
Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
18 травня 2017 р. № 820/1715/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Заічко О.В.,
при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.04.2017 р. замість втраченої;
- зобов'язати відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.04.2017 р. замість втраченої.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення приписів чинного законодавства не було здійснено оформлення позивачу нової посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої та безпідставно відмовлено позивачу у видачі посвідки.
Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких вказано, що ГУ ДМС України в Харківській області було направлено до УДМСУ в Київській області запит для з'ясування підстав документування позивача посвідкою на постійне проживання, оскільки така первинно видавалась ВГІРФО УМВС України в Київській області. У відповідь на запит, УДМСУ в Київській області повідомило про те, що позивачеві було надано дозвіл на імміграцію в Україну не на підставах, визначених Законом України "Про імміграцію", у зв'язку з чим, останній підлягає скасуванню. За вказаних обставин, відповідач вважав неможливим обмін бланку посвідки ОСОБА_2, а тому, запобігаючи можливому незаконному перебуванню останнього на території України, тимчасово відмовив заявнику у здійсненні обміну посвідку до моменту вирішення питання щодо його дозволу на імміграцію управлінням ДМСУ в Київській області.
У судове засідання представники сторін не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншій справі.
Згідно з ч.2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Дана стаття встановлює граничний строк розгляду справи - не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі, який є загальним та не може бути змінений, проте, це можливо лише у разі повного та своєчасного виконання усіма учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків, зокрема щодо явки до суду.
Суд вважає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, оскільки до суду не надано будь - яких письмових доказів, що підтверджують поважність неприбуття представника відповідача у судове засідання, окрім того, відповідач як суб'єкт владних повноважень не позбавлений права направити для участі у справі іншого представника.
Згідно з ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 08.11.2007 р. рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області позивачеві був наданий дозвіл на імміграцію в Україну та його було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1.
В подальшому, ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області 08.08.2008 р. замість посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1, позивачу було надано посвідку НОМЕР_2, терміном дії - безстроково. У посвідці відображено адресу реєстрації позивача - АДРЕСА_1 ( а.с.16).
З матеріалів справи ( а.с.19) встановлено, що 17.03.2017 р. уповноважена особа позивача звернулась до Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області з заявою по факту втрати ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 08.08.2008 р., яка була зареєстрована до ЖЄО за № 5764 від 17.03.2017 року. Висновком Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області повідомлено про неможливість встановлення обставин зникнення посвідки та виявлення її місцезнаходження, а також про відсутність даних про заволодіння згаданим документом злочинним шляхом. При цьому, у висновку також вказано, що серед знайдених та вилучених документів такі, на ім'я громадянина В'єтнаму ОСОБА_2 в Слобідському відділу поліції ГУ НП в Харківський області не значаться.
Громадянин В'єтнаму ОСОБА_2 13.04.2017 року звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 08.08.2008 р. в порядку, встановленому для її обміну ( а.с.18).
При цьому, з метою з'ясування результатів розгляду заяви ОСОБА_2 від 13.04.2017 року, його уповноваженою собою до ДМС України було подано адвокатський запит від 20.04.2017 р. № А3-103/17 з проханням надання відповідних документів ( а.с.33-35).
ДМС України у відповідь на адвокатський запит, повідомила уповноважену особу позивача про надання ГУДМС України в Харківській області доручення надати всі витребувані документи по суті розгляду заяви позивача від 13.04.2017 року ( а.с.36).
ГУ ДМС України в Харківській області листом від 03.05.2017 р. № 04/1-10152 на ім'я представника позивача надано копію прийнятого рішення від 19.04.2017 р. про відмову у здійсненні обміну посвідки на постійне проживання.
Не погодившись з зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" ( в редакції, чинній на момент видачі посвідки), посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Відповідно до п.3.18 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 року № 681, у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства можуть звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання. Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу внутрішніх справ за місцем втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Територіальний орган або підрозділ ДМС видає довідку іноземцеві та особі без громадянства про звернення із заявою про втрату посвідки (у разі відсутності довідки органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі.
Пунктами 4.1-4.6 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 року № 681, встановлено, що обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.
Разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються:1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія;2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі;3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).
У разі обміну посвідки на постійне проживання при досягненні іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку документи, зазначені в підпункті 4 пункту 4.2 цього розділу, не подаються.
Прийняті до розгляду заяви обліковуються відповідно в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на постійне проживання або в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, де в графі „Примітки" робиться запис „Обмін".
Працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання. Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.
За результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п'ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки ( п. 4.6. Тимчасового порядку).
Крім того, в силу положено п.22 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 ( надалі - Порядок), у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.
Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.
П.15 Порядку унормовано, що для обміну посвідки подаються:1) заява, зразок якої встановлюється МВС;2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія;3) посвідка, що підлягає обміну;4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).
Відповідно до п.11 Порядку, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.
У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.
Згідно з п.17 Порядку, рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);6) інших випадках, передбачених законами.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідного органу ДМС про видачу посвідки на постійне проживання замість втраченої із заявою та відповідним пакетом документів, перелік яких визначено законом. Відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов вказано, що ним прийнято рішення про тимчасову відмову в здійсненні обміну посвідки, водночас, суд зазначає, що такий вид рішення як тимчасова відмова у видачі посвідки законодавцем не передбачена. У бланку заяви позивача від 13.04.2017 року посадовою особою ГУ ДМС України в Харківській області 19.04.2017 року зроблено відмітку про прийняте рішення - відмовити в оформленні посвідки на постійне проживання на підставі п.17 Порядку.
Між тим, слід відмітити, що вказана норма передбачає відмову у видачі довідки лише у випадках, передбачених законодавством.
Відповідач, відмовивши у видачі посвідки, на підставі п.17 Порядку, не зазначив, якою нормою закону від керувався.
Отже, відповідачем не наведено належного правового обґрунтування прийнятого рішення, а також не надано доказів, які б підтверджували прийняте рішення про відмову у обміні посвідки замість втраченої.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України, в ухвалі від 07.03.2017 у справі № К/800/2638/16.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що наведені відповідачем підстави відмови позивачу у видачі йому нової посвідки на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки НОМЕР_2 від 08.08.2008 р., суперечать приписам чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та, з метою належного відновлення останніх, задовольняє позовну заяву шляхом скасування рішення відповідача від 19.04.2017 р. про відмову у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.04.2017 р. замість втраченої та зобов'язанням відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.04.2017 р. замість втраченої.
Крім того, у позовній заяві позивач просив суд зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області подати на адресу Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до змісту статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Оскільки дане рішення суду має зобов'язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області у десятиденний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 41, 71, 94, 128,160-163, 167, 186, 254, 267 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.04.2017 р. про відмову у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.04.2017 р. замість втраченої.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області ( код ЄДРПОУ 37764460, 61057, м. Харків, вул. Римарська, 24) здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) за заявою від 13.04.2017 р. замість втраченої.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області ( код ЄДРПОУ 37764460, 61057, м. Харків, вул. Римарська, 24) подати на адресу Харківського окружного адміністративного суду у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області ( код ЄДРПОУ 37764460, 61057, м. Харків, вул. Римарська, 24) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Заічко О.В.
Судове рішення № 66547685, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 18.05.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 820/1715/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: