 4 325 грн. 13 коп. шкоди, завданої недостачею, та 1 600 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_4