Ухвала суду № 66552374, 17.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/842/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Павелко І. Л.

Доповідач Потапенко В. І.

УХВАЛА

Іменем України

17.05.2017 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді - Потапенка В.І.

суддів-Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

секретар - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

30.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2017 року позов задоволено.

Визнано договір фінансового лізингу № 1262 від 07.10.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «АВТОЛАЙФ» недійсним.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь ОСОБА_3 сплачені кошти в розмірі 85 000 гривень. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання не з»явилися, належним чином повідомлені. Представник відповідача Брановський О.О. направив апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із занятістю у іншому судовому засіданні. Колегія суддів не визнала зазначені у клопотанні причини неявки поважними та такими , що перешкоджають розгляду справи , оскільки відповідно до ст.. 305 ЦПК України явка до апеляційного суду необов»язкова. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що що 07 жовтня 2016 р. між ОСОБА_3 (лізингоодержувач) та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» ( лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу № 1262 , за яким Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді Fiat Doblo Panorama - New, вартістю 439 900 грн. 00 коп. (16854 доларів США 40 центів), а Лізінгоодержувач зобов'язується прийняти Предмет Лізінгу та сплачувати Лізінгові платежі згідно умов договору. Відповідно до п.п 1.1 договору зазначено, що предметом фінансового лізингу за даним договором с транспортний засіб, визначений у даній статті та у специфікації, а саме Fiat Doblo Panorama - New, комплектація /модифікація Easi, об'єм/тип двигуна 1.4 і. тип КПП Механіка, привід 4x2. Згідно п.п. 8.2 договору передбачено, що укладаючи даний договір сторони погоджуються, що вартість Предмета Лізингу, на момент укладення договору, за цим Договором становить 16854 доларів США 40 центів з урахування ПДВ, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні, на фактичну дату укладення даного договору. На дату укладення цього договору, згідно обмінного курсу доллара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 439 900 грн. 00 коп. з ПДВ. На виконання вимог пункту 9 договору позивачем сплачено на рахунок відповідача 85 000 грн., який складається з авансового платежу та комісію за організацію та супроводження договору. З врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції з посиланням на ст..ст. 184, 203, 215, 216, 806 ЦК України, Закон України «Про фінансовий лізинг», Закон України «Про захист прав споживачів» дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. При цьому суд зазначив, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог пункту 1 статті 2 та пункту 1 статті 3 Закону «Про фінансовий лізинг», в частині визначення предмету договору лізингу, а саме не встановлення індивідуальних ознак транспортного засобу. Крім того взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення позивача автомобілем не виконано відповідачем не з вини позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою виходячи з наступного. Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Таким чином , за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

За змістом наведеної норми матеріального права, набуття лізингодавцем права власності на предмет лізингу завжди передує укладанню самого договору фінансового лізингу, як у випадку з прямим лізингом, так і у випадку з непрямим лізингом, різниця між якими полягає лише у способі набуття лізингодавцем права власності на предмет лізину, а саме без попередньої домовленості з лізингоодержувачем у першому випадку та відповідно до встановлених останнім специфікацій та умов (попередня домовленість) - у другому випадку.

Разом із тим, згідно п.3.1.1 договору фінансового лізингу № 1262 передбачено, що Лізінгодавець зобов»язаний придбати предмет Лізінгу , який визначено Лізінгоодержувачем, в порядку та на умовах даного договору та інших письмових домовленостей між Сторонами. Таким чином , на момент укладення оспорюваного договору , відповідач не набув права власності на транспортний засіб, який є предметом договору , що не відповідає вимогам ст.. 806 ЦК України. Відповідно до ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Аналогічна вимога міститься в ч.1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Згідно ст. 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. З умов Договору № 1262 фінансового лізінгу від 07.10.2016 року вбачається, що предметом лізингової угоди є транспортний засіб Fiat Doblo Panorama - New, комплектація /модифікація Easi, об'єм/тип двигуна 1.4 і. тип КПП Механіка, привід 4x2.( ас.6) А індивідуальними ознаками транспортного засобу Fiat Doblo Panorama - New в розумінні ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 184 ЦК України є дані, які мають міститись в паспорті автомобіля, зокрема, про його заводський номер, про виробника автомобіля та його місцезнаходження, колір, тощо. Втім дотримання зазначених норм права при укладанні спірної угоди сторонами забезпечено не було. За таких обставин суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України підстав для визнання недійсним згідно ст. 215 ЦК України Договору № 1262 фінансового лізінгу , оскільки на момент його укладення ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» не набуло права власності на предмет лізингу, а зміст угоди щодо такої істотної умови, як її предмет, суперечить приписам ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 184, 807 ЦК України . Доводи апеляційної скарги, які зводяться до цитування норм процесуального права , а саме : ст..ст. 128, 291, 294, 295 не впливають на правильність оскаржуваного рішення суду. Є необґрунтованими доводи скарги щодо дотримання сторонами при укладенні договору ст.. 638 ЦК України , оскільки встановлено , що при укладенні договору не дотримано вимог діючого законодавства , а саме : ст.. 806 ЦК України щодо набуття права власності ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» на предмет лізингу та ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 184, 807 ЦК України . Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими та не впливають на висновок суду першої інстанції , відтак не потребують правового обґрунтування їх безпідставності. Окрім цього слід зазначити, що відповідно до вимог ЦК України договір фінансового лізінгу підлягає нотаріальному посвідченню, що не зроблено, а наслідком недотримання цієї вимоги є нікчемність договору відповідно до ст.. 220 ЦК України. Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , його висновки відповідають фактичним обставинам справи , а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307,ст.ст. 308 , 313- 315, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - суддя:

Судді :