Ухвала суду № 66549983, 15.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 травня 2017 року м. Київ справа № 800/110/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Олендера І.Я., Приходько І.В.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника Президента України - Мишковець О.В.

представника Вищої ради правосуддя - Склярук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Президента України про залишення без розгляду

адміністративного позову ОСОБА_4

до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Вищої ради правосуддя

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

21 березня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України Порошенка Петра Олексійовича щодо непризначення ОСОБА_4 на посаду судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- зобов'язати Вищу раду правосуддя визнати ОСОБА_4 такою, що призначена на посаду судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, й внести подання Президентові України про призначення ОСОБА_4 на посаду судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до Конституції України;

- зобов'язати Президента України видати Указ про призначення ОСОБА_4 на посаду судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до Конституції України;

- стягнути з Президента України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Президента України Порошенка П.О., Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, а ухвалою від 23 березня 2017 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

15 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання Президента України за підписом представника Мишковець О.В. про залишення даного адміністративного позову без розгляду з тих підстав, що позов подано з пропуском місячного строку, встановленого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Представник Президента України Мишковець О.В. в судовому засіданні заявлене клопотання підтримала з підстав, викладених у клопотанні, та просила його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 проти задоволення клопотання представника Президента України про залишення позову без розгляду заперечив.

Представник Вищої ради правосуддя Склярук Ю.В. не заперечувала проти заявленого клопотання про залишення позову без розгляду.

Заслухавши думку представників сторін, колегія суддів вважає, що клопотання про залишення без розгляду даного адміністративного позову підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_4 зокрема вказує, що Вищою радою юстиції від 05.11.2015 року №806/0/15-15 прийнято рішення про внесення подання Президенту України про призначення її на посаду судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, проте призначення її по посаду судді тривалий час не відбулося, у зв'язку з чим така бездіяльність, на думку позивача, є наслідком невиконання Президентом України обов'язків, покладених на нього відповідно до законодавства.

Разом з тим, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про судоустрій статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402) який згідно з пунктом 1 його розділу «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ (далі - Закон № 1401) (крім пунктів 39 та 48 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), тобто 30 вересня 2016 року.

Положеннями названого Закону № 1402 на виконання норм Конституції України (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)») змінено підхід до формування суддівського корпусу, зокрема якщо до 30 вересня 2016 року особа призначалась на посаду судді вперше строком на п'ять років та в подальшому, після закінчення цього строку, могла бути обрана на посаду судді безстроково, то після 30 вересня 2016 року особа призначається на посаду судді безстроково.

Тобто, Президент України до набрання чинності Законом № 1402 (до 30 вересня 2016 року) був наділений повноваженнями щодо видання указу про призначення на посаду судді вперше на підставі подання Вищої ради юстиції протягом 30 днів з дня надходження такого подання. Після 30 вересня 2016 року, з огляду на наведені вище імперативні приписи Закону № 1401 та Закону № 1402, Глава держави позбавлений права приймати рішення щодо призначення суддів на підставі подань Вищої ради юстиції, які надійшли Президенту України раніше цієї дати.

Відповідно до пункту 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (Голос України від 29 червня 2016 року № 118), крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

В пункті 4 вказаного Розділу зазначено, що Верховна Рада України протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом (який набрав чинності 30 вересня 2016 року) передає подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та відповідні документи про обрання суддів безстроково, які не були розглянуті Верховною Радою України, до Вищої ради правосуддя для розгляду питання про призначення судді на посаду.

Закон України «Про судоустрій статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ офіційно оприлюднено - опубліковано 16 липня 2016 року у Голосі України за № 132-133, 26 липня 2016 року в Офіційному віснику України за № 56, а 31 серпня 2016 року в Урядовому кур'єрі за № 162.

Таким чином, позивач про зміст положень Закону України «Про судоустрій статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-ІІІ мала можливість дізнатись після його офіційного оприлюднення (у липні-серпні 2016 року) та була обізнана про відповідні зміни у законодавстві.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував, що про порушення своїх прав позивач дізналася з моменту набрання чинності змін до Конституції України, а саме 30 вересня 2016 року. Проте, на його думку, відповідно до положень статті 99 Конституції України строк для звернення із даним адміністративним позовом становить 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, Вищою радою юстиції 06 вересня 2016 року було внесено подання №92/0/12-16 Президенту України про призначення ОСОБА_4 строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.58-60).

Однак, листом Глави Адміністрації Президента України від 25.10.2016 року №02-01/3080 до Вищої ради юстиції повернуто матеріали Вищої ради юстиції про призначення кандидатів на посади суддів вперше стосовно 68 осіб, які не було розглянуто Президентом України до 30.09.2016 року для їх розгляду Вищою радою правосуддя з переліком кандидатів, в тому числі й стосовно ОСОБА_4 (а.с.62-64)

Вищою радою правосуддя прийнято рішення від 23.02.2017 року №320/0/15-17 про передачу відповідних матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України про призначення на посаду суддів вперше, не розглянутих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», в тому числі щодо ОСОБА_4 на посаду судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.74-76).

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості. Добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 березня 2009 року, прийнятого за наслідком розгляду заяви № 20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб.

За змістом статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В постанові від 21 березня 2017 року у справі № 800/414/16 Верховний Суд України дійшов висновку, що до спорів про звільнення з посаді судді (а отже і призначення на посаду судді) підлягають застосуванню строки звернення до суду, встановлені частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з наведеного, позов ОСОБА_4 подано з пропуском строку для звернення до адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 165, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ухвалив:

Клопотання представника Президента України - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому ч.7 ст. 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ О.А. Веденяпін

____ І.Я. Олендер

____ І.В. Приходько