Ухвала суду № 66557342, 15.05.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 688/3464/16-ц

Провадження № 22-ц/792/670/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Талалай О.І.,

суддів: Корніюк А.П., Пєнти І.В.,

секретар Філіпчук О.С.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_1,

представника Департаменту ДВС Міністерства юстиції

України ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_3 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання неправомірними та скасування постанов посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

у с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_3, звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця, зазначала, що Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 27 червня 2013 року ухвалено заочне рішення про задоволення позову ПАТ «АльфаБанк» до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки. 16 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у звязку зі сплатою боржником заборгованості, а також винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1301572 грн 82 коп з підстав не виконання рішення суду у визначений строк. 18 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року зазначені постанови визнані протиправними та скасовані. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року скасована постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року і провадження у справі закрито. 15 вересня 2016 року начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесена постанова про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2015 року №46940009 та зобовязано державного виконавця відновити виконавче провадження. У цей же день головним державним виконавцем відділу винесена постанова про відновлення виконавчого провадження № 41717779 про стягнення з неї виконавчого збору. Вважає, що дії державних виконавців і винесені ними постанови не відповідають вимогам закону та порушують її права. Ні рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року, ні постановою державного виконавця на неї не покладався обовязок по виконанню судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно із Законом України «Про іпотеку» реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами ДВС, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу.

У звязку із оскарженням дій державних виконавців в порядку адміністративного судочинства пропустила встановлений законом строк для подання скарги в порядку ЦПК України. Тому, просила поновити пропущений з поважних причин строк, а також визнати неправомірними і скасувати: постанову від 15 вересня 2016 року заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2015 року №46940009 та зобовязання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_5 відновити виконавче провадження; постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_5 від 15 вересня 2016 року про відновлення виконавчого провадження з виконання постанови №41717779; постанову від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_6 про стягнення виконавчого збору у сумі 1301572 грн 82 коп; постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 про накладення арешту на все майно та оголошення заборони на його відчуження у звязку із стягненням виконавчого збору в сумі 1301572 грн 82 коп.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2016 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними і скасовано: постанову у виконавчому провадженні №41717779, винесену 16 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6, про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 1301572 грн 82 коп; постанову у виконавчому провадженні №46940009, винесену 18 березня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_5, про накладення арешту на все майно ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 грудня 2016 року ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2016 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2017 року відмовлено у поновленні строку на подання ОСОБА_3 скарги від 30 вересня 2016 року на постанову державного виконавця від 16 березня 2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь держави виконавчого збору у розмірі 1301572 грн 82 коп у виконавчому провадженні №41717779 та на постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 березня 2015 року у виконавчому провадженні №46940009. У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця відмовлено.

ОСОБА_3, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 24 лютого 2017 року, в апеляційній скарзі просить її скасувати і постановити нову ухвалу про поновлення строку на подання скарги та скасувати постанови у виконавчому провадженні №41717779 від 16 березня і від 18 березня 2015 року. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. Суд безпідставно не визнав поважними причини пропущення нею строку для подання скарги.

У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав. Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнав її не обґрунтованою у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року в рахунок погашення заборгованості у розмірі 13015728 грн 22 коп за договором про надання траншу №SME0058844/1 від 03 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_7, звернуто стягнення на частину предмета іпотеки- нежилі приміщення загальною площею 764,6 кв.м, що знаходяться за адресою: вул. К.Маркса, 48-А/1 (вул. Героїв Небесної Сотні), м. Шепетівка, Хмельницька область та належать на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03 листопада 2011 року приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Зазначене рішення суду виконувалося у примусовому порядку.

16 березня 2015 року виконавче провадження було закінчено на підставі п. 8 ч.1ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» і старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_6 16 березня 2015 року винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору у сумі 1301572 грн 82 коп, яка виділена в окреме провадження. 18 березня 2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови від 16 березня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 від 18 березня 2015 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 від 12 жовтня 2015 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови № 41717779 від 16 березня 2015 року про стягнення виконавчого збору, оскільки постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року визнано протиправною та скасовано зазначену постанову про стягнення виконавчого збору.

У звязку із скасуванням постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року постановою заступника директора Департаменту- начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 15 вересня 2016 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2015 року та зобовязано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 відновити виконавче провадження.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 від 15 вересня 2016 року відновлено виконавче провадження з виконання постанови № 41717779 від 16 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у поновленні строку на подання скарги на постанови посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 березня і 18 березня 2015 року у виконавчому провадженні №41717779.

Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з матеріалів справи, із скаргою на постанови посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 березня і 18 березня 2015 року у виконавчому провадженні №41717779 ОСОБА_3 звернулася 30 вересня 2016 року.

У скарзі заявниця зазначає, що про порушення свого права і необхідність оскарження постав у порядку ЦПК України їй стало відомо 21 вересня 2016 року після закриття Вищим адміністративним судом України провадження в адміністративній справі за її позовом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року і закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними та скасування постанов, зобовязання вчинити дії.

Тому, на думку колегії суддів, ОСОБА_3 могла і повинна була дізнатися про порушення її прав у травні 2016 року.

Разом з тим, суд першої інстанції припустився помилки, відмовивши у задоволенні скарги на постанови посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 березня і 18 березня 2015 року у виконавчому провадженні №41717779.

Скарга, пропущений строк на подання якої не поновлено судом, залишається без розгляду.

На підставі ч. 1 ст. 72 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

У звязку з наведеним, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо незаконності відмови у задоволенні скарги на зазначені вище постанови.

Висновок суду про правомірність постанов посадових осіб Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 15 вересня 2016 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2015 року №46940009 і зобовязання відновлення виконавчого провадження та про відновлення виконавчого провадження з виконання постанови №41717779 узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2015 року №46940009 була постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними та скасування постанов, зобовязання вчинити дії.

У звязку із скасуванням зазначеної постанови ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року і закриттям провадження у справі, виконавче провадження підлягало відновленню.

При винесенні зазначених вище постанов посадові особи Департаменту ДВС Міністерства юстиції України діяли відповідно до закону, в межах своїх повноважень.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б впливали на законність постановленої в цій частині ухвали і спростовували висновок суду.

З огляду на викладене, ухвала Шепетівського міськрайонного суду від 24 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову від 16 березня 2015 року про стягнення виконавчого збору і на постанову від 18 березня 2015 року про накладення арешту на все майно, що належить боржнику та оголошення заборони на його відчуження з підстав пропущення строку звернення до суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про залишення скарги в цій частині без розгляду. В решті ухвалу суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця Кеди В.М. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору у сумі 1301572 грн 82 коп та на постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику та оголошення заборони на його відчуження з підстав пропущення строку звернення до суду скасувати.

Скаргу ОСОБА_3 про визнання неправомірними і скасування постанови від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця Кеди В.М. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору у сумі 1301572 грн 82 коп та постанови від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику та оголошення заборони на його відчуження залишити без розгляду.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий/підпис/ОСОБА_9

Суддя/підпис/ ОСОБА_10

Суддя /підпис/ ОСОБА_11

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай

_____________

Головуючий в першій інстанції ОСОБА_12 Провадження № 22-ц/792/670/17

Доповідач Талалай О.І. Категорія на ухвалу