Постанова № 66561322, 16.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 927/1442/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Васищак І.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017

зі справи № 927/1442/15

за позовом Товариства

до комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання", м. Прилуки Чернігівської області (далі - Підприємство),

про стягнення 2 472 549,67 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Чеботарьової І.Г.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: 860 874,36 грн. пені; 1 474 668,13 грн. "інфляційних нарахувань" та 137 007,17 грн. - 3% річних.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.12.2016 (суддя Скорик Н.О.): припинено провадження у справі в частині стягнення: 132 280 грн. пені; 152 386,70 грн. "інфляційних втрат" та 15 192,53 грн. - 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 (колегія суддів у складі: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В. і Шапран В.В.): рішення місцевого господарського суду скасовано в частині припинення провадження у справі про стягнення з Підприємства на користь Товариства 132 280 грн. пені, 152 386,70 грн. "інфляційних втрат" та 15 192,53 грн. - 3 % річних; прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові; викладено резолютивну частину рішення у такій редакції: "В задоволенні позову відмовити повністю".

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить: рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі та постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в позові щодо стягнення з Підприємства 132 280 грн. пені, 152 386,70 грн. "інфляційних" та 15 192,53 грн. - 3 % річних скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства в частині стягнення з Підприємства 132 280 грн. пені, 152 386,70 грн. "інфляційних" та 15 192,53 грн. - 3 % річних; судові витрати покласти на Підприємство. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неправильним застосуванням частини першої статті 3, частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

28.11.2013 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір № 1716/14-ТЕ-39 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір № 1716/14-ТЕ-39), відповідно до якого:

- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Товариством за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- газ, що продається за даним договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (пункт 1.2 викладено у новій редакції у додатковій угоді від 25.04.2014 № 2 до Договору № 1716/14-ТЕ-39);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3);

- ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (пункт 5.1);

- ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість (пункт 5.2).

Додатковою угодою від 28.01.2014 №1 до Договору № 1716/14-ТЕ-39 з 01.01.2014 пункт 5.2 викладено в такій редакції: "Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн."

Відповідно до пункту 6.1 Договору № 1716/14-ТЕ-39 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору № 1716/14-ТЕ-39 Товариство поставило Підприємству природний газ на загальну суму 11 694 723,58 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

Підприємство здійснило повну оплату за Договором № 1716/14-ТЕ-39, але з пропуском строку оплати.

06.10.2014 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Прилуцької міської ради Чернігівської області (сторона третя), Управлінням житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради (сторона четверта), Підприємством (сторона п'ята) та Товариством (сторона шоста) укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 620/30 (далі - Договір № 620/30), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Відповідно до пункту 3 Договору № 620/30 Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" стороні першій у сумі 4 604 678,47 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України.

Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 4).

Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 5).

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 6).

Сторона четверта перераховує на рахунок сторони п'ятої кошти у сумі 4 604 678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 7).

Сторона п'ята перераховує на рахунок сторони шостої кошти у сумі 4 604 678,47 грн., у т.ч. ПДВ - 767 446,41 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором № 1716/14-ТЕ-39 за 2014 рік (пункт 8).

Згідно з пунктом 9 Договору № 620/30 сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Підпунктом 2 пункту 11 Договору № 620/30 визначено, що сторони не вчиняють до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до пункту 16 Договору № 620/30 сторони після виконання договору не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання Договору № 620/30 у рахунок погашення заборгованості за Договором № 1716/14-ТЕ-39 Товариству перераховано 4 604 678,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2014 № 16.

19.12.2014 тими ж самими сторонами укладено аналогічний договір № 1545/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"; далі - Договір № 1545/30). На виконання цього договору в рахунок погашення заборгованості за Договором № 1716/14-ТЕ-39 Товариству перераховано 1 426 513,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2014 № 20.

Умовами Договорів №№ 620/30 і 1545/30 не тільки передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, але також й змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору № 1716/14-ТЕ-39.

16.10.2014 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Чернігівської облдержадміністрації (сторона -2 ), Підприємством (сторона - 3) та Товариством (сторона остання) підписано спільне протокольне рішення №2026 про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій, компенсацій" (далі - Протокольне рішення №2026).

Даним спільним протокольним рішенням було визначено порядок перерахунку сторонами одна одній коштів у певній послідовності, а також визначено суму коштів (52 725,16 грн.), що перераховувалась у кінцевому підсумку позивачу, з чітким посиланням на виконання Договору № 1716/14-ТЕ-39.

У подальшому тими ж сторонами було підписано ряд аналогічних спільних протокольних рішень, зокрема:

- від 12.11.2014 № 2114 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на суму 24 979,79 грн. за жовтень 2014 року;

- від 12.12.2014 № 2340 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на суму 449 960,23 грн. за листопад 2014 року;

- від 20.01.2015 № 74 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на суму 982 723,43 грн. за грудень 2014 року;

- від 20.02.2015 № 430 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на суму 1 036 798,57 грн., з яких за Договором № 1716/14-ТЕ-39 за природний газ 2014 року на суму 524 860,93 грн.

На виконання згаданих спільних протокольних рішень Підприємством перераховано Товариству кошти, розмір яких визначено вказаними рішеннями, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме: від 22.10.2014 № 12 на суму 52 725,16 грн.; від 19.11.2014 № 13 на суму 24 979,79 грн.; від 17.12.2014 № 14 на суму 449 960,23 грн.; від 29.01.2015 № 1 на суму 982 723,43 грн.; від 25.03.2015 № 2 на суму 524 860,93 грн.

Із змісту спільних протокольних рішень вбачається, що останніми передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, при цьому змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору № 1716/14-ТЕ-39.

Таким чином, відповідач на виконання спільних протокольних рішень розрахувався за поставлений природний газ, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих позивачем сум пені, інфляційних та річних на суми, сплачені за спільними протокольними рішеннями.

На момент розгляду даної справи Підприємство повністю розрахувалося з Товариством за природний газ.

Підприємством за рахунок власних коштів з порушенням строків оплати, які визначені Договором № 1716/14-ТЕ-39, сплачено заборгованість у сумі 3 628 282,37 грн. у період з 07.11.2014 по 12.02.2015, що підтверджується банківськими виписками.

03.11.2016 прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" (далі - Закон), який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до статті 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Основна заборгованість за поставлений природний газ за договором № 1716/14-ТЕ-39, у тому числі власними коштами, була погашена Підприємством у 2014 - 2015 роках, тобто до набрання чинності Законом.

Станом на час звернення позивача до суду в нього були наявні підстави для здійснення відповідних нарахувань "інфляційних втрат" у сумі 152 386,70 грн., 3% річних у сумі 15 192,53 грн. та пені в сумі 132 280 грн. за прострочення сплати суми основної заборгованості, проте у зв'язку з набранням чинності 30.11.2016 Законом правові підстави для нарахування згаданих сум пені, 3% річних та "інфляційних втрат" відсутні.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення з Товариства на користь Підприємства згаданих сум "інфляційних втрат", 3% річних та пені на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України, місцевий господарський суд зазначив, що на день прийняття рішення спору між позивачем та відповідачем щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, інфляційних та річних за несвоєчасну оплату відповідачем боргу, сплаченого за рахунок власних коштів, фактично не існує, адже його врегульовано зазначеним Законом у спосіб припинення права на їх нарахування чи у спосіб проведення їх списання.

Як зазначено у підпункті 4.4 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі, апеляційний господарський суд зазначив, про існування предмета спору між сторонами, в зв'язку з чим у позові слід відмовити в повному обсязі.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Підприємства на користь Товариства 152 386,70 грн. "інфляційних втрат", 15 192,53 грн. - 3% річних; 132 280 грн. пені. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши те, що з підписанням Договорів № 620/30 і № 1545/30 та згаданих протокольних рішень сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором № 1716/14-ТЕ-39 у розмірах, які є предметом Договорів №620/30 і № 1545/30 та згаданих протокольних рішень, дійшли висновку про відсутність як порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу (у сумах, які є предметом Договорів № 620/30 і № 1545/30 та згаданих протокольних рішень), так і підстав для притягнення Підприємства до відповідальності у вигляді стягнення сум "інфляційних витрат", 3% річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором № 1716/14-ТЕ-39 (нарахованих на заборгованість, яка була врегульована сторонами на підставі Договорів № 620/30 і № 1545/30 та згаданих протокольних рішень).

Стосовно стягнення з Підприємства на користь Товариства 152 386,70 грн. "інфляційних втрат", 15 192,53 грн. - 3% річних, 132 280 грн. пені, нарахованих Товариством за несвоєчасну оплату Підприємством власними коштами природного газу за Договором №1716/14-ТЕ-39, суд апеляційної інстанції, встановивши, що: газ, який продавався за Договором №1716/14-ТЕ-39, використовувався Підприємством виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням; заборгованість за природний газ за Договором №1716/14-ТЕ-39 була погашена Підприємством у 2014-2015 роках, тобто до набрання чинності Законом, - дійшов висновку про відмову в позові в цій частині з посиланням на частину третю статті 7 Закону.

Проте з даними висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з урахуванням такого.

Згідно з положеннями ГПК України:

- судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша статті 47);

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною першою статті 3 Закону визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

При цьому в Законі не встановлено порядку та строків такого списання, як і не міститься норм, які передбачали б автоматичне списання нарахованих сум пені, інфляційних втрат та річних з дня набрання Законом чинності.

Отже, судами попередніх інстанцій у розгляді справи не з'ясовано, чи є відповідач учасником процедури врегулювання заборгованості у розумінні вказаних норм Закону.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК України і Закону.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи (у згаданій частині) на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 зі справи № 927/1442/15 скасувати у частині відмови в позові про стягнення 152 386,70 грн. "інфляційних втрат", 15 192,53 грн. - 3% річних та 132 280 грн. пені.

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

У решті зазначені рішення і постанову залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя І. Васищак