Ухвала суду № 66550000, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/13866/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі № 813/1214/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» звернулось до суду з позовною заявою до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 року №0009471503, №0009481503, №0009401503, №0009411503, №0009431503, №0009441503, №0009451503, №0009461503.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №0009401503, №0009431503. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №0009471503, №0009481503, №0009411503, №0009441503, №0009451503, №0009461503.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральні перевірки з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації ТОВ «Мізол» та його відокремлених підрозділів - Севастопольської філії, Сімферопольської філії та Львівської філії. В ході проведених перевірок встановлено порушення як ТОВ «Мізол», так і його філіями вимог п. 57.1 ст. 57, п.2 підр. 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: сплата узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток підприємства із затримкою до 30 календарних днів та більше 30 календарних днів. При чому, по Севастопольській філії порушення допущено в період з 18.01.2013 року по 28.02.2014 року, по Сімферопольській філії - в період з 18.01.2013 року по 30.03.2014 року, по Львівській філії - в період з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року, по ТОВ «Мізол» - в період з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року.

За наслідками перевірок прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Абзацом першим п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 цього Кодексу платниками податку є: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

Викладене дає підстави для висновку, що ТОВ «Мізол» правомірно прийнято рішення щодо сплати консолідованого податку, тому спірне податкове повідомлення-рішення про застосування до філій штрафних санкцій є неправомірним.

Зазначена вище позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі №21-88а13, яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України, є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Відповідно до пп. 14.1.153 п.14.1 ст. 14, п.59.1 ст. 59 ПК України єдиним належним та допустимим доказом наявності податкового боргу у платника податків є податкова вимога, яка, відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, містить відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. В матеріалах справи відсутнє будь-яке посилання на наявність податкової вимоги, прийнятої ДПІ у Залізничному районі м. Львова стосовно ТОВ «Мізол».

Що ж до наявних боргів у Севастопольській та Львівській філіях ТОВ «Мізол», то постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року по справі №813/7077/13-а, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року по справі №736/14/876, податкова вимога ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 163 від 02.05.2013 року, прийнята щодо Львівської філії ТОВ «Мізол», а також податкова вимога ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя № 41 від 04.02.2013 року визнані протиправними та скасовані. Інших податкових вимог ні Севастопольська, ні Львівська філії ТОВ «Мізол» не отримували.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року по справі № 813/1214/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.