Ухвала суду № 66551541, 18.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/330/17

Провадження № 22-ц/779/798/2017

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря - Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року позов задоволено: визнано недійсним договір фінансового лізингу № 1202 від 08.10.2016, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф».

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» в користь ОСОБА_3 25 000 грн, сплачених як адміністративний платіж в якості комісії за організацію Угоди за договором фінансового лізингу, в порядку застосування наслідків недійсності правочину.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» - 1 280 грн судового збору в користь Державної судової адміністрації України.

ОСОБА_2 - представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» оскаржив указане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував специфіку правовідносин та не звернув уваги, що між сторонами укладено договір фінансового непрямого лізингу, тобто лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу в майбутньому після виконання лізингоодержувачем певних зобов'язань. Крім того, сторони визначили, що предметом договору є автомобіль ЗАЗ Vida, інші відомості товару будуть вказані в акті приймання-передачі у момент отримання. Апелянт з посиланням на ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» вказує, що дана стаття визначає у загальному порядку можливий склад лізингових платежів і не встановлює вичерпний перелік складових платежів. Комісія за організацію Угоди - це першочерговий єдиноразовий платіж, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію та ведення договору протягом терміну його дії. Сторони при укладенні договору погодили відповідні платежі.

Також апелянт вказує, що оспорюваний договір повністю відповідає нормам закону та не обмежує права лізингоодержувача. Твердження суду першої інстанції про несправедливість умов договору відповідач вважає необґрунтованим, оскільки судом не конкретизовано, які саме пункти оскаржуваного договору є несправедливими та не зазначено мотивів, які б свідчили про несправедливість умов договору.

Крім того, апелянт зазначає, що між сторонами укладено договір фінансового непрямого лізингу за відсутності у вказаному договорі ознак договору найму транспортного засобу до передання його у користування лізингоодержувачу у відповідності до ч. 2 ст. 806 та ч. 2 ст. 799 ЦК України не вимагається його нотаріальне посвідчення. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що цей правочин відлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, на думку відповідача, є необґрунтованим.

Просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» сплачений судовий збір.

Апелянт в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належно.

Позивач апеляцію заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції з огляду на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію належить відхилити з наступних міркувань.

Згідно матеріалів справи, 08.10.2016 між сторона укладено договір фінансового лізингу № 1202 предметом якого був транспортний засіб марки « ЗАЗ Vida». Згідно п. 1.3. Договору Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на термін та на умовах, передбачених цим Договором. (а.с. 7-21).

Відповідно до додатку № 1 до Договору, вартість предмета лізингу становить 9 578,54 доларів США, що становить 250 000 грн, авансовий платіж 50 % - 4 789,27 доларів США, щомісячний авансовий платіж - 399,11 доларів США, комісія за організацію Угоди (10%) - 957,85 доларів США, комісія за передачу ПЛ (3%) - 287,36 доларів США (а.с. 22).

08.10.2016 позивач здійснив платіж на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 25 000 грн, що підтверджується копією квитанції № 0.0.630017052.1 від 08.10.2016 (а.с. 24).

24.10.2016 ОСОБА_3 звернувся до ТзОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» із заявою про розірвання договору фінансового лізингу та повернення сплачених коштів. Листом № 303 від 07.11.2016 відповідач повідомив ОСОБА_3 про те, що договір вважається розірваним з 24.10.2016, комісія за організацію Угоди поверненню не підлягає відповідно до ст. 12 п. 12.1 Договору (а.с. 25).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України, яка регулює загальні положення щодо договору найму транспортного засобу, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до положень ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Положеннями ч.2 ст. 215 ЦК України також встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ст.18 Закону «Про захист прав споживачів»).

Враховуючи наведені вимоги закону, а також те, що договір фінансового лізингу від 08.10.2016, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф», нотаріально посвідчено не було, такий договір є недійсним.

Також суд виходячи з аналізу змісту спірного договору фінансового лізингу, зокрема пунктів 10.11, 12.7, 12.8, 12.9, 12.13 дійшов до вірного висновку про несправедливість умов оспорюваного правочину, оскільки в цьому правочині встановлена одностороння відповідальність лізингоодержувача за порушення зобов'язань за договором і за його розірвання з ініціативи останнього. Передбачено покладення лише на лізингоодержувача штрафу за його розірвання, надається право лізингодавцю не повертати адміністративний платіж та 40% суми авансових платежів. Усувається відповідальність лізингодавця за невиконання обов'язків щодо передачі предмету лізингу та передачі цієї речі належної якості.

Отже, висновок суду стосовно того, що названі положення договору порушують принцип добросовісності, свідчать про істотний дисбаланс прав та обов'язків його сторін та завдають шкоди споживачу є правомірним.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та суперечить вимогам законодавства.

Враховуючи, що інша сторона цього договору його недійсність не визнає, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про визнання договору фінансового лізингу від 08.10.2016, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф», недійсним, що відповідає встановленому законом, а саме ст. 16 ЦК України способу захисту порушеного права.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як зазначено вище, на виконання спірного договору позивач сплатив 25 000 грн комісії за організацію по договору фінансового лізингу від 08.10.2016, про що свідчить квитанція видана того ж дня (а.с. 24).

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення вказаної суми грошових коштів з відповідача.

Вказані висновки суду відповідають положенням правового висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15.

Посилання на те, що нотаріуси не посвідчують договори непрямого фінансового лізингу, є безпідставними, оскільки порядок нотаріального посвідчення договору лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи передбачений п. 3.12 Глави 5 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Отже рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає. За цих умов апеляцію належить відхилити, рішення суду залишити без змін.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 408 грн, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги та ухвалою від 05 травня 2017 року оплату якого було відстрочено до ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» - відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія «Авто Лайф» в дохід держави судовий збір у розмірі 1408 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк