Постанова № 66561292, 15.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Справа № 910/16869/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 08.11.2016 р. (суддя Курдельчук І.Д.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р. (судді: Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.)у справі№ 910/16869/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 65 572 грн. 94 коп. за участю представників: від позивача Івченко С.П., довіреність №12 від 03.01.2017 р.від відповідачаШевченко Т.Ю., довіреність №1700 від 27.10.2016 р.В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 65 572 грн. 94 коп.

Правову природу заявленої до стягнення суми позивач визначив як збитки заподіяні внаслідок втрати вантажу (сталі тонколистової).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2016 р. у справі №910/16869/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р., вищевказаний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65 572 грн. 94 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про доведеність заявлених позовних вимог, а саме: доведеність факту не збереження залізницею переданого до перевезення вантажу.

Не погодившись з прийнятими попередніми судовими інстанціями рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вважає, що відповідність маркування вантажу, зазначеному в перевізному документі, відсутність його пошкоджень та відсутність доступу до вантажу, свідчать про неможливість втрати вантажу під час перевезення та вказує на неправильне зазначення маси та кількості вантажу відправником у накладній

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 р., колегією суддів у складі: головуючи суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні 15.05.2017 р.

В судове засідання 15.05.2017 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем (вантажовідправник) було відправлено із станції "Маріуполь-Сортувальний" на станцію "Одеса-Порт" сталь тонколистову у піввагоні №535447162 у кількості 65,360 тон для подальшого перевезення даного вантажу водним транспортом у Колумбію.

Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою попередніми судовими інстанціями накладною.

Після прибуття вантажу в місце призначення виявлено недостачу вантажу (8550 кг, вартістю 65 572 грн. 94 коп.).

Про втрату частини вантажу під час перевезення складено комерційний акт АА №032697/98/231 від 17.04.2016 р.

В даному комерційному акті, зокрема, зазначено, що одна з чотирьох пакувальних стрічок обірвана та відсутні дві з п'ятнадцяти пачок сталі.

За твердженнями позивача, у зв'язку із викладеними обставинами йому спричинені збитки в розмірі 65 572 грн. 94 коп., тобто в розмірі вартості втраченого вантажу.

Вказане стало підставою для звернення вантажовідправника з позовом до перевізника, який і є предметом розгляду у даній судовій справі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на те, що у даному випадку маса вантажу була визначена вантажовідправником по трафарету у кількості 15 пачок сталі тонколистої. При цьому, за твердженнями відповідача, усі листи металу були перев'язані між собою пакувальними стрічками, які не були пошкоджені, а також не було пошкоджено маркування, що виключає можливість втрати вантажу під час перевезення.

Аналогічні доводи також викладено і в касаційній скарзі відповідача.

В свою чергу, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з наступного.

Як зазначено в ч.ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Так, Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

При цьому, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ст. 129 Статуту залізниць України).

Враховую зміст наведених правових норм та положень Статуту залізниць України, а також зважаючи на встановлений в комерційному акті факт пошкодження пакувальної стрічки та втрати двох пачок вантажу, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача 65 572 грн. 94 коп. вартості втраченого вантажу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним висновком судів попередніх інстанцій, вважає його законним та обґрунтованим.

Одночасно з цим, викладені в касаційній скарзі доводи про відсутність пошкоджень маркування вантажу не спростовують доведеності факту втрати частини вантажу під час перевезення.

В свою чергу, твердження скаржника про не вірне зазначення маси вантажу вантажовідправником є лише припущенням відповідача, в підтвердження якого останнім не було надано суду жодних доказів.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, як і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2016 р. у справі №910/16869/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк