Вирок № 66550397, 18.05.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа №212/3777/16-к

1-кп/212/56/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження № 12016040230000231 від 10.04.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця с. Глеюватка, Криворізького району, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні дітей не має, працює ТзОВ «Охорона-Рівне», водій транспортного засобу пульта централізованого нагляду, раніше не судимий, являється учасником антитерористичної операції, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Криворізької місцевої прокуратури №3 Бондар В.Ю., захисник обвинуваченого - адвокат Цепелєв Ю.М., обвинувачений - ОСОБА_1, представник потерпілого ОСОБА_5 - адвокат Ратушна Р.П., представники цивільного відповідача ТзОВ «Охорона-Рівне» - ОСОБА_7, ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1, 10 квітня 2016 року в темний час доби, приблизно о 03 годині 45 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався із увімкненим ближнім світлом фар по освітленому міським освітленням сухому покриттю проїзної частини вул. Мусоргського з боку вул. Тімірязєва в напрямку вул. Ватутіна в Жовтневому районі м. Кривого Рогу.

В цей же час на зустріч вказаному транспортному засобу по проїзній частині дороги, приблизно посередині, рухався пішохід ОСОБА_5, який знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння (коливався в різні боки) і його дії були не адекватні поведінці пішохода на проїзній частині, що було видно водієві ОСОБА_1

Водій ОСОБА_1, маючи об'єктивну можливість спостерігати за рухом пішохода, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, повинен був проявляти особливу увагу, а знаходячись як мінімум на відстані зупиночного шляху до смуги руху пішохода, оцінити зміну дорожньої обстановки як небезпеку для руху та негайно вжити заходів щодо зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу. Однак, водій ОСОБА_1 при виявленні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_5, проявив неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно заходів до зменшення швидкості та зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2,3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України згідно яких:

«1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху. ..не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

«2.3 б). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

«12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.»

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобіганні події, в районі зупинки громадського транспорту «44-й квартал» в Жовтневому районі міста Кривого Рогу, останній, допустив наїзд керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_5, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 698 від 25.04.2016 р. потерпілому ОСОБА_5, спричинені тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми голови та кінцівки, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Між порушенням водієм ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України й наслідками, що наступили, - спричиненням потерпілому ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження є прямий причинний зв'язок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав частково і пояснив, що він працює на фірмі ТзОВ « Охорона-Рівне» охоронцем - водієм. З 09.04.2016 року з 08.00 години ранку на 10.04.2016 року до 08.00 години ранку він заступив працювати на свою зміну, до його обов'язків входять обов'язки водія. В час приблизно о 03.00 - 03.30 години ранку, на вулиці ще було темно, надійшов виклик на вул. Мусоргського, 35а «16-та міська лікарня», оскільки там спрацювала тривожна кнопка. Виклик надійшов спочатку на пульт, а у подальшому на робочий телефон, який знаходиться в них в автомобілі у старшого по зміні. Він був за кермом авто «Рено Логан», який належить роботодавцю. Разом зі старшим по зміні вони вирушили на виклик. Прибувши на місце виклику, у якому перебувала людина, яка бешкетувала, упевнившись у тому, що необхідності у їх перебуванні на місці виклику вже не має, вони вирушили на місце їх першочергового перебування по вул. Мусоргського, 2, це місце де перебуває автомобіль заступаючи на зміну. Доїхавши до буд. №14 по вул. Мусоргського, що розташований навпроти супермаркету «Варус», на робочий телефон з пульту їм надійшов ще один виклик про те, що по пр. 200 років Кривого Рогу відбулося розбиття вхідної двері. Вони у подальшому попрямували з вул. Мусоргського на пр. 200 років Кривого Рогу відповідно до виклику. Доїжджаючи до перехрестя по вул. Мусоргського він звернув увагу на світлофор, котрий горів мигаючим сигналом жовтого кольору. Під'їхавши вже десь за 10 метрів до перехрестя він звернув увагу на праву сторону, ліву сторону та дзеркало заднього огляду, щоб пересвідчитись у безпеці свого руху, як цього вимагають правила дорожнього руху. Він рухався зі швидкістю 50-55 км/год., перед перехрестям скинув швидкість автомобіля. Перехрестя не регулювалося в той момент червоним та зеленим кольором світлового сигналу світлофору. Упевнившись у тому, що дорога вільна, інші транспорті засоби на ній відсутні, він продовжив свій рух. Доїхав до середини перехрестя , а саме з ліва на право на дорозі з'явився потерпілий. З лівої сторони перед пішохідним переходом за півтора метра з ліва на право з'явився потерпілий. Оскільки потерпілий з'явився дуже швидко на дорозі, то він встиг застосувати екстрене гальмування для уникнення зіткнення з потерпілим, але таких його дій виявилось недостатньо.

На запитання прокурора ОСОБА_1. суду пояснив, що у автомобілі їх знаходилось двоє чоловік, а саме він та старший по зміні ОСОБА_10. Рухався він у крайньому лівому ряду дороги, пересвідчувався у тому, що на дорозі відсутні будь які транспортні засоби та пішоходи та продовжив свій рух. Під час руху з лівої сторони від автомобілю він побачив відблиск тіла людини. Коли побачив, одразу застосував екстрене гальмування, але удар вже прийшовся на ліву сторону автомобіля. Раніше потерпілого на дорозі він не бачив. Потерпілий з'явився дуже швидко, а тому він не встиг вчасно відреагувати, щоб уникнути зіткнення з ним. Безпосередньо в момент зіткнення він подивився на праву сторону перехрестя, щоб пересвідчитись у відсутності поміхи. Від руху він не відволікався. Під час чергування вони з напарником здійснюють відпочинок почергово. З 18.00 години вечору до 02.00 годин жодних викликів щодо реагування не надходило, а тому стан його був бадьорим. Вважає, що з точки зору Правил дорожнього руху він зробив все, що від нього залежало в той момент. Як з'явився потерпілий, через що і сталося ДТП він пояснити не може. Вважає що відповідний пункт правил дорожнього руху він виконав, оскільки рухався не перевищуючи швидкість, і коли дійсно побачив пішохода прийняв усі міри задля уникнення зіткнення з пішоходом. З ранку після ДТП він приїжджав до потерпілого у лікарню, але фактично шкоду йому не відшкодовував.

На запитання представника потерпілого обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що до того як він наближався до перехрестя швидкість руху його автомобіля була 60 км/год. Його досвід водіння відповідно до прав керування складає один рік. Проблем із зором у нього ніколи не виникало. Швидку допомогу викликав його напарник, оскільки після ДТП він був біля потерпілого. Чи його напарник спочатку викликав швидку допомогу чи сповістив про ДТП за місцем їх працевлаштування, він сказати не може. Сказати, у якому темпі рухався потерпілий він також не може. Також пояснив, що кваліфікацію злочину він визнає. У скоєному кається, а саме у тому, що він не зміг вчасно запобігти скоєнню наїзду на потерпілого, чим наніс йому тілесні пошкодження.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 10 квітня 2016 року він перебував у стані алкогольного сп'яніння, переходив дорогу по пішохідному переходу та на нього було здійснено наїзд, після чого він потрапив до лікарні у тяжкому стані, знаходився на лікуванні близько трьох тижнів. В наслідок ДТП він отримав черепно - мозкову травму, травму голови, перелом лобної кістки. На поставлені у судовому засіданні питання потерпілий суду пояснив, що він йшов з кафе «Форсаж» та переходив дорогу, щоб потрапити на протилежну вулицю. Він пам'ятає, що переходив дорогу по пішохідному переходу, де саме на проїзній частині він знаходився в момент наїзду не пам'ятає. Обвинувачений не відшкодував завдану йому шкоду. На даний час він ще продовжує проходити лікування, перебуває під наглядом лікарів. У квітні місяці 2017 року йому буде проведено ще одну операцію. В результаті отриманих ушкоджень та травм після ДТП стан його життя змінився, йому важко пересуватися, знизилась працездатність, відчуває головний біль, головокружіння , що викликає негативні та больові відчуття. У лікарні, в яку він потрапив одразу після ДТП, перебував у важкому стані, перші чотири - п'ять днів він не міг вживати їжу, пив лише воду, йому постійно кололи знеболюючі ліки, не міг спати, лежати, обличчя було опухле. Поряд з ним у лікарні постійно знаходилась його мати, оскільки ходити та рухатися він не міг через біль. Чому в момент перетину дороги та вчинення на нього наїзду він знаходився без верхнього одягу не пам'ятає. Дорогу по пішохідному переходу він перетинав зі сторони парку на протилежну сторону. По дорозі він йшов спокійним кроком, зір у нього нормальний. Автомобіль, який вчинив на нього наїзд, він бачив та припускав, що водій його пропустить як пішохода на пішохідному переході. Пам'ятає, що після наїзду він впав, намагався встати, до нього підійшов невідомий хлопець і сказав щоб викликали швидку допомогу. Обвинувачений просто їхав на автомобілі і не вчиняв ніяких попереджувальних дій, не подавав звукових сигналів. В той час як він перебував у кафе «Форсаж» там відбулася невелика бійка, але в ній вони лише поштовхалися і розійшлися. В нього дійсно була хитка хода під час перетину проїзної частини дороги, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння. В той вечір спиртні напої він вживав приблизно на протязі двох-трьох годин. Після того, як він вийшов із кафе «Форсаж» усі події добре не пам'ятає. Те що він йшов саме по пішохідному переходу пам'ятає добре. Він підтримує заявлений розмір відшкодування матеріальної шкоди у сумі 36 000 гривень, наскільки він пам'ятає, адже саме ця сума була витрачена на лікування та 19 000 гривень це сума втраченого заробітку, оскільки після ДТП він не міг працювати, 5000 гривень він витратив на юридичну допомогу. У разі доведеності вини обвинуваченого вважає за необхідне призначити йому покарання на розсуд суду. Моральна шкода ним оцінюється у 500 000 гривень та полягає в тому, що він не може вести активний спосіб життя, йому ще неодноразово доведеться звертатися до лікарень і йому постійно доведеться проходити лікування. Себе винним у дорожньо - транспортній пригоді він не вважає. Обвинувачений приходив до нього у лікарню, але грошей на лікування не пропонував.

Представник потерпілого ОСОБА_5 - адвокат Ратушна Р.П. у судовому засіданні висловила свою думку про призначення суворого покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі, підтримала позовні вимоги в частині стягнення з ТзОВ «Охорона-Рівне» у якості відшкодування витрат на придбання ліків у сумі 37 570 грн, а також моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров`я, у сумі 500 000 грн.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що з жодною стороною кримінального провадження він не знайомий. Він йшов з товаришем з клубу «Форсаж», людину, яку збили на дорозі на його очах він бачив того ж дня, у цьому ж клубі. Коли він з товаришем підійшов до дороги, то бачив як потерпілий рухався по дорозі у напрямку до КЗ «ДОР Міська лікарня №16». Приблизно біля пішохідного переходу потерпілий оступився та його «кинуло» під автомобіль. Потерпілий вийшов зі сторони кільця 44-го кварталу по середині дороги, його хитало по дорозі. Проїзна частина дороги була освітлена. Транспортний засіб рухався на зустріч потерпілому, він побачив автомобіль за три секунди до наїзду. Потерпілий вдарився тулубом і головою в капот та лобове скло автомобіля, після відлетів та покотився. Потім вони з товаришем підійшли до водія, який також вийшов із автомобіля. Водій автомобіля, котрий скоїв наїзд на потерпілого, підійшов до них і запитав, чи бачили вони, що потерпілий сам кинувся під колеса. На його думку автомобіль обвинуваченого рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год та водій міг бачити пішохода. Потерпілий по дорозі рухався похитуючись, як зазвичай рухається людина, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Автомобіль обвинуваченого рухався зі включеним світлом фар. Загальмувати водій не міг, оскільки події відбувалися за секунди. Пішохід йшов і за мить опинився під колесами, оскільки оступився або втратив рівновагу. На його думку водієві було добре видно пішохода. Він сам безпосередньо у цей день не перебував у стані алкогольного сп'яніння, випив лише бокал пива. За цими подіями він спостерігав у місці входу-виходу з парка 44-й квартал. Він йшов з парку у напрямку виходу з нього до будинку у якому розташований супермаркет «Варус». Звукових сигналів обвинувачений потерпілому не подавав. Щодо наявності або відсутності слідів гальмування після вчинення наїзду на потерпілого вказати нічого не може, оскільки не оглядав місце події. Вважає, що потерпілий знаходився у 1-2 метрів від пішохідного переходу.

Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що з обвинуваченим він раніше разом працював, а з потерпілим не знайомий. 10.04.2016 року він знаходився на чергуванні разом з ОСОБА_1. Приблизно о 03.00 годині, точний час вказати не може, він з напарником виїхав за викликом до 16-ї міської лікарні. Їхали зі сторони 44-го кварталу, а зі сторони парку йшов потерпілий. Швидкість руху автомобілю була не велика. Він особисто вже побачив, як потерпілий опинився на капоті їх автомобілю. Потерпілий рухався у стані алкогольного сп'яніння та впав на капот їхнього автомобілю. В автомобілі він їхав у якості старшого охоронця, на передньому пасажирському сидінні. Після того, як потерпілий впав на капот їх автомобіля, він зі ОСОБА_1 підійшли до потерпілого та відчули запах алкоголю від нього. Він бачив на руці потерпілого браслет, що свідчив про його перебування на дискотеці. Також був водій таксі, котрий зупинився та розповів їм, що потерпілий перебував на дискотеці та через його нетверезий стан охоронці його виштовхали з клубу. Пішохода на проїзній частині він побачив в момент зіткнення. В той момент на дорозі було погане освітлення. У їхньому автомобілі було ввімкнено дальнє світло фар. Який саме проміжок дороги освітлює дальнє світло фар їх автомобілю зазначити не може, але дорогу було нормально видно. Як саме пішохід опинився на дорозі він не бачив. Контакт потерпілого з автомобілем відбувся начебто по середині, але більше з правою стороною капоту автомобілю, оскільки потерпілий впав на праву сторону . Події відбувалися на розвороті дороги в сторону 44-го кварталу на перехресті, але не на пішохідному переході. Вони рухались зі сторони 16-ї лікарні. Контакт потерпілого з автомобілем відбувся до пішохідного переходу. Вони проїжджали перехрестя та в цей момент вискочив пішохід. Вперше пішохода він побачив в момент зіткнення. Вважає, що пішохід вискочив перед зіткненням, оскільки як би він йшов їм назустріч то вони би його помітили. Після зіткнення одразу почали гальмувати, потім пішли до потерпілого, який знаходився за пішохідним переходом. Потерпілий лежав трохи далі від автомобіля, приблизно на відстані 6 метрів. Потім вони викликали швидку допомогу та поліцію. Автомобіль стояв перед пішохідним переходом на відстані приблизно до 1 метру. Водія від дороги він не відволікав. Водій був не сонний та не втомлений. Після наїзду до них підходили інші люди. Швидку допомогу вони викликали самі, про це їм ніхто не казав. Їхній автомобіль рухався більше до середини проїзної частини дороги. Він під час руху автомобіля ні на що не відволікався, дивився прямо. На центр проїзної частини звертав увагу, але пішохода до моменту зіткнення не бачив. Лобове скло було пошкоджено пішоходом при падінні. На капоті їхнього автомобілю була вм'ятина після зіткнення приблизно десь по середині капоту. Пішохода з проїзної частини вони не підіймали.

Представники відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали суду усні та письмові пояснення , відповідно до яких проти цивільного позову ОСОБА_5 до підприємства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заперечували у повному обсязі, позов вважають безпідставним та необгрунтованим.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що ні з обвинуваченим ні з потерпілим він не знайомий. 10 квітня 2016 року він з товаришем ОСОБА_11 йшли з парку, що розташований на 44-му кварталі у м. Кривому Розі. Він звернув увагу на дорогу, по якій йшла людина, а саме чоловік без футболки , у стані алкогольного сп'яніння. Після чого на дорозі стався наїзд на цього чоловіка. На автомобіль одразу він не звертав уваги. Звук від гальмування він почув вже після зіткнення. Розмовляючи з товаришем, побачив аварію та момент вчинення наїзду на пішохода. Після зіткнення потерпілий відлетів перед автомобілем. Після цього вони з товаришем підійшли до автомобілю, в якому знаходились чоловіки одягнені у форму охорони. На автомобілі також було написано , що це охорона. Дані які відображені при проведенні у подальшому слідчого експерименту відповідають дійсності. На дорозі в час подій було освітлення. Бачив момент контакту автомобіля з пішоходом приблизно з відстані 50 метрів, воно відбулося неподалік від пішохідного переходу. Він сам особисто вжив незначну кількість алкогольних напоїв у цей день, приблизно 50 грамів горілки та бокал пива. Де саме стався наїзд, перед пішохідним переходом чи після нього, він вказати з точністю не може, приблизно за 5 метрів до переходу, але упевнений, що не на самому пішохідному переході. Він бачив як автомобіль збив пішохода. Пішохід не переходив дорогу, а йшов впродовж дороги по її середині назустріч автомобілю. Пішохід перебував у стані алкогольного сп'яніння, його хитало зі сторони у сторону. Зазначити відстань на якій він з товаришем знаходився до краю дороги точно вказати не може, та при проведенні слідчого експерименту слідчий її не виміряв. Відомості викладені у протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11, зазначені слідчим відповідають дійсності. На місці подій знаходиться регульоване перехрестя та є світлофор, чи перебував він у робочому режимі сказати не може, оскільки не звернув на це уваги.

За вимогами ч.1 ст.349 КПК України докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.

Крім показів самого обвинуваченого, потерпілого та свідків, в ході судового розгляду за клопотанням прокурора досліджено також інші докази вини обвинуваченого ОСОБА_1

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.04.2016 року наїзд на пішохода відбувся на регульованому перехресті вул. Ватутіна та вул. Вознесенкського, огляд проводився у ясну погоду без опадів, дорожнє покриття асфальтобетонне сухе чисте. Видимість дороги з місця водія більше 300 метрів, видимість пішохода не менше 150 метрів. У автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 виявлено та зафіксовано механічні пошкодження, складено схему дорожньо-транспортної пригоди із фото таблицею. (т.1 а.к.п.2-10).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №698 від 25.04.2016 року у потерпілого ОСОБА_5, виявлено тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми, забою головного мозку, перелому зовнішньої та внутрішньої пластинок правої лобної кістки, виличної кістки праворуч, решіткоподібної кістки, гемо синус обох гайморових пазух праворуч, субарахноїдальний крововилив в речовину головного мозку у лівій тім'яній ділянці, закритий перелом лівої великогомілкової кістки, забійні рани та синці обличчя, садна голови, обличчя, грудної клітини, передньо-черевної стінки обох верхніх та правої нижньої кінцівок, крововилив у склеру лівого ока, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Виявлені ушкодження могли бути утворені від дії тупого твердого предмета або предметів, як з обмежено-подовгуватою поверхнею, якими могли бути деталі кузову автомобіля, так і при подальшому падіння на твердий, тупий предмет з необмеженою контактуючою поверхнею, яким могло бути дорожнє покриття. Термін виникнення виявлених ушкоджень може відповідати 10.04.2016 р. (т.1 а.к.п.33-36).

Судом також досліджено протокол слідчого експерименту від 04.05.2016 року проведеного за участю свідка ОСОБА_10, який, за участю понятих, в темний час доби на місці ДТП пояснив та вказав як саме рухався пішохід та автомобіль відносно меж дороги, а також вказав місце наїзду на пішохода, про що було складено відповідну схему. (т.1 а.к.п.69-71).

Згідно протоколу слідчого експерименту від 04.05.2016 року за участю ОСОБА_1, останній також на місці ДТП в темний час доби пояснив обставини наїзду на пішохода та вказав як саме рухався керований ним автомобіль відносно меж проїзної частини. Місце виходу пішохода на проїзну частину, місце екстреного гальмування автомобіля та місце наїзду на пішохода. На підставі вказаних пояснень було проведено заміри та складено схему до протоколу (т.1 а.к.п.66-68).

Судом також досліджено протокол слідчого експерименту від 08.06.2016 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_11, який вказав місце вчинення ДТП, пояснив механізм руху автомобіля та пішохода, зазначивши, що пішохід рухався майже по центру дорогу, хитався в різні сторони та мав виражені ознаки алкогольного сп'яніння. Свідок вказав місце наїзду на пішохода та зазначив, що водій автомобіля екстрене гальмування застосував лише після наїзду на пішохода, відворотів керма взагалі не застосовував, на підставі проведених замірів було також складено схему до протоколу (т.1 а.к.п.73-75).

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 08.06.2016 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_12, останній пояснив механізм та обставини ДТП, вказавши місце наїзду автомобіля на пішохода, і також зазначив, що водій автомобіля екстрене гальмування застосував лише після наїзду на пішохода, відворотів керма до наїзду не застосовував, на підставі проведених замірів було також складено схему до протоколу (т.1 а.к.п.76-78).

Стороною обвинувачення також надано, а судом безпосередньо досліджено висновок автотехнічної експертизи від 21.06.2016 року № 19/10.1-92, згідно якого, як виходячи із заданого слідством варіанту А (показань самого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10.) так і виходячи із варіанту Б (показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13.), у будь-якому випадку в діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем «Renault Logan» експертом встановлена невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з ДТП. (т.1 а.к.п.83- 85).

Суд не знаходить підстав для визнання вказаних доказів недопустимим з підстав передбачених ст.87 КПК України, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством і судом не встановлено будь-яких істотних порушень прав та свобод людини під час отримання вказаних доказів. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

Протоколи допиту свідків ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_5, не можуть бути визнані допустимими доказами , оскільки суд може прийняти як доказ показання осіб , які дають їх безпосередньо у судовому засіданні, відповідно ст.23 КПК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1, виявивши небезпеку для руху у вигляді пішохода на проїзній частині дороги, не виконав вимоги п.12.3 ПДР України та не вжив заходів для негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди.

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_1 вимог п.12.3 ПДР України знаходиться у прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим ОСОБА_5 з вини водія ОСОБА_1

Враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання, суд керується положенням ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває у цивільному шлюбі, дітей на утриманні не має, працює і за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання також характеризується добре, брав безпосередню участь в антитерористичній операції , забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, поведінку потерпілого ОСОБА_5, зокрему грубу необередність останнього, який знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в темну пору доби, нехтуючи правилами дорожнього руху України, повільно рухався по центру проїзної частини дороги назустріч транспортному засобу обвинуваченого, замість прямолінійного перетину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу, що сприяло виникненню та збільшенню, отриманої ним шкоди , той факт, що обвинувачений до і після скоєння злочину адміністративних правопорушень, в тому числі за порушення ПДР і злочинів, не вчиняв, працює водієм і даний вид діяльності є єдиним джерелом заробітку обвинуваченого, суд уважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Крім того, суд вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, відповідно до ст. 50 КК України.

Суд не вбачає підстав для застосування ОСОБА_1 ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Учасниками кримінального провадження не заперечувались обставини перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із цивільним відповідачем ТзОВ «Охорона-Рівне» на час вчинення кримінального правопорушення. Вказаним підприємством заперечувався розмір заявленої матеріальної та моральної шкоди з підстав необґрунтованості, а також із посиланням на необхідність покладення обов'язку відшкодування шкоди на страховика за страховим полісом.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Вирішуючи вимоги щодо відшкодування шкоди, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.2 ст.1193 ЦК України, відповідно до якої, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд вважає необхідним забезпечити справедливий баланс інтересів сторін та враховати грубу необережність потерпілого ОСОБА_5, який знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в темну пору доби, нехтуючи правилами дорожнього руху України, повільно рухався по центру проїзної частини дороги назустріч транспортному засобу обвинуваченого, замість прямолінійного перетину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу, що сприяло виникненню та збільшенню, отриманої ним шкоди.

Таким чином, підлягає частковому задоволенню вимоги потерпілого щодо стягнення понесених ним витрат на лікування з ТзОВ «Охорона-Рівне» із зменшенням розміру відшкодування до 12000 грн., враховуючи, що виникненню шкоди сприяла поведінка самого потерпілого.

Вирішуючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст. 128 КПК України та ст.23 ЦК України і визначає розмір такої шкоди для стягнення з ТзОВ «Охорона - Рівне» з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий ОСОБА_5 та з урахуванням грубої необережності самого потерпілого, що сприяла виникненню шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відкодування моральної шкоди в сумі 4000 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, але з урахуванням вимог ч.4 ст.124 КПК України щодо залишення без змін заходу забезпечення кримінального провадження у вигялді арешту автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 до виконання вироку суду в частині цивільного позову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення автотехнічного експерта, що склали 879,60 грн.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обвинуваченому ОСОБА_1 слід залишити незмінним до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370,371, 376,395 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з випробуванням строком на три роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього зобов'язання.

У відповідності зі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обовязки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Рівне» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 12000 грн. та моральну шкоду в сумі 4000 грн, 5375,00 грн витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення суми втраченого заробітку залишити без розгляду.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 879 грн 60 коп.

Після виконання вироку суду в частині задоволеного цивільного позову - скасувати арешт автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 та повернути його власнику ТpОВ «Охорона-Рівне» за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О. Н. Борис