Ухвала суду № 66549735, 13.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 травня 2017 року м. Київ К/800/15742/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Дрогобицького районного суду Львівської області від 04 серпня 2016 року.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, КАС України. Вказує, що суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та доводам відповідача про відсутність коштів на сплату судового збору у 2016 році та відсутністю таких перешкод у 2017 році. Посилається на те, що судове рішення ухвалено без урахування висновків Європейського суду з прав людини, висловлених у рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України».

Згідно із пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що перевіряючи обставини справи, апеляційний суд встановив, що у серпні 2016 році відповідач вперше звернувся з апеляційної скаргою на постанову Дрогобицького районного суду Львівської області від 04 серпня 2016 року. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року цю скаргу повернуто особі, яка її подала, через несплату судового збору.

17 лютого 2017 року Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області повторно звернулося з апеляційною скаргою та просило поновити строк апеляційного оскарження, посилаючись на те, що у 2016 році не мало коштів на сплату судового збору, а у 2017 році такі перешкоди відсутні.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року визнано неповажними, зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом зазначення інших поважних підстав для поновлення строку.

На виконання ухвали судді, відповідач надіслав клопотання, в якому зазначив обставини, які вже перевірялись судом і були відхилені.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, так рішення може порушити принцип правової визначеності».

Враховуючи те, що обмежене фінансування державного органу не є поважною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, інших доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які могли б бути враховані при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі, відповідач не надав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Крім того, слід зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи те, що відповідач не надав жодного доказу, який свідчить про те, що до січня 2017 року Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області намагалося вирішити питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги або вчиняло будь-які дії, які можливо кваліфікувати як «максимальне використовування усіх засобів внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання», підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук