Ухвала суду № 66550003, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/33771/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року по справі № 815/3195/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОД.ЮА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОД.ЮА» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652208 від 17.03.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ОД.ЮА».

За наслідками перевірки податковим органом складений акт № 1187/15-53-22-08/35992772 «Про результати проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ОД.ЮА» за грудень 2013 року, яким встановлено порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань за грудень 2013 року, заявлених у податкової декларації, на суму 15550,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2014 року №0000652208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19437,50 грн., за основним платежем 15550,00 грн. та 3887,50 грн. штрафних санкцій.

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Звітним періодом подання декларації з податку на додану вартість згідно із п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України є один календарний місяць. Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із абз.3 п.13 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року із змінами та доповненнями, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 року №1002, зареєстрований в Мін'юсті України 29.12.2010 року за №1402/18697, визначає наступне.

Упровадження реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) обумовлене вимогами пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок.

Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють придбання/постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право ведення частини Реєстру в межах діяльності такої філії (структурного підрозділу). Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий числовий код (номер, шифр), про що письмово проінформувати орган державної податкової служби за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. У разі, якщо платником податку делеговано філіям або структурним підрозділам право ведення частин Реєстрів, дані таких частин Реєстрів є складовими частинами Реєстру платника податку.

Під час виконання договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції Реєстр ведеться особою, яка веде облік результатів такої діяльності.

Отже, Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних, коригування помилок записів у Реєстрі не призводить до потреби нормування нових (уточнюючих) реєстрів.

Отже, суди правильно не погодились із висновком податкового органу щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту грудня 2013 року суми 15550,50 грн., оскільки приписами Податкового законодавства України визначено, що право на включення суми ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена та зареєстрована в ЄДРПН податкова накладна, тоді як реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних, а коригування у ньому помилок у записах не призводить до потреби формування нових реєстрів.

Відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року по справі № 815/3195/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Приходько І.В. підпис Юрченко В.П.