Ухвала суду № 66548067, 12.05.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

12 травня 2017 року справа № 823/505/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання Мельниковій О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 особисто, представника позивача ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги, представника відповідача 3 ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, третя особа - Інспекція з державного нагляду за охороною праці при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі відповідач 1), управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі відповідач 2), ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі відповідач 3), третя особа Інспекція з державного нагляду за охороною праці при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо відмови у скасуванні акта № 13 від 26.07.2014 за формою Н-5;

зобовязати управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області скасувати акт Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області № 13 від 26.07.2014 розслідування нещасного випадку за формою Н-5, що стався з позивачем 11.01.2014 за висновками якого нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обовязків;

зобовязати управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 11.01.2014 за участю ОСОБА_1

Розгляд справи призначено о 16 год. 00 хв. 12.05.2017.

05.05.2017 на адресу суду від представника ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надійшло клопотання про залишення без розгляду даного адміністративного позову на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку із поданням позову позивачем після закінчення строків, установлених Законом.

В означеному судовому засіданні позивач та представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача 3 заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Представник відповідача 3 просив суд означене клопотання задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Відповідач 1, відповідач 2, та третя особа, належним чином повідомлені про місце, час та дату судового розгляду справи, явку своїх представників в дане судове засідання не забезпечили.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача 3 та враховуючи підстави та предмет позову, суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Тобто, чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2016 року у справі №К/800/20330/15 (реєстраційний номер 55869931).

Пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої та практика Європейського Суду з прав людини, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, Високий Суд вказав, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata. (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обовязку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи, передбачене ст. 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, про обовязковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд шукає підстави для поновлення строку виключно з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала позовну заяву. Виходячи з принципу змагальності, суд не може визнавати строк звернення до суду пропущеним з поважних причин з підстав, на які не покладається особа, яка звернулася до суду.

Якщо з наданих доказів не вбачається причин пропуску строку звернення до суду, суд залишає позовну заяву без розгляду. Водночас, якщо за обставинами справи такі причини у позивача можуть бути, суд може залишити позовну заяву без руху з мотивів неподання доказів щодо дотримання строку звернення до суду або ж відкрити провадження і з'ясувати ці обставини в попередньому судовому засіданні. Така позиція суду відповідає принципу забезпечення прав особи на доступ до судочинства.

Одночасно, суд наголошує, що підставою для звернення до суду з даним позовом стала відмова управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, оформлена листом від 04.01.2017 №16/1-2, скасувати акт форми НТ* № 13 від 26.07.2014.

Так, зазначеним листом відповідач 1 повідомив позивача, що правові підстави для скасування акту форми НТ* № 13 від 26.07.2014 та проведення ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області повторного розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 11.01.2014, відсутні.

28.03.2017 позивач звернувся з цією позовною заявою до Черкаського окружного адміністративного суду. Ухвалою від 30.03.2017, у звязку з тим, що позов було подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення її недоліків.

Суд зазначає, що однією із підстав для залишення даної позовної заяви без руху в обох випадках було незазначення позивачем причин пропуску строку звернення до суду та ненадання доказів на підтвердження їх поважності.

Проте, на виконання ухвали від 30.03.2017 в даній справі позивачем було надано новий адміністративний позов, в якому позивач зазначив, що він не мав змоги звернутися до суду вчасно, у звязку з перебуванням у період з січня по березень 2017 року у відрядженні за межами Черкаської області.

На підтвердження поважності пропущення передбаченого ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, місячного строку на звернення до суду з даною позовною заявою, позивачем надано примірники цивільно-правових договорів на виконання робіт від 01.01.2017, від 01.02.2017 та від 01.03.2017, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_4

Згідно вказаних договорів та пояснень позивача судом встановлено, що у період з січня по березень 2017 року позивач виконував роботи по встановленню перегородок із гіпсокартону, будівельно-монтажні роботи в с. Ліпляво Канівського району Черкаської області. У звязку з чим, у позивача була відсутня можливість звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Одночасно, суд наголошує, що зайняття судом в адміністративному судочинстві формально-догматичної позиції при прийнятті рішення може призвести до несправедливих, неправових рішень.

Судом враховано, що предмет даного спору опосередковано стосується, закріпленого Конституцією України (ст. 49 Конституції України) права позивача на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування, оскільки оскаржуваним актом встановлено, що нещасний випадок, що стався з позивачем в період проходження служби в органах системи МВС України не пов'язаний з виконанням службових обовязків.

З огляду на це, а також беручи до уваги неодноразові звернення позивача до суду з даним позовом, що свідчить про стійкий намір позивача захистити своє порушене право у суді, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача 3 про залишення позовної заяви без розгляду

Керуючись ст.ст. 99 100, 155, 160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, третя особа - Інспекція з державного нагляду за охороною праці при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії відмовити повністю.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Рідзель

Ухвалу складено у повному обсязі 17.05.2017.