Ухвала суду № 66549775, 13.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 травня 2017 року м. Київ К/800/16140/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2016 року.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, КАС України. Вказує, що суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та доводам відповідача про відсутність коштів на сплату судового збору у 2016 році та відсутністю таких перешкод у 2017 році. Посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», в якому зазначено, що несплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. При цьому, правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини»).

Згідно із пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що перевіряючи обставини справи, апеляційний суд встановив, що копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції відповідач отримав 15 серпня 2016 року, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси подало 03 лютого 2017 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження.

Відповідач просив поновити пропущений строк, посилаючись на те, що у 2016 році не мав коштів на сплату судового збору, а у 2017 році такі перешкоди відсутні.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року визнано неповажними зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом зазначення інших поважних підстав для поновлення строку.

На виконання ухвали судді, відповідач надіслав клопотання, в якому зазначив обставини, які вже перевірялись судом і були відхилені.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, так рішення може порушити принцип правової визначеності».

Враховуючи те, що обмежене фінансування державного органу не є поважною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Крім того, слід зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи те, що відповідач не надав жодного доказу, який свідчить про те, що до січня 2017 року Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси намагалося вирішити питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги або вчиняло будь-які дії, які можливо кваліфікувати як «максимальне використовування усіх засобів внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання», підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук