Ухвала суду № 66554832, 10.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/6151/15-к

Номер провадження 11-кп/775/422/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Залізняк Р.М.,

суддів Половинкіна Б.О., Круподері Д.О.

при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_1 ( далі прокурором) на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 15.02.2017р., яким обвинувачену

ОСОБА_2, 30.12.1979р.н., яка народилась в с. СлавінкаСпаського району Приморського краю Російської Федерації та мешкає в м. Торецьк, вул. Сормовська, 13/2, Донецької області,

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 256 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців,

за участю прокурора Фролова Ф.В.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 15.02.2017р., ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 256 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.

Обвинувачена ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона у період до липня 2015р. встановила контакт із учасником злочинної організації - своєю знайомою, провадження відносно якої здійснюється в окремому кримінальному проваджені, та дійшла згоди з останньою стосовно передачі інформації щодо пересування та дислокації військової техніки та військовослужбовців Збройних сил України у м.Торецьку Донецької області (колишня назва Дзержинськ, перейменовано 18.02.2016р.) та його околицях.

При цьому ОСОБА_2 було достеменно відомо, що її знайома перебуває у м.Горлівка Донецької області на тимчасово непідконтрольній Україні території, та є членом злочинної організації, яка має ознаки стійкого ієрархічного обєднання декількох осіб, створена з метою здійснення злочинної діяльності та фактично вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини проти громадської безпеки, зокрема проводить обстріли позицій підрозділів Збройних Сил України у м.Торецьку та його околицях, які задіяні у проведенні антитерористичної операції.

Інформацію, яку ОСОБА_2 мала передати своїй знайомій, вона збирала із повідомлень про події у місті від таксистів у службі таксі м.Торецька Донецької області де ОСОБА_2 працювала диспетчером, із власних спостережень, зі слів жителів, а також із інших невстановлених джерел. Цінність даної інформації полягала у тому, що її знайома, будучи членом злочинної організації, перебуваючи на тимчасово непідконтрольній Україні території у м. Горлівка не мала вільного доступу до позицій Збройних Сил України у м.Торецьку Донецької області та його околицях, а тому не могла оперативно здобувати інформацію розвідувального характеру із відкритих джерел.

ОСОБА_2 усвідомлювала, що інформація, яку вона передаватиме своїй знайомій, яка є членом злочинної організації, буде використовуватись з метою знищення та завдання якомога більшої шкоди військовослужбовцям та військовій техніці української армії, зокрема через точну поінформованість про дислокацію військових підрозділів, а також внаслідок оперативного повідомлення про результати проведених артилерійських обстрілів та можливість відкоригувати їх влучання. Для ОСОБА_2 було очевидно, що ця інформація, з урахуванням оперативності та мети її передачі до тимчасово непідконтрольного Україні міста Горлівка, має виражений військовий характер і в умовах проведення антитерористичної операції є особливо цінною для злочинної організації, а тому має обмеження у доступі. Передача або розголошення вказаної інформації будь-якими каналами особам, які мають причетність до злочинних організацій, могла завдати шкоди інтересам держави та призвести до тяжких наслідків, а саме загибелі мирного населення, військовослужбовців Збройних Сил України, знищення або пошкодження військової техніки, зриву планів бойового застосування в районі проведення антитерористичної операції.

На реалізацію свого злочинного умислу у період з 29 липня 2015 року до 11 серпня 2015 року ОСОБА_2 неодноразово у телефонних розмовах з учасником злочинної організації - своєю знайомою, провадження відносно якої здійснюється в окремому кримінальному проваджені, з метою сприяння її злочинній діяльності, передавала останній відомості щодо місць дислокації, чисельності, маршрутів пересування, підрозділів та військової техніки Збройних Сил України у м. Торецьку та його околицях.

Так, 29.07.2015 року о 20:04:59 ОСОБА_2 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок своїй знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку в сторону району, який місцеві жителі називають «Мікрошан», у напрямку шахти «Південна» (російською мовою «Южная») проїхала військова техніка - три «Камази» і два «Урали» навантажені ящиками з боєприпасами військових підрозділів Збройних Сил України.

03.08.2015 року о 23:45:54 ОСОБА_2 зі свого телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку в районі, який місцеві жителі називають «Фамех», біля терикону, на териконовому полі військові підрозділи Збройних Сил України привозять та розташовують дві самохідні артелирійські установки і проводять обстріли. При цьому ОСОБА_2 повідомила знайомій, що подібні дії військових з транспортування, розташування та проведення обстрілів з самохідних артилерійських установок мають постійний характер.

04.08.2015 року о 12:31:54 ОСОБА_2 на свій телефонний номер +380936606621 прийняла вхідний дзвінок від знайомої з телефонного номеру +380632854114 і в ході розмови повідомила про наявність військової техніки на території автошколи у м.Торецьку, а також на прохання знайомої пообіцяла дізнатись інформацію про рід військових підрозділів, що базуються у м.Торецьку на території автошколи.

Того ж дня о 14:36:13 ОСОБА_2 зі свого телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що дізналась про рід військових підрозділів, який базується на території автошколи у м.Торецьку, а саме 17 окремий батальйон територіальної оборони.

09.08.2015 року о 19:33:24 ОСОБА_2 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку напередодні 08.08.2015р. військовими підрозділами Збройних Сил України було транспортовано та у с.Курдюмівка облаштовано вогневі позиції 4 установок реактивних систем залпового вогню «БМ-21 ГРАД» та 2 зенітних артилерійських установок.

10.08.2015 року о 00:24:06 ОСОБА_2 з власногомобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній про відсутність бойової готовності у військових підрозділів Збройних Сил України, які базувались у м.Торецьку в районі шахти «Південна» та шахти «Північна».

10.08.2015 року о 00:54:28 ОСОБА_2 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінокзнайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній про наявність боєприпасів військових підрозділів Збройних Сил України на території автошколи у м.Торецьку. Крім того ОСОБА_2 повідомила знайомій про результати артилерійського обстрілу позицій військових підрозділів Збройних Сил України на околиці м.Торецька в районі, який місцеві жителі називають «Дилеєвка» та надала пораду щодо коректирування напрямку обстрілу.

10.08.2015 року о 01:03:21 ОСОБА_2 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінокзнайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній про дислокацію військових підрозділів та розташування військової техніки Збройних сил України на околиці м.Торецька в районі, який місцеві жителі називають «динамітний ставок».

11.08.2015 року о 19:02:41 ОСОБА_2 на свій телефонний номер +380936606621 прийняла вхідний дзвінок від знайомої з телефонного номеру +380632854114 і в ході розмови повідомила про облаштування військовими підрозділами Збройних Сил України обороних позицій в районі шахти «Новодзержинська» м.Торецька, а також повідомила про дислокацію військових підрозділів Збройних Сил України на околицях м.Торецька в районах, які місцеві жителі називають «квадрати» і «Дилеєвка».

На зазначений вирок суду прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він прохає скасувати вирок суду першої інстанції ( далі - суду ) та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на девять років з конфіскацією майна.

В апеляційній скарзі прокурор також:

-вважає, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню у звязку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок мякості;

-зазначає, що суд вирішуючи питання про перекваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_2 на ст. 256 ч.1 КК України не вмотивував своє рішення, не навів виклад фактичних обставин, які вважає встановленими, з описом обєктивної сторони злочину, не вказав на підставі яких доказів судом було встановлено наявність ознак незаконного збройного формування, та інші обставини, які підлягають доказуванню;

-вказує, що у відповіді Голови ВССУ на лист Голови Апеляційного суду Донецької області зазначено, що існування конкретного рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 ч.1 КК України не вимагається, встановлення наявності ознак терористичної організації має здійснюватись в кожному конкретному кримінальному провадженні судом за результатами дослідження всіх обставин справи;

- зазначає, що після подій, які відбулись протягом квітня липня 2014р. на території Донецької області, не виникає жодних сумнівів, що так звана «ДНР» є терористичною організацією, оскільки вона має стійку організаційну структуру військового типу, єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність, дисципліну, члени якої мають у своєму розпорядженні сукупність технічних пристроїв та засобів, що застосовуються для ураження живої сили, техніки, споруджень та інших цілей, у тому числі вогнепальну зброю, важке військове озброєння та техніку;

-вказує, що обвинувачена ОСОБА_2 діючи з єдиним умислом на участь у терористичній організації «ДНР» усвідомлювала для чого вона збирає та передає інформацію про місце знаходження та пресування Збройних сил України ОСОБА_4, та де саме знаходиться остання, та достовірно усвідомлювала, що терористична організація «ДНР» функціонує на території України незаконно;

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачена ОСОБА_2:

-зазначає, що вона, інвалід третьої групи з 2011р., має трьох дітей, один з яких є неповнолітнім, та один є малолітнім, вважає вирок суду першої інстанції законним;

-вважає, що її давня знайома ОСОБА_4 скористалась нею в своїх цілях; її було невідомо, що та знаходиться у розшуку та є співробітником « МДБ ДНР», про що вона дізналась від слідчого;

-вказує, що вона не приймала участь ні в яких політичних мітингах та референдумах на території України є будинок, родичі, стабільний дохід, її чоловік є колишнім прохідником шахти Торецька 13-ти річним стажем, пішов з шахти за станом здоровя, також є інвалідом третьої групи;

-зазначає, що вона не підтримує «ДНР» та «ЛНР», присяги на вірність їм не давала, ніяких зобовязань про передачу інформації не підписувала, не надавала фінансової підтримки та нікого не укривала, не зберігала, не поставляла та не тримала в руках зброї, не підготовлювала та не вчиняла терористичних актів;

- розцінює її телефонні розмови з ОСОБА_4, як жіночі плітки та не більше; вона цікавилась військовою обстановкою тільки з причин того, що її необхідно було її знати за професійною діяльністю, оскільки вона працювала диспетчером таксі та не могла направляти машини таксі в район обстрілів;

-зазначає, що якщо б її було відомо, що за спілкування з ОСОБА_4 її позбавлять волі, вона припинила б всілякі звязки з цією особою;

-вказує, що вона є сиротою з пяти років, її виховувала бабуся, дуже вболіває за свою родину, є дуже хворою людиною, страждає на гепатит С стан її здоровя в слідчому ізоляторі погіршився, вона поступово втрачає зір, не приймає належного лікування, про що є висновок судово-медичної експертизи;

-наголошує, що стороною обвинувачення так і не було забезпечено запрошення до судового засідання свідка ОСОБА_4, яка є єдиним свідком обвинувачення для підтвердження її особистої співпраці з ОСОБА_4, не надані докази, що мобільний телефон № НОМЕР_1 належить та використовується саме ОСОБА_4; також стороною обвинувачення не надані докази саме до яких злочинних формувань має відношення ОСОБА_4;

-зазначає, що відсутній в матеріалах кримінального провадження доказ про визнання будь-яким нормативно- правовим актом держави «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями;

-вказує, що єдиний наданий стороною обвинувачення доказ - це її особисті розмови з неопізнаним бойовиком на імя «Лена», оскільки її вина також не доведена, все інше базується на припущеннях;

-вказує, що вона не заперечує цих розмов, розкаюється у вчиненому, наголошує, що розмовляла без злого умислу.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Фролова Ф.В., який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора та прохав її задовольнити, думку обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3, які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора та прохали залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення за таких підстав.

При розгляді кримінального провадження по суті судом першої інстанції були всебічно, повно та обєктивно зясовані та досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст. 91 КПК України.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 256 ч.1 КК України підтверджені доказами, зібраними у відповідності із вимогами закону та дослідженими у судовому засіданні. Всі висновки суду у вироку мотивовані з належною повнотою, наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Висновки суду викладені в мотивувальній та резолютивній частині вироку узгоджені між собою та не містять протиріч.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження та досліджені безпосередньо у судовому засіданні, проаналізовані та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності.

Подія кримінального правопорушення та винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.256 ч.1 КК України у повному обсязі підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Судом першої інстанції був наданий ретельний аналіз показанням обвинуваченої ОСОБА_2, наданих нею в судовому засіданні у співвідношенні з усіма зібраними доказами по справі.

Так, як в суді першої інстанції та і в суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_2 не визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258 -3 ч.1 КК України та повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 256 ч.1 КК України при фактичних обставинах викладених у вироку, при цьому наголосила, що вона не розібралась у політичній і військовій ситуації під час спілкування зі своєю давньою знайомою ОСОБА_4, якої повідомляла інформацію про рух техніки за допомогою мобільного звязку, оскільки не хотіла, щоб гинули люди. Обвинувачена ОСОБА_2 наполягала, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, що умислу на сприяння терористичній організації у неї не було, оскільки її не було відомо, що ОСОБА_4 працює в «МГБ ДНР», про що вона дізналась від слідчого. Також обвинувачена підтвердила, що номер мобільного телефону НОМЕР_2 належить їй особисто, не заперечувала про факти телефонних контактів з ОСОБА_4 та про те, що інформацію про дислокацію військових сил у м. Торецьку Донецької області, яку вона передавала ОСОБА_4, вона дізнавалась з міських слухів, різних розмов. Обвинувачена в своїх показаннях також зауважила, що саме з метою запобігання загибелі людей ОСОБА_4 перша вийшла з нею на контакт та мала з нею мала спілкування спочатку у соціальній мережі «Однокласники», яке, як вона пізніше особисто зрозуміла, було тільки спробою налагодити контакт з боку її знайомої з метою отримання від неї необхідної інформації, а потім по мобільному звязку.

19.08.2015р. до ЄРДР були внесені відповідні відомості про те, що громадянка України ОСОБА_2С.у період з квітня 2015р. здійснювала збір та в подальшому за допомогою власного мобільного телефону передачу представнику «МДБ ДНР» ОСОБА_4 детальну інформацію щодо місць дислокації, маршрутів пересування військовослужбовців та військової техніки Збройних сил України й інших військових формувань України, їх кількість та склад, час висунення на позиції, місце розташування укріплень та сховищ зі зброєю та боєприпасами з метою подальшого використання учасниками «ДНР» даної інформаціїз правовою кваліфікацією за ст. 258-3 ч.1 КК України (а.с. 49 т.1), що в свою чергу підтверджується повідомленням керівника групи операцій в адміністративних одиницях відділу поточних операцій ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 (а.с. 50-51 т.1 ) з долученим до нього рапортом про виявлене кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 (а.с. 52-54 т.1).

19.08.2015р., о 20:10 год. ОСОБА_2 було затримано органом досудового слідства за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

(т.2 а.с. 65-68)

Відповідно до письмової заяви обвинуваченої ОСОБА_2 від 19.08.2015р. до матеріалів кримінального провадження був долучений її особистий мобільний телефон «SonyEricsson» модель «ExperiaST25i»» ,IMEI 35445705-903269-2 з сім-картою оператора «Life» мобільний номер 093-660-66-21

( а.п. 60 т.1)

Відповідно до протоколу огляду предметів від 20.08.2015р.,було оглянуто добровільно виданий ОСОБА_6 її власний мобільний телефон «SonyEricsson» модель «Experia» IMEI 35445705-903269-2 з сім-картою оператора «Life» мобільний номер 093-660-66-21. В ході огляду було встановлено, що в журналі вхідних/вихідних викликів наявні зєднання 10.08.2015 о 20:00, 23:35, 11.08.2015 о 19:02, 12.08.2015 о 17:01, 13.08.2015 о 10:19, 14.08.2015 о 11:25 з номером мобільного телефону 063-285-41-14, який належить ОСОБА_4

( а.п.61-62 т.1)

Відповідно до висновку компютерно-технічної експертизи від 28.09.2015р. №366, згідно якого наданий на дослідження мобільний телефон фірми «SONY», моделі - «ST25i», IMEI 354457059032692 знаходиться у технічно справному стані, містить у собі SIM-картку «Life» з телефоним номером +380936606621, в ході дослідження було виявлено інформацію щодо телефоних контактів «+380632854114», зокрема записи у журналі дзвінків та абонентській контактній книзі по зазначеному телефоному номеру.

( а.п.71-76 т.1)

Відповідно до протоколу за результатами проведення оперативно-техніного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» складений 06.10.2015р., відповідно до якого зафіксовано інформацію, отриману співробітниками УСБУ у Волинській області на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суд Волинської області ОСОБА_7 (реєстр.№1105цт від 17.07.2015 року) за результатами оперативно-технічного пошукового заходу - контроль телефоних розмов, стосовно звязку обєкта справи громадянки України ОСОБА_2 (телефоний номер НОМЕР_2) з особою на імя «Лєна» (телефоний номер 380632854114).

( а.п.87-90 т.1)

У протоколі відображений зміст розмов обвинуваченої ОСОБА_2, що використовувала телефоний номер НОМЕР_2 з особою на імя «Лєна», яка використовувала телефоний номер 380632854114, зокрема зміст девяти телефоних розмов: 29.07.2015 року о 20:04:59, 03.08.2015 року о 23:45:54, 04.08.2015 року о 12:31:54, 14:36:13, 09.08.2015 року о 19:33:24, 10.08.2015 року о 00:24:06, 10.08.2015 року о 00:54:28, 10.08.2015 року о 01:03:21, 11.08.2015 року о 19:02:41., які відображають передачу обвинуваченою ОСОБА_2 особі на імя «Лена» інформації про рух військової техніки.

Записи телефонних розмов, одержані внаслідок проведення оперативно-техніного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» зафіксовано на відповідному носієві - оптичному CD-R дискові, який міститься у матеріалах кримніального провадження.

( а.п.91 т.1)

Відповідно до протоколу про проведення слідчого експерименту від 09.09.2015р., який був складений у м.Маріуполі Донецькоїобласті за участю підозрюваної ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 у присутності двох понятих. В ході слідчого експерименту на графічному зображення карти міста Торецьк Донецької області та навколишньої місцевості, обвинувачена ОСОБА_2 показала розташування терикону, в районі підназвою «Феміха», поблизу яких розташовувалась військова техніка військових підрозділів України, будівлю автошколи, що розташована по вул. Герцена, у приміщені якого імовірно знаходяться сховища та склади з боєприпасами, будинок №10 по вул. Маяковського, де розташовувалась диспетчерська служба, у якій працювала обвинувачена, та передавала ОСОБА_4 зазначені відомості.

( а.п.92-95 т.1)

Відповідно до протоколу огляду речей від 18.09.2015р., в ході якого був оглянутий компакт-диск CD-R «Verbatim» з написом «23209 ВК», отриманий в ТОВ «Астеліт» за адресою м.Київ, вул.Амосова, 12 в ході тимчасового доступу до речей та документів. На оглянутому диску виявлено та зафіксовано у протоколі інформацію про зєднання номерів мобільного телефону +380936606621, що належить обвинуваченій ОСОБА_2 та мобільного телефону +380632854114, яким користувалась ОСОБА_4 за період з 01.03.2015 до 21.08.2015р. У протоколі відображена інформація про час та приблизне місце розташування телефону з мобільним номером НОМЕР_2 під час зєднань з телефоним номер 380632854114, зокрема зафіксовано девять зєднань 29.07.2015р. о 20:05, 03.08.2015 року о 23:46, 04.08.2015 року о 12:30, 14:36, 09.08.2015 року о 19:33, 10.08.2015 року о 00:24, 10.08.2015 року о 00:54, 10.08.2015 року о 01:03, 11.08.2015 року о 19:02.

( а.с.96-102 т.1)

Відповідно до витягу з ЄРДР за кримінальним провадженням №22014050000000097, епізод №18, 07.10.2014р. внесено відомості про те, що для вчинення у складі терористичної організації «Донецька народна республіка» терористичних актів відносно підрозділів ЗСУ на території Донецької області були створені непередбачені законом збройні формування, до яких входила, зокрема й ОСОБА_4

( а.п.105-108 т.1)

Відповідно до протоколу огляду від 21.09.2015р., в ході якого за допомогою ноутбуку «Lenovo», що має доступ до мережі «Інтернет» було здійснено завантаження сторінки за адресою «http://ok.ru/yelena.chaykovskayageyshtorova», при відкритті якої надано обмежений доступ до сторінки у соціальній мережі «Однокласники», яка підписана як «ОСОБА_8 (ОСОБА_4)», 43 роки, місце проживання - «Росія, Горлівка», містить зображення жінки, сторінка оформлена з використанням символіки - «георгіївської стрічки», інша інформація недоступна. У протоколі також відображено огляд сторінки користувача «Олени Гейшторової» у соціальній інтернет-мережі «В контакте», яка містить фото жінки та інших осіб у військовій формі.

( а.п.112-123 т.1)

Відповідно до протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2015р., який був складений у м. Маріуполі Донецької області за участю обвинуваченої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 у присутності двох понятих. В ході предявлення особи для впізнання обвинувачена ОСОБА_2 впізнала на фотознімку свою знайому ОСОБА_4

( а.с.124-128 т.1)

Таким чином, колегія суддів враховуючи показання обвинуваченої ОСОБА_2 в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, а також наведену вище сукупність доказів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано прийшов до висновку про те, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.1 ст.256 КК України як заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій шляхом надання інформації, яке полягало у розвідувальному забезпеченні учасника злочинної організації інформацією з обмеженим доступом для забезпечення можливості реалізації злочинних намірів.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що суд вирішуючи питання про перекваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_2 на ст. 256 ч.1 КК України не вмотивував своє рішення, не навів виклад фактичних обставин, які вважає встановленими, з описом обєктивної сторони злочину, не вказав на підставі яких доказів судом було встановлено наявність ознак незаконного збройного формування, та інші обставини, які підлягають доказуванню, то вони на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки під час судового розгляду кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_2 за ст. 258-3 ч.1 КК України не знайшла свого доказового підтвердження та суд на підставі систематичного та всебічного аналізу положень ЗУ « Про боротьбу з тероризмом» та ст. 258-3 КК України прийшов до переконливого та вмотивованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що існування конкретного рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 ч.1 КК України не вимагається, встановлення наявності ознак терористичної організації має здійснюватись в кожному конкретному кримінальному провадженні судом за результатами дослідження всіх обставин справи, на думку колегії суддів також не мають під собою підґрунтя, оскільки надання суду функцій законодавчої влади з метою усунення суперечностей та прогалин шляхом поширювального тлумачення кримінального закону є тенденцією щодо відходу від фундаментальних принципів кримінального права та порушують конституційні права громадян, що є актуальною проблемою кримінального права.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що обвинувачена ОСОБА_2, діючи з єдиним умислом на участь у терористичній організації «ДНР» усвідомлювала для чого вона збирає та передає інформацію про місце знаходження та пресування Збройних сил України ОСОБА_4, та де саме знаходиться остання, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки обвинувачена ОСОБА_2 та її знайома ОСОБА_4 у своїх розмовах не використовували назву «ДНР», не згадували її лідерів, документів, місць дислокації чи інших відомостей, що свідчило б про те, що мова йде саме про «ДНР».

Таким чином, на думку колегії суддів висновки суду першої інстанції про перекваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_2 за ст. 258-3 ч.1 КК України на ст. 256 ч.1 КК України є обґрунтованим, переконливими та вмотивованими.

Колегія суддів у повному обсязі погоджується з підставами, наведеними у вироку судом першої інстанції на обґрунтування вказаної вище перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_2, тому доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції необґрунтовано перекваліфіковані дії обвинуваченої ОСОБА_2 з ст. 258-3 ч.1 КК України на ст. 256 ч.1 КК України є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Покарання, призначене судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_2 на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме ступеню тяжкості вчиненого діяння, яке відноситься злочинів середньої тяжкості проти громадської безпеки, з урахуванням цінності тих суспільних відносин, на які посягнула ОСОБА_2, способу посягання, форми та ступеню вини, мотивації злочину, відсутності наслідків та кваліфікуючих ознак, особи винуватої, яка позитивно характеризується за місцем мешкання, до затримання працювала, заміжня, має трьох дочок повнолітню ОСОБА_9, 21.09.1996р.н. (т.1 а.с.130), неповнолітню ОСОБА_10, 09.04.1999р. н. малолітню ОСОБА_11, 22.09.2009р.н., в психоневрологічному диспансері та у лікаря-нарколога на обліку не перебуває, раніше не судима, наявність у обвинуваченої третьої групи інвалідності з причин загального захворювання.

Тому доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обвинуваченій ОСОБА_2 призначено надто мяке покарання, на думку колегії суддів є непереконливими та не відповідають вимогам ст. 65 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення обвинуваченої.

Крім того, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, колегія суддів зараховує обвинуваченій ОСОБА_2 до строку покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увязнення з 19.08.2015р. по 10.05.2017р. із розрахунку один день попереднього увязнення, за два дні позбавлення волі, тобто 631 день х 2 = 1262 (одна тисяча двісті шістдесят два) дні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376 ч.2, 405, 407, 418 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_1 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 15.02.2017р., яким обвинувачену ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 256 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 15.02.2017р., яким обвинувачену ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 256 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, залишити без змін.

Зарахувати обвинуваченій ОСОБА_2 до строку покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увязнення з 19.08.2015р. по 10.05.2017р. із розрахунку один день попереднього увязнення, за два дні позбавлення волі, а саме 1262 (одна тисяча двісті шістдесят два) дні.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.