Постанова № 66549188, 17.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 495/9211/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Мишко В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якому просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 17.11.2016 року № 37 щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної у розмірі 90 % від посадового окладу на підставі постанови КМУ № 488 від 27.07.2016 року «Про внесення змін до постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;

- зобов'язати відповідача з метою відновлення права на соціальний захист у повному передбаченому Законом обсязі, без обмеження максимального розміру, провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2, виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку, та з 01.09.2016 року здійснити виплати, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 13.10.2010 року на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України № 18-226вих-16 від 03.11.2016 року;

- відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць;

- відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язати відповідача в місячний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що він працював на різних прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури Південного регіону України. 15.12.2010 року він був звільнений з посади військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України у зв'язку із виходом на пенсію. З 26.11.2010 року він отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону, що діяла на момент його виходу на пенсію) в розмірі 90 відсотків від посадового окладу, що він отримував на посаді військового прокурора Болградського гарнізону. На момент призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, його стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах становив більше 16 років, загальний стаж роботи - 22 роки 11 місяців та 17 днів, а тому пенсія була призначена йому у розмірі 90 % від суми отримуваної місячної заробітної плати, у зв'язку з чим, на думку позивача, він має право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку у розмірі 90 відсотків від суми його місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

10.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої долучив отриману з військової прокуратури Південного регіону України довідку від 03.11.2016 року № 18-226вих-16.

Між тим, рішенням Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 17.11.2016 року № 37 відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 року, який набирає чинності з 01.04.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними та такими, що грубо порушують вимоги законодавства України та його права, гарантовані Конституцією України.

01.12.2016 року відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому він просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. УПФ зазначило, що відповідно до розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 213 від 02.03.2015 року, який набирає чинності з 01.04.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Отже, на даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Закон України № 213 від 02.03.2015 року є діючим, його норми не були визнані неконституційними, не скасовані іншим законом, а тому підлягають обов'язковому виконанню (а.с. 34-35).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_3, в судовому засідання подане до суду заперечення на позов ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі та просив суд у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 17.11.2016 року за № 37 про відмову ОСОБА_2 в перерахунку пенсії. Зобовязано Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Єврейська,28, код ЄДРПОУ 37893980) без обмеження максимального розміру провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку, та з 01.09.2016 здійснити виплати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 13.10.2010 року № 1789-ХІІ, на підставі довідки, виданої військовою прокуратурою Південного регіону України № 18-226вих-16 від 03.11.2016 року. Стягнуто з Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Єврейська,28, код ЄДРПОУ 37893980) на користь державного бюджету України судовий збір за розгляд адміністративного позову в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

На вказану постанову Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працював на різних прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури Південного регіону України. 15.12.2010 року він був звільнений з посади військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України у зв'язку із виходом на за вислугою років, згідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 11-14).

З 26.11.2010 року ОСОБА_2 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону, що діяла на момент його виходу на пенсію) в розмірі 90 відсотків від посадового окладу, що він отримував на посаді військового прокурора Болградського гарнізону (а.с.17).

На момент призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, його стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах становив більше 16 років, загальний стаж роботи - 22 роки 11 місяців та 17 днів, а тому пенсія була призначена йому у розмірі 90 % від суми отримуваної місячної заробітної плати, у зв'язку з чим, на думку позивача, він має право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку у розмірі 90 відсотків від суми його місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

10.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої долучив отриману з військової прокуратури Південного регіону України довідку від 03.11.2016 року № 18-226вих-16 (а.с. 8,10).

Рішенням Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 17.11.2016 року № 37 відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 року, який набирає чинності з 01.04.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної у розмірі 90 відсотків від посадового окладу, на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» у зв'язку зі збільшенням посадового окладу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Однак, колегія суддів не погоджується з вищевикладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року викладено у новій редакції. Зокрема, визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

15.07.2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року. Відповідно до Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року визнано такими, що втратили чинність положення Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини 5 статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про перерахунок пенсії положення частини 13, 17 та 18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Правове регулювання питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури закріплено статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII. При цьому, вказаний Закон не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Наведені положення Закону України «Про прокуратуру» №1697 не були визнані неконституційними у встановленому порядку та є діючими.

Згідно до вимог ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, на час звернення позивача до відповідача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було, тобто, з 15.12.2015 року діючим законодавством України не визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.

Відсутність на час звернення позивача до відповідача затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не є доказом неправомірності дій відповідача, оскільки, відповідно до вимог ст.19 Конституції України, УПФУ, як субєкт владних повноважень, має діяти на підставі закону та в межах наданих повноважень, та не може провести перерахунок пенсії позивачу за умови відсутності відповідного законодавства.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що на час звернення ОСОБА_2 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років у відповідача були відсутні законодавчі підстави (умови) для перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, у зв'язку з чим відмова Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області є обґрунтованою та правомірною.

Доводи позивача щодо необхідності, при вирішенні питання про наявність у особи права на перерахунок раніш призначеної пенсії, застосовувати положення Закону, які діяли на момент призначення пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки право на призначення пенсії та право на перерахунок пенсії не є тотожними за юридичним змістом і підстави для їх виникнення є різними. Оскільки, такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, на момент звернення позивача до УПФУ не існувало, то відповідач обґрунтовано вказав на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії, на яку він мав право до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Великода проти України» зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою правову позицію доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області задовольнити, постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року скасувати, ухвалити у справі № 495/9211/16-а нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян