Ухвала суду № 66550170, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 травня 2017 року м. Київ К/800/11985/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,

перевіривши касаційну скаргу Личаківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 р.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 р.

у справі № 813/3073/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ряст»

до Личаківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ряст» звернулось до суду з позовом до Личаківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 р. №0008321200, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 23 866,29 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 р. №0008321200 в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 697,48 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 р. №0008321200 в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 14 809,88 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач вчасно подавав податкові декларації, а тому застосування штрафних санкцій поза межами 1095-ти денного строку суперечить положенням п. 102.1 ст. 102 ПК України. Водночас, податковий орган мав право застосувати штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань по податкових деклараціях, які подані після 25.07.2013 р., оскільки строк сплати по них закінчувався 25.08.2013 р., а тому саме з цієї дати починався перебіг 1095-ти денного строку давності застосування штрафних санкцій. Разом з тим, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано помилковим проведений судом першої інстанції розрахунок суми штрафних санкцій, протиправно застосованої податковим органом до позивача, оскільки згідно документів камеральної перевірки загальна сума податкових зобов’язань по податкових деклараціях, поданих до 25.07.2013 р. складала 74 044,40 грн., у зв’язку з чим, поза межами строку давності відповідач застосував штрафні санкції на загальну суму 14 808,88 грн.

Личаківська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Однак, у зв’язку із тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України скарга була залишена без руху із встановленням строку до 12.05.2017 р. для виправлення зазначених недоліків, про що було постановлено ухвалу від 13.04.2017 р.

Відповідно, на виконання зазначеної ухвали скаржник виправив вказані недоліки, в межах встановленого строку.

При цьому, перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги вимогам ст.ст. 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач приходить до висновку, що провадження по вказаній касаційній скарзі не підлягає відкриттю.

На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Личаківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відмовити.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доданими до касаційної скарги матеріалами, направити скаржнику, а касаційну скаргу Личаківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити у суді касаційної інстанції.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Бухтіярова