Постанова № 66547182, 12.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року м.Київ№ 810/747/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталмар Транс» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Суть спору: Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталмар Транс» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 5159,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем в добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в загальному розмірі 184,68 євро, що станом на день проведення розрахунку 15.08.2016 складає 5159,95 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001210 від 15.08.2016 та розрахунок плати за проїзд від 15.08.2016, які були складені за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача, не містять обовязкових реквізитів.

Так, зокрема, відповідач зауважив про те, що вказаний акт не містить інформації щодо місця проведення габаритно-вагового контролю та підпису водія транспортного засобу, а в розрахунку відсутній номер, дата і підпис посадової особи контролюючого органу, якою було здійснено підрахунок плати за проїзд.

Крім того, відповідач зауважив про те, що водію транспортного засобу не було вручено під підпис відповідні документи, а за результатами проведення габаритно-вагового контролю він продовжив рух, що, на думку відповідача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Також відповідач зауважив про те, що фактична маса транспортного засобу ТОВ «Віталмар Транс», яким було здійснено перевезення сипучого вантажу, не перевищувала нормативно допустиму вагу, яка визначена у Правилах дорожнього руху.

Крім того, на думку відповідача, Державна служба України з безпеки на транспорті не уповноважена звертатись до суду з вимогою про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить телефонограма про отримання тексту повістки про виклик до суду, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши вказане клопотання представника позивача, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для його задоволення.

У звязку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Частиною 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. №1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2016 Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області на автомобільній дорозі Київ-Одеса 450 км.+ 500 м. в ході здійснення рейдової перевірки був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу автомобіля Mercedes-Benz, модель Axor 1840LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHWARZMULLER, модель 3A ALMKSH, реєстраційний номер AI1886XP, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітаkмар Транс», за результатом чого було складено відповідну довідку, а також акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001210 від 15.08.2016.

Як вбачається зі змісту вказаних документів, позивачем зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме: відповідачем було здійснено перевезення вантажу, при якому фактичне осьове навантаження на строєну вісь становило 24,54 тони, у той час як допустимою нормою є 22,00 тони.

На підставі вищезазначених документів Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0001210 від 15.08. 2016 на суму 184,68 євро.

Несплата відповідачем в добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 184,68 євро (гривневий еквівалент 5159,95 грн.) стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.29 Закону України Про дорожній рух №3353-XII від 30.06.1993 з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.33 Закону України Про автомобільні дороги №2862-IV від 08.09.2005 рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III від 05.04.2001 встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі Правила №30, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (п.3 Правил №30).

У свою чергу, згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно із пп.4 п.2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Як зазначено вище, під час здійснення позивачем габаритно-вагового контролю транспортного засобу ТОВ «Віталмар Транс» було встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу.

Так, зокрема, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001210 від 15.08.2016 зазначено про те, що відповідачем було здійснено перевезення вантажу, при якому фактичне осьове навантаження на строєну вісь становило 24,54 тони, при граничній допустимій нормі 22,00 тони.

Вказана обставина зумовила прийняття Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області розрахунку б/н від 15.08.2016, яким відповідачу нарахована плата за проїзд у розмірі 184,68 євро.

Згідно з п.30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі; у разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням; перевізник зобовязаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п.21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 22 Порядку №879).

Згідно з положеннями пунктів 26-28 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Отже, наведені вище обставини свідчать про те, що Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області було правомірно нарахована відповідачеві плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, позивач, серед іншого, зазначив про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталмар Транс» плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, у звязку з тим, що акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001210 від 15.08.2016 не містить інформації щодо місця проведення габаритно-вагового контролю та підпису водія транспортного засобу, а у розрахунку плати за проїзд від 15.08.2016 відсутні номер, дата і підпис посадової особи контролюючого органу, якою було здійснено підрахунок плати за проїзд.

Крім того, відповідач зауважив, що після проведення габаритно-вагового контролю водій його транспортного засобу продовжив рух, що на думку відповідача, суперечить положенням Порядку №879.

Проте, суд не приймає до уваги вказані твердження відповідача, оскільки наявність недоліків у оформленні відповідної документації, а також продовження руху транспортного засобу ТОВ «Віталмар Транс» після виявлення перевищення вагового нормативного парламенту, не спростовують наявності відповідного порушення з боку відповідача та, відповідно, наявності обовязку відповідача внести плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повноваження Державної служби України з безпеки на транспорті обмежуються виключно нарахуванням такої плати, проте не надають право на її стягнення у судовому порядку.

Так, пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.15 та 27 п.5 вказаного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справі України №1007/1207 від 10.10.2013 встановлено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;

2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів;

3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422;

4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);

5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;

6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;

7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);

8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);

9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;

10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт, застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрі, а також порядок здійснення такого контролю.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Проте, ані Конституцією України, ані законами України Позивача не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортним засобом з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Отже, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не має повноважень щодо здійснення стягнення плати за проїзд великовагових транспортних засобів в примусовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.