Ухвала суду № 66550178, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/23114/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року по справі № 816/413/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельно-експертний центр» до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український будівельно-експертний центр» звернулось до суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1 від 02.03.2016 року, №2 від 09.03.2016 року та №3 від 11.03.2016 року; визнання поданими та зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 02.03.2016 року, №2 від 09.03.2016 року, №3 від 11.03.2016 року, які подані до контролюючого органу, в день їх фактичного отримання - 17.03.2016 року, 19.03.2016 року та 20.03.2016 року відповідно.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.10.2015 року між ТОВ «Український будівельно-експертний центр» та ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області укладено договір про визнання електронних документів №281020151, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

17.03.2016 року позивачем на підставі зазначеного договору направлено в електронному вигляді для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 02.03.2016 року.

Як підтверджено квитанцією №1, вказану податкову накладну доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 17.03.2016 року о 12:49:21, однак, не прийнято для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з виявленням помилки - «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

19.03.2016 року позивачем на підставі зазначеного договору направлено в електронному вигляді для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 09.03.2016 року.

Як підтверджено квитанцією №1, вказану податкову накладну доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.03.2016 року о 16:06:32, однак, не прийнято для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з виявленням помилки - «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

20.03.2016 року позивачем на підставі зазначеного договору направлено в електронному вигляді для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 11.03.2016 року.

Як підтверджено квитанцією №1, вказану податкову накладну доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 20.03.2016 року о 16:51:44, однак, не прийнято для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з виявленням помилки - «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

Вважаючи відмову в прийнятті вищезазначених податкових накладних протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, (далі - Порядок) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок під час заповнення податкової накладної; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 року); порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, визначений пунктом 9 Порядку перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Реєстрі є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню чи доповненню на розсуд контролюючого органу.

Відповідачем не надано належних у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказів наявності визначених Порядком підстав для відмови у реєстрації податкових накладних №1 від 02.03.2016 року, №2 від 09.03.2016 року, №3 від 11.03.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із квитанцій вбачається, що податкові накладні доставлені до центрального рівня Державної податкової служби України 17.03.2016 року об 12:49:21, 19.03.2016 року об 16:06:32, 20.03.2016 року об 16:51:44, підставою неприйняття для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

В свою чергу, у пункті 4 розділу 6 договору від 28.10.2015 року №281020151 передбачено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У договорі від 28.10.2015 року №281020151 зазначено адресу позивача: вул. Леніна, 4, офіс 40, м. Полтава, Полтавська область, 36020.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 17, 19 та 20 березня 2016 року місцезнаходження позивача у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: вул. Леніна, 4, офіс 40, м. Полтава, Полтавська область, 36020.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17, 19 та 20 березня 2016 року статус відомостей про юридичну особу ТОВ «Український будівельно-експертний центр» - відомості підтверджено.

З огляду на викладене, зміни щодо місцезнаходження ТОВ «Український будівельно-експертний центр» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносились, а, отже, місцезнаходження позивача не змінювалось.

Інших підстав для розірвання договору про визнання електронних документів від 28.10.2015 року №281020151 з урахуванням вимог законодавства та умов цього договору відповідачем не наведено.

Отже, зазначені відповідачем підстави неприйняття податкових накладних, а саме: присвоєння статусу «Заборонено прийняття по E-mail», виявлення у ТОВ «Український будівельно-експертний центр» ознак ризиковості за операціями, недопущення втрат бюджету, унеможливлення використання ТОВ «Український будівельно-експертний центр» у схемах мінімізації та формування фіктивного податкового кредиту, є безпідставними та неправомірними, оскільки ці обставини не визначені Порядком та/або договором від 28.10.2015 року №281020151, як підстави для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року по справі № 816/413/16 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.