Ухвала суду № 66554451, 17.05.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3317/17

Провадження № 1-кс/265/1586/17

У Х В А Л А

17 травня 2017 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, при секретарі Куксенко А.С., за участю прокурора, розглянувши клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_2, погоджене із прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_3, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя надійшло клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_2, погоджене із прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_3, про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного 11 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051120000099за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.3, ст.263 ч.1 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 11 травня 2017 року від начальника групи по роботі з особовим складом ОТУ «Маріуполь» підполковника ОСОБА_4 надійшло повідомлення про те, що упродовж 09-10.05.2017 окремі військовослужбовці військової частини 3057 вчинили незаконне поводження із зброєю, у тому числі незаконно використовували, зберігали та транспортували 100 - мм польову гармату БС-3.

Впродовж 09-10.05.2017 окремі військовослужбовці військової частини 3057, перебуваючи на східних околицях с. Гнутово Донецької області, більш точний час встановити під час досудового розслідування не надалось можливим,будучи обізнаними з діючим законодавством, яке регламентує порядок носіння, зберігання та придбання зброї та бойових припасів, зокрема в зоні проведення антитерористичної операції, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 20, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог Положення про службу озброєння Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 03.06.2015 № 643, вимог Постанови ВРУ № 2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», вимог Положення по дозвільну систему, затвердженого Постановою КМУ № 576 від 12.10.1992, згідно з якими військовослужбовці можуть носити зброю та боєприпаси лише з дозволу командування та при виконанні відповідних службових обовязків, вчинили незаконне поводження зі зброєю, у тому числі незаконно зберігали та носили при собі гармату БС-3 без передбаченого законом дозволу.

За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051120000099 від 11.05.2017 та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Після встановлення вказаних обставин посадові особи військової частини 3057, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст. ст.17,65 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 28, 30, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не виконали наказ командування ОТУ «Маріуполь» з приводу видачі 100 мм польової гармати БС-3 задля встановлення її походження, чим вчинили непокору в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 402 КК України.

За даним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051120000100 від 11.05.2017 та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 402 КК України.

У цей же день, вищевказані кримінальні провадження обєднані в одне за № 42017051120000099 та розпочато досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 402, ч. 1 ст. 263 КК України.

В ході проведення слідчих дій на даний час не вдалось встановити приналежність гармати БС-3 № 8011, 1946 року виготовлення в зборі із клин затвором, на якому міститься маркування «БС 3 03 40», «9461», «6220» та оптичним прицілом на якому міститься маркування «КО 1869», «ОП 2 5 П» до конкретної військової частини.

Викладені обставини, підтверджуються протоколом огляду місця події від 11.05.2017, протоколом огляду місця події від 11.05.2017 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, набуте злочинним шляхом, може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи.

За таких обставин, необхідно накласти арешт на гармату БС-3 № 8011 1946 року виготовлення із клин затвором «БС 3 03 40», «9461», «6220» та оптичним прицілом «КО 1869», «ОП 2 5 П».

На підставі викладеного, з метою збереження речового доказу даного кримінального провадження, оскільки вказана гармата може використовуватись у бойових діях, а у разі не накладення арешту може бути знищена вогнем противника, що призведе до неможливості притягнення винних у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи втрату одного із головних речових доказів по справі, слідчий просить накласти арешт на гармату БС-3 № 8011 1946 року виготовлення із клин затвором «БС 3 03 40», «9461», «6220» та оптичним прицілом «КО 1869», «ОП 2 5 П».

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи клопотання про арешт майна, яке просив суд задовольнити.

Вислухавши прокурора, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до висновку про можливість задоволення заявленого слідчим клопотання про арешт майна, виходячи з наступного мотивування.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на перелічені процесуальні норми слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим в достатній мірі було обґрунтовано доказами вчинення певними особами кримінальних злочинів, що мають ознаки ст.402 ч.3, ст.263 ч.1 КК України.

Слідчий суддя також зазначає, що слідчим доведено, що вилучене 11.05.2017 року майно достатньою мірою відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України та ст. 98 КПК України.

Крім того, гармату БС-3 № 8011 1946 року виготовлення із клин затвором «БС 3 03 40», «9461», «6220» та оптичним прицілом «КО 1869», «ОП 2 5 П» постановою слідчого від 12 травня 2017 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017051120000099, з метою збереження яких необхідно накласти арешт відповідно до ч.2 ст. 170, 172 КПК України, внаслідок чого задовольняє клопотання слідчого та накладає арешт на вилучене 11.05.2017 року майно.

Керуючись ст.ст.167, 170-173 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_2, погоджене із прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_3, про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на гармату БС-3 № 8011, 1946 року виготовлення, із клин затвором «БС 3 03 40», «9461», «6220» та оптичним прицілом «КО 1869», «ОП 2 5 П», що зберігається на території місця тимчасової дислокації ОЗСП «Азов» в с. Юр'ївка Мангушського району Донецької області військової частини 3057 Національної гвардії України (адреса: вул. Нахімова, 186, м. Маріуполь, 87525, ЄДРПОУ23313948).

Розяснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, яке розглядається під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом; також мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, якщо доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя