Ухвала суду № 66549491, 04.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 травня 2017 року К/800/14534/17

Суддя Вищого адміністративного суду України А.Ф. Загородній,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Юридична компанія "Студія права"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року

у справі № 826/10321/16

за позовом ТОВ "Юридична компанія "Студія права"

до Служби безпеки України

третя особа - директор Національного антикорупційного бюро України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ТОВ «Юридична компанія «Студія Права» звернулося до суду з позовом до Служби безпеки України, за участю третьої особи - директора Національного антикорупційного бюро України про визнання бездіяльності Служби безпеки України, яка допущена при проведенні перевірки достовірності відомостей, повідомлених ОСОБА_1 щодо себе, як кандидата на посаду директора Національного антикорупційного бюро України при оформленні допуску до державної таємниці, протиправною; зобов'язання Служби безпеки України вчинити дії з відкликання допуску до державної таємниці ОСОБА_1 як директора Національного антикорупційного бюро України; зобов'язання Служби безпеки України вчинити дії з повторного проведення перевірки ОСОБА_1 на предмет достовірності відомостей, повідомлених ним щодо себе як кандидата на посаду директора Національного антикорупційного бюро України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Юридична компанія "Студія права" , не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, подало касаційну скаргу.

Так, частиною першою статті 6 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, що керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному Законом.

Отримання директором НАБУ доступу до державної таємниці усіх ступенів секретності здійснюється після взяття ним письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, що визначено частиною другою статті 8 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро».

Відповідно до абзацу 3 п. 89 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013 року після взяття ОСОБА_1 вказані зобов'язання до органу СБУ за місцем провадження такої діяльності режимно-секретний орган надсилає письмове повідомлення, у якому, крім іншого зазначається дата взяття зобов'язання.

Відповідне зобов'язання було взято ОСОБА_1 23.04.2015 року, що підтверджується копією листа Адміністрації Президента України № 06-52/116 від 30.04.2015 року, яка наявна в матеріалах справи.

Наведене свідчить, що наявність у директора НАБУ допуску до державної таємниці для отримання доступу до неї не є необхідним.

Статтею 7 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (у редакції станом на момент виникнення правовідносин) визначений перелік документів, який особа, яка претендує на участь у конкурсі на зайняття посади директора Національного бюро, подає у визначений в оголошенні строк до комісії проведення конкурсу.

При цьому, для прийняття участі в конкурсі наявність допуску до державної таємниці у кандидата не передбачено.

Водночас, у пункті 1 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що до введення в дію цього Закону у випадку посилання в розділі І цього Закону на його положення застосовуються відповідні положення законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про правила етичної поведінки».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом.

До проведення спеціальної перевірки за цим Законом залучаються спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, якими визначено органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Національне антикорупційне бюро України, а в разі потреби - інші центральні органи виконавчої влади, що визначено ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» спеціальній перевірці підлягають відомості щодо: притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення; факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення; достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; наявності в особи корпоративних прав; стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації; поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону України «Про очищення влади».

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» для проведення такої перевірки кандидат подає до відповідного органу: письмову згоду на проведення спеціальної перевірки; автобіографію; копію документа, який посвідчує особу; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік; копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені; медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України; довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

Тобто, згідно з положеннями Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» довідка про допуск до державної таємниці не є обов'язковим документом для проведення спеціальної перевірки, а перевірка відомостей щодо надання допуску до державної таємниці не проводиться.

Тому, виходячи з вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро» директору бюро надається доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності за посадою після взяття ним письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці без проведення Службою безпеки України перевірки у зв'язку з допуском до державної таємниці.

Як вірно враховано судами попередніх інстанцій, перевірка ОСОБА_1 як кандидата на посаду директора НАБУ повинна була здійснюватися в рамках Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність 26.04.2015 року, відповідно до якого Служба безпеки України не була визначена органом, уповноваженим проводити спеціальну перевірку.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №171 від 25.03.2015 року «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 26.04.2015 року, передбачено, що організація проведення спеціальної перевірки щодо претендентів на зайняття посад, призначення (обрання) на які здійснюється Президентом України, покладається відповідно на Главу Адміністрації Президента України.

Допуск до державної таємниці органами СБУ є актом індивідуальної дії і, таким чином, не стосується та не порушує прав чи обов'язків позивача у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Юридична компанія "Студія права" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за позовом ТОВ "Юридична компанія "Студія права" до Служби безпеки України, третя особа - директор Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного А.Ф. Загородній

суду України