Вирок № 66558072, 17.05.2017, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 294/752/16-к

Провадження № 1-кп/282/4/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді В.В.Вальчука

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю прокурора О.Л.Заган

обвинуваченого ОСОБА_2

представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Любар кримінальне провадження №12015060320000264 від 10.06.2015 року по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює головою СФГ «На ОСОБА_1», зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382; ч.2 ст.382; ч.1 ст.388 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 являючись керівником селянсько-фермерського господарства «На ОСОБА_1», що розташоване за адресою: с.Кілки по вул.Шевченка №4-а Чуднівського району Житомирської області, будучи службовою особою даного селянського господарства, виконуючи роботу, повязану з виконанням організаційно-розпорядчих та адмінісіративно-господарських обов'язків, з 2014 року до даного часу умисно не виконував рішення Господарського суду Житомирської області від і 17.03.2014 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2014 року, які набрали законної сили.

Так, Господарським судом Житомирської області 17.03.2014 року прийнято рішення про стягнення з Селянського фермерського господарства «На ОСОБА_1», зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» кошти в сумі 28083,98 грн. - відшкодування шкоди, 1827,00 грн. - витрат на оплату судового збору.

Крім цього, Господарським судом Хмельницької області 09.07.2014 року прийнято рішення про стягнення з СФГ «На ОСОБА_1», зареєстрованого за вище вказаною адресою, на користь ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» кошти в сумі 4447,21 грн. - основного боргу, 2117,43 грн. - курсової різниці, 582,98 грн. пені, 3725,67 грн. штрафу та 158,29 грн. -3% річних, судового збору 1764,68 грн.

На підставі вищевказаних судових рішень відділом Державної виконавчої служби Чуднівського РУЮ були відкриті виконавчі провадження про стягнення з СФГ «На ОСОБА_1» на користь стягувачів зазначених вище сум.

ОСОБА_6 СФГ «На ОСОБА_1» ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на невиконання судових рішень, відразу ж після їх винесення припинив рух коштів по рахунках та касі фермерського господарства, хоча в цей час фермерське господарство продовжувало здійснювати господарську діяльність. Так, СФГ «На ОСОБА_1» в своїй господарській діяльності проводило обробіток земельних ділянок, які належали фермерському господарству на праві оренди, здійснювало посів та збір урожаю із зазначених земельних ділянок. Грошові кошти, які використовувались на придбання паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу ні по рахунках, ні по касі селянського господарства не відображались, а кошти отримані від реалізації вирощеної продукції не обліковувались.

Окрім того, СФГ «На ОСОБА_1» згідно договорів оренди землі укладених з громадянами - власниками земельних ділянок виплачувало їм орендну плату. Так, орендна плата була виплачена наступним громадянам, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, однак на погашення заборгованності за судовими рішеннями кошти не спрямовувались.

Таким чином, ОСОБА_2 як голова фермерського господарства «На ОСОБА_7» маючи реальну можливість виконати судові рішення і виплатити на користь TOB «А.Т.К.» та ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» кошти, які були присуджені згідно судових рішень, умисно цього не зробив.

Крім цього, восени 2015 року ОСОБА_2, являючись керівником СФГ «На ОСОБА_7», зібрав врожай кукурудзи із орендованих господарством земельних ділянок за кадастровими номерами №1825883600:03:000:0031, №1825883600:03:000:0043, №1825883600:03:000:0045,

№1825883600:03:000:0030, №1825883600:03:000:0006, №1825883600:03:000:0034, №1825883600:03:000:0042, №1825883600:03:000:0029, №1825883600:03:000:0009 який, за постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чуднівського РУЮ ОСОБА_13 від 06.08.2015 року був описаним, на нього накладено арешт та оголошено заборону про відчуження. Незважаючи на це, ОСОБА_2, маючи на меті не виконувати судові рішення про стягнення з нього особисто та з СФГ «На ОСОБА_13» заборгованих коштів, зібраним урожаєм на який був накладений арешт розпорядився на свій розсуд, тим самим допустив розтрату арештованого майна.

Окрім того, відповідно до рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 07.07.2014 року підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь громадянина ОСОБА_14 кошти в сумі 14243.60 грн.

Однак, ОСОБА_2 маючи реальну можливість виконати судове рішення і виплатити на користь ОСОБА_15 кошти, які підлягають стягненню за рішенням Чуднівського районного суду умисно не виконав рішення суду.

З метою виконання зазначеного рішення суду 26.08.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чуднівського РУЮ ОСОБА_13, накладено арешт на автомобіль марки ГАЗ 330232-414 д.н.з, AM 3106 АТ та автомобіль НОМЕР_1, які належать ОСОБА_2 на праві власності та заборонено здійснювати їх відчудження, однак ОСОБА_2 приховав дані автомобілі, тим самим унеможливив його вилучення державним виконавцем для послідуючої реалізації з прилюдних торгів та виконання судового рішення.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконані рішення суду, що набрало законної сили, вчиненому службовою особою, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.382 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному приховуванні майна, на яке було накладено арешт, здійснене особою, якій це майно ввірено, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.388 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинах не визнав та показав, що йому відомо про рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2014 року, Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2014 року та рішення Чуднівського районного суду від 07.07.2014 року про стягнення боргів. Однак вказані рішення вважає не законними. Рішення господарського суду від 17.03.2014 року він оскаржував, однак воно залишилося в силі. Рішення господарського суду Хмельницької області від 09.07.2014 року та рішення Чуднівського районного суду від 07.07.2014 року ним не оскаржувалися. Він вважав, що з ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» питання вирішено, оскільки поставив їм кукурудзу. Щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_15 у нього наявні документи про сплату коштів, а тому вважав, що з сином потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_15 все було вирішено і йому не зрозуміло чому себе так веде потерпіла ОСОБА_5 Він отримував виконавчі листи і з даного приводу відвідував виконавчу службу, де державні виконавці розяснювали йому наслідки невиконання судових рішень. З даного приводу він надавав пояснення у відділі ДВС. Судові рішення не виконував оскільки не мав можливості. Також він пояснив, що СФГ «На ОСОБА_13» здійснює господарську діяльність від ведення якої отримує доходи та веде відповідний облік своєї діяльності. Крім того, обвинувачений пояснив, що у 2014 2015 роках СФГ «На ОСОБА_13» орендувало землю, орендну плату за яку виплачувало у різних формах, що відображалося у документах підприємства. Кошти ним не виплачувалися через незаконні дії ДВС по арештах. Дії державних виконавців оскаржені ним у лютому 2016 року, однак рішення суду по них до цього часу не має. Транспортні засоби на які відділом ДВС накладено арешт знаходяться у нього дома. Він їх не приховував. Були укладені угоди з іншими людьми, щоб процес роботи СФГ не зупинявся. Звіт за 2014 рік був з мінімальними доходами. За 2015 рік 92,2 тисячі гривень.

Представник потерпілого ТОВ «АТК» - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що в 2014 році обвинувачений ОСОБА_2 самовільно зайняв землі, що орендувалися ТОВ «А.Т.К» і з даного приводу підприємство звернулося із відповідним зверненням в інспекцію сільського господарства. В подальшому ТОВ «А.Т.К» звернулося з позовом до СФГ «На ОСОБА_13» про відшкодування шкоди, який 17.03.2014 року задоволений Господарським судом Житомирської області. Вказане рішення суду набрало законної сили і на його підставі 25.07.2014 року державним виконавцем відділу ДВС відкрито виконавче провадження. Однак ОСОБА_2 вказане рішення господарського суду не виконує, посилаючись на відсутність коштів, а тому вважає його дії незаконними та провокативними, оскільки за вказаний період СФГ вело господарську діяльність та отримувало прибуток, що підтверджують відповідні документи. Крім того, після накладення державними виконавцями арешту на автомобілі, ОСОБА_2 переховує їх з метою уникнення їх вилучення.

Представник потерпілого ТОВ « Агрохімічна компанія ВІТААГРО» - ОСОБА_4 пояснив, що він працює в ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО». Йому відомо, що в 2014 році між ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» та СФГ «На ОСОБА_13» укладені договори, які не виконані головою СФГ «На ОСОБА_13» ОСОБА_2 Внаслідок цього Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення про стягнення з СФГ «На ОСОБА_13» на користь ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» коштів, яке ОСОБА_2, як керівник господарства не виконує. Щодо сплати останнім 2000 грн. та надання 17 тон кукурудзи, в рахунок погашення заборгованості йому нічого не відомо, а тому заявлений цивільний позов підтримав та просив його задоволити.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні дала наступні покази, в 2011 році її син ОСОБА_15 познайомився із ОСОБА_2 Після чого син звернувся до неї із проханням позичити ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 14 тис. грн. На його прохання вона погодилася та позичила ОСОБА_2 вказану суму грошей, про що останнім надано розписку. Упродовж 2012 року на її неодноразові прохання повернути гроші ОСОБА_2 не реагував. 11 вересня 2012 року її син ОСОБА_15 зник і до цього часу гроші їй ніхто не повернув. Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 07.07.2014 року ОСОБА_2 зобовязано сплатити на користь громадянина ОСОБА_14 кошти в сумі 14243.60 грн., однак він рішення суду не виконує, хоча має реальну можливість це зробити. З ОСОБА_3 вона не знайома і побачила його суді під час розгляду даної справи. Вона зверталася до відділу ДВС, однак це не дало позитивного результату, і вказане рішення суду на даний час боржником не виконується. Її син займався сільськогосподарськими роботами.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він купує молоко у дружини обвинуваченого ОСОБА_2 За куплене молоко розраховується грішми 2 рази в місяць. Дружина обвинуваченого здавала по 20 25 літрів молока в день.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в одному селі із ОСОБА_2 Приблизно у 2009 році передала в оренду належну їй земельну ділянку СФГ «На ОСОБА_13», головою якого є обвинувачений. Орендну плату вказане господарство сплачувало не вчасно, а після закінчення строку дії договору оренди, керівник відмовлявся повернути оригінали документів. Про отримання орендної плати проставляла підпис у відповідних документах, що надавалися представником СФГ.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він являється власником 2 земельних паїв, які здавав в оренду ОСОБА_2 Під час отримання орендної плати ставив свій підпис у наданих останнім документах. Чи отримував орендну плату в 2014 році він не памятає. В подальшому належні йому земельні ділянки передав ТОВ «А.Т.К». ОСОБА_3 перший раз бачить та не знає його.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що має земельні паї, які передавала в оренду ОСОБА_2, однак на даний час договір оренди з ним розірвано, оскільки орендну плату платив погано та із-запізненням. За 2015 2016 роки не розрахувався, за 2014 рік розрахувався частково. Під час отримання орендної плати ставила свій підпис у наданих останнім документах. Їй не відомо чи накладався арешт на земельні ділянки і по чиїй заяві.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в одному селі із ОСОБА_2 Належну їй земельну ділянку (пай) передавала в оренду ОСОБА_2, який в 2015 2016 роках орендну плату проводив частково в натуральній формі, а частину грошима. Вона підписувалась в накладних. В касовому ордері від 08.05.2015 року її підпис (брала гроші на перід). Землю ОСОБА_2 не обробляє протягом 2х років і чому вона не знає.

Свідок ОСОБА_7 в ході допиту в судовому засіданні пояснила, що до 2014 року здавала в оренду ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку (пай). Орендну плату отримувала переважно зерном та періодично грішми. За отримання орендної плати ставила свій підпис у відомостях. В кінці 2014 року передала свою земельну ділянку в оренду ТОВ «А.Т.К». Їй не відомо чи накладався арешт на її земельну ділянку. Вона не памятає в якому році укладала з ОСОБА_2 договір оренди. До АТК звернулись тому, що там більша орендна плата. Договір оренди в судовому порядку не розривали.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що до 2014 року здавала в оренду ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку (пай). Орендну плату отримувала продукцією. Орендна плата виплачувалася ОСОБА_2 з порушенням строків та не у повному обсязі. За отримання орендної плати ставила свій підпис у відомостях. В кінці 2014 року передала свою земельну ділянку в оренду ТОВ «А.Т.К». Їй не відомо чи накладався арешт на земельну ділянку. В 2015-2016 роках орендну плату отримувала в АТК в грошовій формі. АТК обробляє поля.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що здавала в оренду ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку (пай). Орендну плату отримувала продукцією та частково грошима. Орендна плата виплачувалася ОСОБА_2 з порушенням строків та не у повному обсязі. За отримання орендної плати ставила свій підпис у відомостях. В кінці 2016 року передала свою земельну ділянку в оренду ТОВ «А.Т.К», оскільки там більша орендна плата.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дав наступні покази: в період 2014 - 2016 років він працював у відділі ДВС Чуднівського РУЮ. В 2014 році на виконання до відділу ДВС надійшли виконавчі листи про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ТОВ «А.Т.К», ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» та ОСОБА_5 На підставі вказаних виконавчих листів були відкриті виконавчі провадження і постанови про їх відкриття були направлені з рекомендованим повідомленням боржнику, які останнім були отриманні. ОСОБА_2 рішення судів у добровільному порядку не виконував. На виклики до ДВС не являвся. В процесі виконання рішень судів ним, як державним виконавцем, були зроблені запити в різні інстанції в результаті чого було встановлено, що ОСОБА_2 не працює, пенсії не має. Також було встановлено, що на його імя було зареєстровано два транспортні засоби: автомобіль марки ГАЗ 330232-414 та автомобіль марки FIAT DОBLO, на які ним було накладено арешт, а постанови направлені до ВДАІ м. Житомир. Вказані транспортні засоби ним не вилучалися, оскільки були відсутні. Сільськогосподарської техніки на його імя зареєстрованої не було. Крім того встановлено, що на імя ОСОБА_2 було відкрито 1 чи 2 рахунки в банківських установах, однак кошти на них були відсутні. Земельні ділянки на імя ОСОБА_2 не були зареєстровані. На виклики державного виконавця до відділу ДВС ОСОБА_2 не зявлявся. Під час телефонних розмов завжди говорив, що він знаходиться за межами району. Йому неодноразово пропонувалося виконувати рішення судів частинами, однак він їх ігнорував. На адресу ОСОБА_2 ним направлялися вимоги державного виконавця, однак він їх проігнорував, внаслідок чого на нього були складені протоколи про адміністративні правопорушення, які розглядалися судом. Після цього було внесено подання до Чуднівського відділення поліції для порушення кримінального провадження. Крім того, представник ТОВ «А.Т.К» ОСОБА_3 надав письмову інформацію про те, що ОСОБА_2 використовує земельні паї місцевих жителів та засіяв їх кукурудзою. Після цього, він виніс постанову про накладення арешту на урожай. Потім пізньої осені 2015 року він з працівниками поліції виїжджали на ці ділянки, що біля с. Кілки і там були посіви кукурудзи про що складались відповідні документи. Коли він виніс постанову про арешт автомобілів, то він їх не вилучив бо їх не було і він не міг їх вилучити. З урожаєм не памятає що було зроблено. Його дії були послідовними. Про відсутність транспортних засобів складали акти. Державний виконавець не здійснює оперативну діяльність, а він встановив майно і складав відповідні акти. Виконавець не може оцінити майно якого у нього немає, а арешт накладався на майно, яке виявлене згідно запитів. Він робив запит в МРЕО, де йому зазначили, що за ОСОБА_2 рахуються транспортні засоби і там не вказано, що вони перебувають в заставі, лише що власник ОСОБА_2 Постанова Чуднівського районного суду за його поданням ОСОБА_2 не оскаржувалась. ОСОБА_2 не звертався до нього з проханням чи заявою про надання дозволу на збирання урожаю. Йому відомо, що у ОСОБА_2 був обшук де вилучили документи, які повязані з коштами. Для обробітку полів потрібні кошти і з дій ОСОБА_2 було видно, що він приховує кошти. ОСОБА_2 не сплатив жодної копійки.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями свідків.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Надаючи оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_2 наданих у судовому засіданні, в тій частині, що він ні в чому не винен та не виконував рішення суду бо не мав можливості, а також твердження захисника ОСОБА_21 щодо невинуватості його підзахисного та відсутності доказів у злочинах в яких його обвинувачують, то суд ставиться до вказаних показань критично і розцінює їх виключно, як позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини, оскільки з пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 судом встановлено, що він як керівник СФГ «На ОСОБА_21» здійснював господарську діяльність в 2014 та 2015 роках, що й сам підтвердив вказавши про отримані доходи.

Крім цього вказані покази спростовуються комплексом зібраних у кримінальному провадженні чітких, логічних, послідовних, переконливих та узгоджених між собою доказів.

Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які згідно ст.66 КК України, помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 не встановлено.

Обставин, які згідно ст.66 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_2А, не встановлено.

Відповідно до ст.65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Тому, вирішуючи питання про обрання обвинуваченому покарання, суд відповідно до ст.ст.65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, зокрема те, що згідно із ст.12 КК України, один із злочинів відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, а два злочини - середньої тяжкості.

Судом враховуються фактичні обставини та характер злочинних діянь, відношення обвинуваченого до скоєного, зокрема те, що він свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав, а також дані про особу обвинуваченого: який одружений, працюючий, по місцю проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, думки потерпілої та представників потерпілих.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вищевказане, з урахуванням особи винного, суд прийшов до висновку про доцільність призначення покарання обвинуваченому за ч.1 ст.382; ч.2 ст.382 КК України у виді позбавлення волі, за ч.1 ст.388 КК України у виді обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Однак суд обравши вид та розмір покарання в межах санкцій частин статей закону, які передбачають відповідальність за вчинені злочини, приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства і вважає за можливе відповідно до ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на обвинуваченого обов'язки передбачені ст.76 КК України, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи викладене та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що в задоволені цивільного позову ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 12796,26 грн. слід відмовити у звязку з його безпідставністю, оскільки вказана сума стягнута з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2014 року і з даного приводу відкрите виконавче провадження постановою державного виконавця відділу ДВС Чуднівського РУЮ ОСОБА_13 від 23.09.2014 року, а тому задоволення даного позову призведе до повторного стягнення вказаної суми коштів з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО».

Витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів по справі вирішити у порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 129, 368-371, 373-374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати виним за ч.1 ст.382; ч.2 ст.382; ч.1 ст.388 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки:

- за ч.2 ст.382 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права займатися господарською діяльністю строком на 2 (два) роки.

- за ч.1 ст.388 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права займатися господарською діяльністю.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно до відбування покарання призначити 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися господарською діяльністю строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обовязки.

У відповідності зі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_2 у період іспитового строку обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання і періодично з'являтися до вказаного органу для реєстрації.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Речові докази по справі: оптичний диск, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком суду законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.

В задоволені цивільного позову ТОВ «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» до ОСОБА_2 відмовити у звязку з його безпідставністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Любарський районний суд Житомирської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_22