Ухвала суду № 66559369, 16.05.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/2591/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1172/17Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 22 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.06.2011 року у розмірі 73 395,83 грн. Заявлені вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов кредитного договору.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 22 лютого 2017 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.06.2011 року, яка утворилася станом на 31.12.2015 року, у розмірі 73 395 грн. 83 коп. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку встановленим фактичним обставинам, а тому зробив помилковий висновок про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 укладено договір № б/н у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків 27,60 % річних на залишок суми заборгованості. Даний договір складався з анкети заяви з пам'яткою клієнта (а.с.10), Умов та правил надання банківських послуг (а.с.44-49), тарифів у виді довідки про умови кредитування (а.с.102).

За умовами даного договору відповідачка отримала кредитну картку, 55 днів пільгового періоду, на яку встановлено кредитний ліміт у сумі 15 000 грн. (а.с.9).

Договором також передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідач у відповідності до умов кредитного договору повинен щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитом, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітній період у разі порушення строків сплати заборгованості.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Згідно наданої Банком довідки з ОСОБА_2 укладені такі договори :

-4149437708784473, відкрита 16.06.2011 року, термін дії до квітня 2015 року;

-4149437110906565, відкрита 30.09.2011, термін дії до травня 2015 року;

-4149437816415788, відкрита 21.11.2012, термін дії до серпня 2016 року;

-5457092302734557, відкрита 08.04.2013 року, термін дії до січня 2017 року. (а.с.99).

Окрім того, 08.04.2013 року ОСОБА_2 отримала перевипущену кредитну картку «Універсальна Gold» №5457092302734557, тобто було видано картку з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку (а.с.141).

Як на доказ перевипуску даної картки позивачем надано фото клієнта з карткою, а також дані банківської виписки по картковому рахунку. (а.с. 143-156).

З виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідачка допускала невчасне повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим їй нараховувалися відсотки та пеня, та за станом на 31.12.2015 року відповідачка має заборгованість перед позивачем за кредитним договором б/н від 16.06.2011 року у розмірі 73 395, 83 грн., яка складається з:

-16283,75 грн. заборгованість за кредитом;

-50394, 17 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 2746, 68 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг:

- 500 грн. штраф (фіксована частина);

- 3471, 23 грн. штраф (процентна складова). (а.с.7-8, 143-156).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які відповідачем не виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, боржник отримувала кредитні кошти шляхом перерахування коштів на платіжну картку, користувалася кредитними коштами, на її ім'я було перевипущено нові платіжні картки, останнє поповнення карткового рахунку відбулося 10.07.2013 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Використовуючи своє право, передбачене ст.ст. 6, 627 ЦК України, відповідач шляхом подання та підписання заяви від 16.06.2011 року на отримання кредиту, уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк», договір, зміст якого становлять умови кредитування з використанням кредитної картки, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку.

При цьому, в поданій заяві позичальник зазначав, що він ознайомлений та згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку і вказав, що зазначені документи разом з заявою складають між ним та позивачем кредитний договір.

Отже, уклавши кредитний договір, сторони погодили його істотні умови, які визначені умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, що діяли в редакції на момент підписання заяви позичальником.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Суд першої інстанції встановив, що позичальник не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилась кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на незастосування судом строку позовної давності.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежам, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, кредитну картку було перевипущено з терміном дії до січня 2017 року, останній платіж з поповнення карткового рахунку здійснено відповідачем у липні 2013 року, до суду із позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся у 23 лютого 2016 року, тобто із дотриманням загального строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України три роки.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

В апеляційній скарзі не наведено нових засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: С.А. Гальонкін

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов