Рішення № 66559625, 26.04.2017, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/444/17

26 квітня 2017 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 5908,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 05 січня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України. 14 жовтня 2016 року близько 22 год. ОСОБА_1 перебуваючи на вулиці біля порогу кафе «Мирнівчанка» , що знаходиться за адресою вул.Омеляненка,4, с. Мирне, Костопільського району, Рівненської області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав не менше одного удару кулаком руки в область нижньої щелепи справа потерпілому ОСОБА_2, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла нижньої щелепи справа, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень з тривалим розладом здоровя. У зв'язку з вчиненням вказаного злочину ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Центральної міської лікарні м. Рівне з 21.10.2016 року по 10.11.2016 року, що складає 20 ліжко-дні. Сума витрат лікування хворого, згідно довідки-розрахунку, становить 5908 грн. 49 коп. Рівненська центральна міська лікарня, у якій проводилось лікування ОСОБА_2, потерпілого від дій відповідача, перебуває у комунальній власності міста. Витрати, здійснені вищевказаною медичною установою на лікування потерпілих від злочину та непогашення зазначених витрат, призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Рівненської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Представник позивача в судове засідання не зявився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності, позов визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, суд вважає, за вірне прийняти визнання відповідачем позову.

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Статтею 1206 ЦК України передбачено обовязок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Згідно з ч.3 зазначеної норми, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Судом встановлено, 14 жовтня 2016 року близько 22 год. ОСОБА_1 перебуваючи на вулиці біля порогу кафе «Мирнівчанка» , що знаходиться за адресою вул.Омеляненка, 4, с. Мирне, Костопільського району, Рівненської області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав не менше одного удару кулаком руки в область нижньої щелепи справа потерпілому ОСОБА_2, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла нижньої щелепи справа, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень з тривалим розладом здоровя. У зв'язку з вчиненням вказаного злочину ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Центральної міської лікарні м. Рівне з 21.10.2016 року по 10.11.2016 року, що складає 20 ліжко-дні. Сума витрат лікування хворого, згідно довідки-розрахунку, становить 5908 грн. 49 коп.

Рівненська центральна міська лікарня, у якій проводилось лікування ОСОБА_2, потерпілого від дій відповідача, перебуває у комунальній власності міста. Витрати, здійснені вищевказаною медичною установою на лікування потерпілих від злочину та непогашення зазначених витрат, призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" визначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (далі - Порядок).

Згідно з п.3 зазначеної Постанови сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, яка не предявила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право предявити його в порядку цивільного судочинства.

Центральна міська лікарня м. Рівне, у якій проводилось лікування ОСОБА_2, потерпілого від дій відповідача, перебуває у комунальній власності міста.

Витрати, здійснені вищевказаною медичною установою на лікування потерпілого від злочину на даний час винною особою не відшкодовані.

Водночас, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, яких закріплено у ст. 68 Конституції України, є обовязковою умовою досягненні загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Таким чином, дії ОСОБА_1 порушують не лише матеріальні інтереси держави, а й нематеріальні - порушення принципів законності та верховенства права, що закріплені Конституцією України.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноважень місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.11 цього Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Статтею 32 цього Закону передбачено, що до повноважень вказаних органів, у тому числі, віднесено управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у межах, визначених цим та іншими законами. Крім того, стаття 18-1 Закону визначає, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За змістом наведеної норми права відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на винного при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.

Розрахунок витрат, наданий Центральною міською лікарнею відповідає положенню пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 Центральна міська лікарня понесла витрати на лікування потерпілого від злочину, між діями ОСОБА_1 та цими витратами є прямий причинний зв'язок, а тому обов'язок з відшкодування витрат необхідно покласти на відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, та з відповідача належить стягнути на користь Центральної міської лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 5908 грн. 49 коп.

Крім того, статтею 215 ЦПК України передбачено при винесенні рішення вирішення питання судових витрат.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1206 ЦК України, 128 КПК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради для зарахування на рахунок місцевого бюджету 5908 грн. 49 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину (р/р, 31418544700002 в ГУДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, отримувач УК у м. Рівне 24060300, код 38012714).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_3