Ухвала суду № 66549094, 17.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 травня 2017 р. Справа № 522/10368/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б.

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Лук'янчук О.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2016 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

На зазначену постанову суду Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2016 року, апеляційну скаргу повернуто апелянту, у звязку з невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме несплатою судового збору.

22 березня 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва повторно подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що у 2016 році кошторисом управління не передбачено коштів на цю мету. 01.01.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 6 грудня 2016 року № 1774-VII, яким частину першу ст.5 Закону України Про судовий збір доповнено пунктом 18 та звільнено Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги тридцять днів з моменту отримання ухвали як такої, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, а заявлене клопотання про поновлення процесуального строку є необґрунтованим. Цією ж ухвалою було зазначено, зокрема, що доводи управління, наведені на обґрунтування клопотання визнано неповажними. Одночасно запропоновано апелянту вказати інші підстави для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують поважність причин його пропуску.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, апелянтом вказану ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 30 березня 2017 року отримано 14.04.2017 року, тобто строк для усунення недоліків встановлено до 15.05.2017 року.

На виконання вищезазначеної ухвали апелянт надав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що кошторисом на 2016 рік не передбачено коштів на таку статтю витрат та зазначає, що 01.01.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 6 грудня 2016 року № 1774-VII, яким частину першу ст.5 Закону України Про судовий збір доповнено пунктом 18 та звільнено Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тобто фактично вказує на ті підстави, яким судом вже надано оцінку, а інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом не вказано.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в апеляційному порядку судові рішення суду першої інстанції.

Частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга має бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням, можуть скористатися правом його оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи наведене, вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судового рішення суду першої інстанції.

При цьому, суд враховує, що оскаржуване судове рішення ухвалено у вересні 2016 року, а апеляційна скарга подана повторно у березні 2017, тобто, з моменту ухвалення судового рішення і до моменту його оскарження минув значний період часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суддя-доповідач зазначає, що у даному випадку вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що не має підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, так як відповідачем не надано належних доказів щодо неможливості своєчасного подання апеляційної скарги.

Таким чином, суддя констатує, що станом на 17.05.2017 апелянтом не надано доказів поважності причин пропуску строку.

Одночасно, апелянтом 15. 05.2017 року подано клопотання про заміну сторони у справі, в обґрунтування якого апелянт покликається на те, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 31.03.2016 року Центральне обєднане управління пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва.

Відповідно до ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З аналізу наведеної норми вбачається, що заміна сторони у справі на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження не передбачена нормами КАС України.

Згідно з ч.4 ст.189 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва не виконано вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 р., а тому є підстави для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою.

Керуючись ст.187, ч.4 ст.189 КАС України, суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2016 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.В. Лукянчук