Ухвала суду № 66550066, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2017 р. м. Київ К/800/21576/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р.

у справі № 806/661/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вега агро»

до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вега агро» (далі - позивач, ТОВ «Вега агро») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Коростишівська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000072200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000072200.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.11.2014 р. по 26.11.2014 р., на підставі направлень від 18.11.2014 р. № 85, №86 , згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого ДФС України від 15.09.2014 р. за матеріалами кримінального провадження № 32014000000000053, посадовими особами Коростишівської ОДПІ була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Вега агро» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТК Оріон-Трейд» за період з 01.01.2011 р. по 30.10.2014 р., за результатами якої складено акт від 03.12.2014 р. № 169/22/36082732 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 209.7 статті 209, підпунктів 209.17.1, 209.17.17 пункту 209.17 статті 209, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1 статті 200, статті 210 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового зобов'язання скороченої декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 р. по 30.09.2012 р. всього в сумі 88 678 грн. та занижено суму податкового зобов'язання загальної декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 р. по 30.09.2012 р. всього в сумі 88 678 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000072200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 133 017 грн., з яких 88 678 грн. - за основним платежем та 44 339 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як слідує з акту перевірки від 03.12.2014 р. № 169/22/36082732, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТК Оріон-Трейд», оскільки, за твердженнями відповідача, правочини укладені позивачем з вказаним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

При цьому слід зазначити, що й надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для з'ясування таких обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не встановлено, чи спричинили господарські операції між позивачем та його контрагентом реальні зміни в майновому стані позивача.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій залишено без належної уваги матеріали кримінального провадження № 32014000000000053 та вирок від 26.06.2014 р. у кримінальній справі № 521/9258/14-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості директора ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною п'ятою статі 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. В рамках даної кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_4 став директором ТОВ «ТК Оріон-Трейд» за винагороду та використовуючи реквізити вказаного підприємства документально оформляв безтоварні операції під виглядом реалізації продукції.

Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід звернути уваги на вищенаведені обставини із врахування того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вказана позиція збігається із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в його постановах від 01.12.2015 р. у справі № 826/15034/14 (21-3788а15), від 17.11.2015 р. у справі № 2а/3264/11/1070 (21-277а15), від 15.12.2015 р. у справі № 826/467/14 (21-5206а15), від 13.10.2015 р. у справі № 825/4143/13-а (21-1200а15), від 02.12.2015 р. у справі № 814/116/14 (32-3849а15), від 17 листопада у справі № 826/6391/13-а (21-1497а15).

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин другої та четвертої статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області - задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р. у справі № 806/661/15 - скасувати.

Справу № 806/661/15 направити на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін