Постанова № 66549078, 17.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/6301/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо не включення при призначенні пенсії позивачу до середньомісячного заробітку сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди державного службовця за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, одноразових премій, компенсацій за невикористану відпустку та інших виплат, на які було нараховано та з яких утриманий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату призначеної позивачу пенсії державного службовця з дати звернення за її призначенням у розмірі 60% від заробітної плати з урахуванням середньомісячного розміру надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних, професійних та ювілейних дат, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, грошової винагороди, на які нарахований та з яких утриманий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з довідкою про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", видану Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.06.2016 №4396/04.01 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії разом з доданими документами про складові заробітної плати. Вказувала, що до розрахунку пенсії не було враховано середньомісячний розмір надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, премій, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та грошової винагороди згідно з довідкою про складові заробітної плати. З такими діями відповідача позивач не згодний, вважає їх протиправними.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2017 року визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва щодо не включення при призначенні пенсії ОСОБА_1 до середньомісячного заробітку сум матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди державного службовця за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, одноразових премій, компенсацій за невикористану відпустку та інших виплат, на які було нараховано та з яких утриманий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити донарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця з 30.06.2016 у розмірі 60% від заробітної плати з урахуванням середньомісячного розміру надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних, професійних та ювілейних дат, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди, на які нарахований та з яких утриманий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з довідкою про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", видану Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.06.2016 №4396/04.01 з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду пенсійний орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що позивач знаходиться на обліку в УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу".

30.06.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Протоколом №2551 від 25.10.2016 позивачу обраховано пенсію у розмірі 60% від заробітку.

22.11.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою, де вказав, що з розрахунком пенсії не згоден.

Листом від 06.12.2016 позивачу повідомлено, що згідно з довідкою від 29.06.2016 №4396/04.01 суми надбавок, премій та інших виплат за травень 2016 року відсутні.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Проте з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Оскільки позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії лише 22 листопада 2016 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, яка набрала чинності з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 травня 2016 року Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням (як призначенням, так і перерахунком) державних службовців.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292, яка застосовується з 01 травня 2016 року, відповідно до статей 51 і 52 нового Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року було встановлено мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців працюючим державним службовцям.

Разом з цим, зазначена постанова Кабінету Міністрів України не передбачає ні можливості, ні механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.

Крім того, Кабінетом Міністрів України 14 вересня 2016 року прийнято постанову № 662 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01 травня 2016 року. Даною постановою затверджено порядок призначення пенсій деяким категоріям громадян та визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Право державних службовців на перерахунок призначеної пенсії вказаною постановою № 622 не визначено.

Тобто, як станом на 01.05.2016 року, так і на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, не було передбачено ні можливості, ні механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.

Слід зазначити, що зазначені законодавчі зміни не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано відмовлено в проведенні такого перерахунку, оскільки правові норми, які б передбачали перерахунок призначеної позивачеві пенсії за наведених позивачем обставин відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії задоволенню не підлягають.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу, жодні соціальні права не є абсолютними, вони можуть бути обмежені у визначеному Законом порядку. Так, як зазначалося вище, у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю правовою природою право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників за відповідною посадою є разовою формою підвищення грошової винагороди (пенсії) особам, які звільнені зі служби на пенсію. Вона може бути здійснена з метою забезпечення відповідності розміру пенсії особи порівняно із заробітною платою працюючих на відповідних посадах осіб, з метою стимулювання до довгострокового виконання особами професійних обов'язків до виходу на пенсію. В свою чергу, право на перерахунок пенсії не належить до таких соціально-правових гарантій державних службовців, як заробітна плата, спеціальні умови праці, пенсія, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення та не має постійного характеру, безпосередньо не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, з хворобою, інвалідністю, старістю та виникає лише після звільнення на пенсію.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Більш того, виключення законодавцем статті, що передбачала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних державних службовців не може бути розцінено як звуження соціально-правових гарантій, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обов'язку держави для здійснення перерахунку пенсії без правових на те підстав.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При розв'язанні спірних правовідносин колегією суддів враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Слід також зазначити, що позивач в своєму позові не посилається на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії нижчий від прожиткового мінімуму.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, а тому, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2017 року у справі № 489/6301/16-а скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин