Постанова № 66546974, 16.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 р. Справа №805/562/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12-25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника першого відповідача - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Краматорського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області

про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Краматорського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить суд:

- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10 січня 2017 року № 18 про його звільнення та поновити позивача на посаді помічника чергового Краматорського відділу поліції у званні сержанта;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму грошового забезпечення, не отриману за період вимушеного прогулу із розрахунку середнього розміру отриманого за останні три місяці роботи - 6 015,82 грн пропорційно кожному дню вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну школу в сумі еквівалентній 10-кратному розміру середньомісячного грошового забезпечення 6 015,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

Відповідно до наказу № 122 від 26 березня 2012 року позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ в Краматорський МВ ГУМВС України в Донецькій області, правонаступником якого, за думкою позивача, є Краматорський відділ Головного Управління Національної поліції України в Донецькій області. Службу проходив на посаді помічника чергового Краматорського відділу поліції у званні сержанта.

10 січня 2017 року наказом № 18 був звільнений згідно з розділом 7 Закону України «Про Національну поліції» за п. 5 ч. 1 ст. 77 ( через службову невідповідність).

З даним незаконним звільненням ОСОБА_1 не згоден, так як вважає, що службова невідповідність до нього застосована виключно за суб'єктивними критеріями, в чому саме полягає його службову невідповідність йому не відомо, так як позивача не було ознайомлено із висновком - за поясненням позивача він перебував у відпустці за межами як м. Краматорська та м. Маріуполя.

10 січня 2017 року позивач був ознайомлений з наказом про його звільнення, який у своєму змісті не містить інформації щодо суті висновків атестаційної комісії, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не мав можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження. Зауважив, що сама атестація проводилася під постійним психологічним тиском, не ховалися мотиви неприязні, мали місце звинувачення особистого характеру; комісією не були прийняті до уваги при проведенні атестації його нагороди та відзнаки.

Вважає, що був підданий атестації незаконно, оскільки ні по одній з чотирьох підстав атестації він не підпадав, так як відносно нього не ставилося питання про підвищення в посаді, про пониження в посаді та не проводилось будь-якої службової перевірки, за результатом якої передбачено звільнення.

Зазначив, що грошове забезпечення, яке він отримував до звільнення, є його єдиним джерелом існування. В результаті незаконного звільнений був повністю порушений його нормальний уклад життя, що спричинило позивачу моральну шкоду (а.с. 3-4).

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити його позов у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, зазначивши наступне.

Позивач проходив службу з 10 травня 2016 року на посаді помічника чергового Краматорського ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області, має спеціальне звання - сержант поліції.

З метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенню на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, начальником ГУНП в Донецькій області було прийнято рішення про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про що 26 листопада 2016 року був виданий відповідний наказ № 1945. Зазначеним наказом, крім іншого, наказано керівникам структурних підрозділів, відділів та відділень поліції ГУНП в Донецькій області скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню з підстав, визначених Інструкцією, та атестаційні листи на підлеглих, які направляються на атестування.

Наказом ГУНП в області від 28 листопада 2016 року № 1949 «Про організацію атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області» списки поліцейських структурних підрозділів, відділів та відділень Головного управління, які підлягають атестуванню, затверджені. Позивач був внесений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, як особа, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції. Зазначений висновок наведений і у атестаційному листі, складеному безпосереднім начальником позивача та переданому для подальшого розгляду атестаційній комісії.

За результатом тестування, проведеного відповідною атестаційною комісією, позивач набрав 56 балів.

20 грудня 2016 року позивач пройшов співбесіду з атестаційною комісією.

За результатами атестування атестаційна комісія ГУНП в Донецькій області прийняла висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, про що зроблено відповідний запис в атестаційному листі позивача та складений протокол від 20 грудня 2016 року № 26.

Позивач ознайомився з висновком атестаційної комісії щодо нього 23 грудня 2016 року, однак з ним не погодився, виявив бажання подати заяву до апеляційної атестаційної комісії, про що зробив відповідний запис в атестаційному листі. Зазначено, що враховуючи, що позивач за результатами тестування набрав 56 балів, права на подання скарги до апеляційної атестаційної комісії він не набув.

Відповідно до п. 28 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, керівник органу поліції, якому надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобовязаний забезпечити виконання атестаційного листа з висновками, визначеними пп. 3 або 4 п. 15 цього розділу, шляхом видання відповідного наказу. Прийняття керівником альтернативного рішення законодавством не передбачено.

На виконання зазначеної норми, після отримання атестаційного листа з висновком атестаційної комісії Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області виданий наказ від 10 січня 2017 року № 18 о/с про звільнення помічника чергового Краматорського ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність. В наказі про звільнення рішення атестаційної комісії зазначено як підстава для винесення наказу без конкретизації мотивів його прийняття.

Щодо позовних вимог про моральну шкоду, представником зазначено, що під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Позивачем не зазначено жодного факту виникнення у нього моральних страждань, не надано доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, що виникла з вини відповідача.

Також вказав, що в Головному управлінні Національної поліції України відбулися організаційно-штатні зміни, в результаті чого на підставі наказу Національної поліції України від 29 листопада 2016 року № 1245 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області» посада, на якій позивач перебував на момент звільнення, скорочена.

Враховуючи викладене, ГУНП в Донецькій області вважає вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, аналогічного змісту (а.с. 44-50, 76-82, 123-129, 205-207).

Заслухавши позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Перший відповідач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області є органом державної влади, зареєстроване як юридична особа 7 листопада 2015 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 274 102 0000 012003, код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження станом на час розгляду справи: 87517, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Другий відповідач, Краматорський відділ Головного управління Національної поліції в Донецькій області, є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Донецькій області без статусу юридичної особи (https://dn.npu.gov.ua/uk/publish/article/80155).

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 26 березня 2012 року по 6 листопада 2015 року; з 7 листопада 2015 року перебував на службі в органах Національної поліції, з 10 травня 2016 року займав посаду помічника чергового Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10 травня 2016 року № 108 о/с), останнє присвоєне позивачу спеціальне звання - сержант поліції (а.с. 8-9, 61, 66-67, 84, 92).

Як встановлено судом наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26 листопада 2016 року № 1945 «Про призначення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області» з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенню на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890 вирішено призначити з 5 грудня 2016 року атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області; відділу комунікацій ГУНП доручено розмістити на офіційному веб-сайті ГУНП оголошення про набір до атестаційних комісій, поточної інформації для поліцейських про проведення атестування, в тому числі про час та місце проведення тестування та співбесід з атестаційними комісіями. Також зазначеним наказом, крім іншого, доручено керівникам структурних підрозділів, відділів (відділень) поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області скласти атестаційні листи на підлеглих, які направляються на атестування, скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, та подати ці списки до УКЗ ГУНП у строк до 30 листопада 2016 року; забезпечити вчасне доведення до відома поліцейських інформації про час та місце проведення засідань атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття у разі необхідності (а.с. 58-59, 85).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 28 листопада 2016 року № 1949 «Про організацію атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області» затверджено списки поліцейських структурних підрозділів, відділів (відділень) поліції ГУНП в Донецькій області, які підлягають атестуванню (а.с. 60, 86).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був включений до списку осіб - поліцейських Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, які займаній посаді не відповідають та підлягають звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 62, 87).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 2 грудня 2016 року № 1984 «Про створення атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Донецькій області та його територіальних органів» з метою забезпечення проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області створено атестаційні комісії ГУНП в Донецькій області №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 та затверджений їх персональний склад (а.с. 54-57), який у той же день, 2 грудня 2016 року, був погоджений з т.в.о. голови Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_4 (а.с. 51-53, 88-89); Атестаційною комісією № 3 затверджено склад робочої групи для проведення тестування поліцейських в Краматорському ВП ГУНП в Донецькій області (а.с. 177).

Як вбачається з інформаційної довідки від 1 грудня 2016 року, підписаної начальником Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області полковником міліції ОСОБА_5 та переданої до атестаційної комісії, сержант поліції ОСОБА_1 за час служби в органах внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності не притягувався, за час служби в Національній поліції був притягнутий до дисциплінарної відповідальності; не заохочувався; за результатом складання підсумкових заліків за навчальний 2016 рік отримав загальну оцінку 3 («задовільно») (а.с. 64, 93).

Відповідно до атестаційного листа, складеного 1 грудня 2016 року та підписаного начальником Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області полковником поліції ОСОБА_5, сержант поліції ОСОБА_1 за час служби в Національній поліції на займаній посаді зарекомендував себе з негативного боку як недисциплінований, безвідповідальний та безініціативний працівник; який неналежне виконує свої функціональні обовязки, не здатен вірно та у встановлений термін виконувати доручену справу; у службовій діяльності не дотримується вимог Конституції України, законів, наказів, інструкцій, інших нормативних документів, які регламентують діяльність Національної поліції; не спроможний в складних обставинах прийняти правильне рішення; не вміє виділити в роботі головне і спрямувати зусилля на виконання поставленого завдання, у звязку із чим був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обовязків по лінії чергової частини відділу поліції; тимчасово виконує обовязки помічника чергового ізолятору тимчасового тримання; у звязку із неспроможністю виконувати обовязки помічника чергового чергової частини Краматорського ВП; функції, покладені на працівника поліції законодавством та відомчими нормативно-правовими актами виконує тільки за командою керівника і без власної ініціативи; за характером нестриманий, у звертанні до старших не проявляє достатньої ввічливості і поваги; на зауваження реагує неадекватно. Висновок: займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 70-71, 90).

Як встановлено під час розгляду справи, 9 грудня 2016 року було проведено тестування позивача (а.с. 169-170, 194-195, 90).

За поясненням представника першого відповідача оголошення про проведення тестування було оприлюднене на офіційному сайті ГУНП області перед атестуванням заздалегідь, а після проведення атестування було зняте з сайту, у звязку із чим доказів розміщення оголошення у відповідача не має; з цієї ж причини представником не було повідомлено суду точної дати розміщення вказаного оголошення.

В матеріалах справи міститься скрін-копія з сайту ГУНП в Донецькій області, з якої вбачається, що 3 грудня 2016 року на сайті Головного управління було розміщено перелік тестових завдань для поліцейських на знання законодавчої бази (а.с. 133, 168).

За поясненням представника відповідача зазначені завдання були розроблені МВС України та направлені до робочих груп атестаційних комісій.

Судом встановлено, що тестування позивача відбувалось без застосування компютерної техніки.

Як вбачається із відомості про результати проведення тестування № 4 (а.с. 211) та записів, внесених до атестаційного листа (а.с. 71, друга сторінка а.с. 90), за результатом тестування позивач набрав: на загальні здібності - 26 балів, на знання законодавства 30 балів; відповідно до відмітки на атестаційному листі з результатами тестування позивач ознайомлений 19 грудня 2016 року.

Суду не надано для огляду бланку листа із переліком тестових завдань для позивача та обраними останнім відповідями на поставлені питання/завдання. Як пояснила представник першого відповідача, бланки з відповідями атестуємих поліцейських після проведення тестування були направлені робочими групами до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України до м. Києва.

В судовому засіданні встановлено, що 20 грудня 2016 року була проведена співбесіда з позивачем.

Рішення (протоколу) про необхідність проведення з позивачем співбесіди, наявність якого передбачена п.п. 12, 20 Інструкції № 1465, суду не надано.

Як вбачається із протоколу № 26 від 20 грудня 2016 року, членами атестаційної комісії № 3 ГУНП в Донецькій області під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, а саме: декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел (а.с. 91).

За поясненнями представника першого відповідача, вона не володіє інформацією щодо відомостей з відкритих джерел, які були досліджені атестаційною комісією а також зазначила, що відсутність у висновку атестаційної комісії негативної оцінки «інших матеріалів» свідчить про те, що до таких матеріалів у комісії зауважень не було.

Зазначила, що атестаційною комісією було враховано наявність наказу ГУНП області про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 24 вересня 2016 року № 175 (а.с. 175, 190-191).

За результатом розгляду всіх матеріалів, проведеної співбесіди та відповідного обговорення було проведено голосування та вирішено (4 голосами з 4-х) вважати ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Як зазначено у протоколі, яким оформлено відповідне рішення комісії у звязку із низьким рівнем теоретичних знань та низьким рівнем мотивації та управління змінами (а.с. 91).

Відповідно до записів, внесених до атестаційного листа (а.с. 71, друга сторінка а.с. 90) з результатом атестування (з висновком атестаційної комісії), відповідно до якого позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, - ОСОБА_1 ознайомлений 23 грудня 2016 року. Також біля підпису по ознайомлення з результатами атестування міститься запис позивача про те, що він бажає подати заяву до апеляційної комісії (а.с. 70-71).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10 січня 2017 року № 18 о/с сержанта поліції ОСОБА_1, помічника чергового Краматорського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції з 10 січня 2017 року за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію»; підстава висновок атестаційної комісії від 20 грудня 2016 року. Вислуга років на 10 січня 2017 року у календарному обчисленні складає 5 років 9 місяців 4 дні (а.с. 5, 63, 100).

Не погодившись зі звільненням із займаній посади позивач 19 січня 2017 року звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі з боку органів державної влади.

Як вбачається із преамбули Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України «Про Національну поліцію», Закон № 580-VIII), який набрав чинності з 7 листопада 2015 року, цей закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ст. 3 зазначеного закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність проводиться атестування поліцейських, яке згідно ч. 1 ст. 57 Закону № 580-VIII проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Відповідно до п.п. 3, 4, 8 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - суд має право і зобовязаний перевірити обґрунтованість спірного рішення, в даному випадку наказу про звільнення позивача.

Беручи до уваги, що спірний наказ був прийнятий на підставі рішення (висновків) атестаційної комісії про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, яке для першого відповідача в силу приписів п. 28 розділу ІV Інструкції № 1465 було безумовною підставою для прийняття наказу про звільнення позивача, суд вважає за необхідне перевірити дотримання атестаційною комісією передбаченої законодавством процедури проведення атестування позивача та обґрунтованість рішення атестаційної комісії.

Це узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)). Відповідно до правовою позиції Європейського суду з прав людини щодо судового контролю за дискреційними адміністративними актами за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак, все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх обєктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS) та інші).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 11.

Частиною 2 ст. 57 Закону № 580-VIII встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно ч. 4 цієї ж статті рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Проаналізувавши наведені вище приписи суд дійшов висновку, що у рішенні керівника поліції (наказі) про проведення атестування повинно бути зазначено імя поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню та підстава атестування (з перелічених у ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII) щодо кожного з них. Крім цього, наявність підстав для атестування повинна мати місце до рішення про призначення атестування.

Як встановлено судом, підставою для призначення атестування позивача був Наказ ГУНП в Донецькій області від 26 листопада 2016 року № 1945 «Про призначення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області», та наступне включення ОСОБА_1 його прямим керівником до списку поліцейських Краматорського МВ, які займаній посаді не відповідають та підлягають звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, який, в свою чергу був складений на виконання. При цьому у наказі ГУНП № 1945 відсутні посилання на наявність підстав для проведення атестування (в тому числі відсутні посилання на наявність таких підстав щодо позивача) як зазначено у преамбулі цього наказу проведення атестування призначено з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, визначення відповідності займаним посадам та п е р с п е к т и в їхньої службової карєри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду або звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 85).

Таким чином, всупереч приписам ст. 57 Закону № 580-VIII прийняття наказу № 1945 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій передувало у часі прийняттю прямим керівником позивача рішення щодо необхідності розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Згідно ч. 5 ст. 57 Закону № 580-VIII порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890, затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, Інструкція № 1465).

Як вбачається з п. 1 цієї Інструкції вона визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Випадки проведення атестування, визначені в п. 3 розділу І Інструкції № 1465, є аналогічними за своїм змістом тим, що зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII.

Так, атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймають, в тому числі, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами.

Як встановлено судом, накази № 1945 та № 1949, якими призначене проведення атестування поліцейських Донецької області та врегульовано організацію його проведення, підписані начальником ГУНП в Донецькій області, тобто, керівником органу поліції, який призначав позивача на посаду, що відповідає приписам ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII та п. 3 розділу І Інструкції № 1465.

Згідно п. 5 розділу І Інструкції № 1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Судом встановлено, що на виконання п. 5 розділу І Інструкції № 1465 Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 2 грудня 2016 року № 1984 «Про створення атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Донецькій області та його територіальних органів» відповідно до п. 5 розділу І Інструкції № 1465 було створено атестаційні комісії ГУНП в Донецькій області, в тому числі і комісія № 3, яка проводила атестування позивача.

Як вже зазначалось судом, наказом ГУНП області від 26 листопада 2016 року № 1945 було доручено керівникам структурних підрозділів, відділів (відділень) поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області скласти атестаційні листи на підлеглих, які направляються на атестування, скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, та подати ці списки до УКЗ ГУНП у строк до 30 листопада 2016 року.

На виконання цього наказу начальником Краматорського МВ були складені списки осіб, які підлягають атестуванню, в тому числі і список поліцейських Краматорського МВ, які займаній посаді не відповідають та підлягають звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, куди включений і позивач.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 28 листопада 2016 року № 1949 списки поліцейських, які підлягають атестуванню, були затверджені; в тому числі і список осіб, які займаній посаді не відповідають та підлягають звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, до якого був включений позивач (а.с. 60, 62, 86-87).

За поясненням представника першого відповідача на виконання пп. 5 п. 1 розділу ІV Інструкції № 1465 на сайті ГУНП області було розміщено оголошення про проведення атестування заздалегідь, але після спливу певного строку оголошення з сайту було знято; точної дати опублікування представником не повідомлено, доказів такого розміщення суду не надано.

Відповідно до п. 3 розділу ІV Інструкції № 1465 перед проведенням атестування безпосередні керівники поліцейських складають на поліцейських, що включені до таких списків, атестаційні листи, а прямі керівники поліцейських, що мають пройти атестування (п. 9 розділу ІV Інструкції № 1465), повинні розглянути зміст атестаційного листа, зобовязані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, зясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Після розгляду та внесення одного з наведених вище висновків атестаційний лист прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Як встановлено судом, атестаційний лист на позивача, який був переданий до атестаційної комісії, був складений начальником Краматорського ВП ОСОБА_5 Як пояснила представник першого відповідача, станом на час виникнення спірних правовідносин у штатному розкладі Краматорського МВ була відсутня посада начальника чергової частини (на той час Краматорський МВ працював із тимчасовим штатним розкладом). Відповідно до приписів ст. 3 Дисциплінарного статуту ОВС начальник Краматорського ВП полковник поліції ОСОБА_5 у період проведення атестування співробітників зазначеного відділу був його найближчим прямим начальником.

Згідно абз. 1 п. 10 розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського.

Порядок проведення тестування поліцейських врегульований розділом V Інструкції № 1465.

Відповідно до п. 1 розділу V Інструкції № 1465 тестування проводиться з метою обєктивного і неупередженого зясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обовязки на посадах в апараті Національної поліції України чи органах поліції.

Згідно п.п. 6-7 розділу V Інструкції № 1465 оголошення про проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції; в оголошенні про проведення тестування зазначаються такі відомості: 1) персональний склад осіб, які мають проходити тестування; 2) дата, час та місце проведення тестування; 3) перелік законів та нормативно-правових актів, які є предметом питань, винесених на тестування; 4) вимоги, які визначено цим розділом.

Суд зазначає, що доказів на підтвердження опублікування на сайті ГУНП оголошення про проведення тестування із зазначенням дати такого проведення та персонального переліку осіб, які мали проходити тестування, - суду не надано. При цьому суду надані докази розміщення на сайті ГУНП переліку тестових завдань (а.с. 193).

Також суд зазначає, що пунктом 9 розділу V Інструкції № 1465 передбачено обовязкове завчасне інформування поліцейських, що мають пройти тестування, про дату, час та місце проведення тестування - особисто чи за допомогою засобів звязку (електронної пошти, телефону або оголошенням на веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу Національної поліції).

Судом встановлено, що позивача про призначене тестування було повідомлено у телефонному режимі за день до його проведення, а у день проведення тестування він знаходився на службі у наряді. Для проходження тестування його тимчасово було роззброєно та направлено до місця проведення тестування; на час проходження тестування тимчасово був заміщений іншим працівником, та після проведення тестування знову повернувся на службу для несення наряду. В матеріалах справи містяться витяг з журналу розстановки нарядів на підтвердження зазначеного (а.с. 16).

Зазначене, на думку суду, свідчить про те, що вимоги п. 9 розділу V Інструкції № 1465 щодо завчасного повідомлення позивача дотримані не були.

Відповідно до п. 8 розділу V Інструкції № 1465 тестові завдання розробляються МВС, Національною поліцією України, їх територіальними органами (закладами, установами), навчальними закладами, міжнародними організаціями та представниками проектів міжнародної технічної допомоги.

Відповідно до пояснень представника першого відповідача перелік тестових завдань був розроблений МВС України та переданий до робочих груп, які проводили тестування. При цьому документ, який містить повний перелік тестових завдань, суду не наданий у звязку із тим (за поясненням представника), що вказаний перелік не надходив до ГУНП.

Суд зауважує, що пунктом 2 розділу І вказаної Інструкції встановлено, що керівники <органів поліції> всіх рівнів зобовязані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та обєктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються. Покладення на керівників управлінь поліції обовязку забезпечити належне атестування поліцейських, а також передбачений порядок створення атестаційних комісій саме керівниками відповідних органів Національної поліції (якими, в свою чергу, створюються робочі групи для проведення тестування), свідчить про можливість та обовязок керівника ГУНП бути ознайомленим з переліком тестових завдань, що передані для проведення тестування. Зазначене підтверджується і фактичним розміщенням переліку тестових завдань для поліцейських на офіційному сайті ГУНП області (а.с. 193).

Згідно п. 12 розділу V Інструкції № 1465 тестування має здійснюватись із використанням компютерної техніки, що має забезпечувати складання (створення) унікального набору тестових завдань для кожного з поліцейських, який складається із запитань та ситуативних задач (пп. 2 п. 15 розділу V Інструкції № 1465).

Всупереч зазначеному проведення тестування групи поліцейських, до якої входив позивач, відбувалось без використання такої техніки.

Як пояснила представник першого відповідача, зазначене було викликане обмеженим терміном проведення атестування, триванням на території області антитерористичної операції, з метою виключення направлення значної кількості поліцейських Донецької області до м. Києва в умовах посиленого несення служби на території області, про що зазначила голова (на той час) Національної поліції України ОСОБА_6 на брифінгу наприкінці 2016 року.

Також представник ГУНП зазначила, що із наданого переліку тестових завдань було сформоване певне число варіантів тестових завдань, які в роздрукованому вигляді надавались робочим групам атестаційних комісій, які у свою чергу варіанти тестових завдань із бланком для внесення відповідей розкладались в приміщенні для тестування по одному на кожен стіл. При цьому, поліцейські, які проходили тестування, займали місце за будь-яким столом на власний розсуд, що забезпечувало будь-яке втручання членів робочої групи в процес обрання певних тестових завдань для певного поліцейського.

Суд погоджується із представником відповідача, що атестаційною комісією в особі її робочої групи у звязку із відсутністю компютерів для проведення тестування були прийняті заходи щодо максимального дотримання приписів щодо випадковості обрання тестових завдань для поліцейських, але зазначає, що Інструкцією № 1465 не передбачено можливості проведення тестування без застосування компютерів (в тому числі і для поліцейських, які працюють у зоні АТО). На думку суду, не передбачення будь-яких виключень з порядку проведення тестування, зокрема, виключень щодо порядку проведення тестування на компютерах, обумовлено тим, що такі виключення нівелювали б вимоги підпункту 2 п. 15 та підпункту 3 п. 16 розділу V Інструкції № 1465, в якому зазначено, що для проходження поліцейськими професійного тесту на визначення рівня знань чинного законодавства та на загальні здібності та навички кожному поліцейському електронна система тестування генерує унікальний набір тестових завдань, який складається із запитань та ситуативних задач (професійний тест), та унікальний набір тестових завдань (на загальні здібності та навички). Крім цього невиконання цієї процедури робить неможливим і дотримання приписів п. 17 розділу V Інструкції № 1465, відповідно до яких результати професійного тесту та тестування на загальні здібності та навички фіксуються у відомості про результати тестування і з а с в і д ч у ю т ь с я підписом поліцейського, так як з цього змісту витікає, що результати тесту повинні предявлятись поліцейському відразу після проведення тестування.

Так, всупереч п. 17, пп. 4 п. 15 та пп. 5 п. 16 розділу V Інструкції № 1465, зафіксований у відповідній відомості, складеної посадовими особами МВС України (а.с. 210-211) результат тестування позивача не засвідчений підписом останнього.

Згідно п. 20 цього ж розділу відомості з результатами тестування передаються до відповідної атестаційної комісії (передання їх до МВС для підрахунку результатів Інструкцією № 1465 не передбачено).

Як вже зазначалось судом, бланк з варіантом завдань для ОСОБА_1 та бланк з відповідями позивача для огляду суду не наданий.

У відомості, в якій зафіксований результат тестування ОСОБА_1 (та незгоду з яким останній висловив у судовому засіданні), зазначено, що останній набрав 26 балів за загальні здібності та навички та 30 балів за знання законодавства (а.с. 210-211).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідачем порушені вимоги законодавства щодо належного проведення, фіксування (оформлення) результатів тестування, як наслідок, суд позбавлений можливості перевірити чи дійсно поставлені позивачу під час тестування питання та завдання відповідали вимогам, передбаченим Інструкцією № 1465, та чи обєктивно оцінені результати тестування ОСОБА_1

Як вбачається з атестаційного листа (а.с. 71, друга сторінка а.с. 90) з результатом свого тестування позивач ознайомився 19 грудня 2016 року.

Судом встановлено, що під час атестування позивача крім проведення тестування членами атестаційної комісії з ним також було проведено співбесіду, можливість проведення якої передбачена розділом ІV Інструкції № 1465.

Разом із цим суд зазначає, що відповідно до п. 12 зазначеного розділу проведення співбесіди може мати місце у випадку прийняття атестаційною комісією такого рішення.

Згідно п. 20 розділу ІV Інструкції № 1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом.

Суд зазначає, що рішення (протоколу) атестаційної комісії про необхідність проведення з ОСОБА_1 співбесіди суду не надано.

Крім цього, підпунктом 7 п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 1465 передбачено розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України або відповідного органу поліції інформації про запрошення поліцейського, що проходить атестування, на співбесіду.

Доказів опублікування такого оголошення суду також не надано.

При вирішенні чи є висновок атестаційної комісії щодо невідповідності позивача займаній посаді належним чином обґрунтованим та таким, що прийнятий із дотриманням передбаченої законодавством процедури, суд зазначає таке.

Відповідно до додатку № 1 до протоколу № 26 засідання Атестаційної комісії № 3 ГУНП в Донецькій області від 20 грудня 2016 року членами атестаційної комісії в ході співбесіди із ОСОБА_1 були поставлені питання, які, за висновком комісії, стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації атестуємої особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції (а.с. 73, друга сторінка а.с. 91).

Разом із цим суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1 розділу І Інструкції № 1465 атестування поліцейських проводиться з метою, зокрема, визначення відповідності поліцейського з а й м а н і й п о с а д і.

Згідно абзаців 2 та 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 року № 4312-VI, який є загальним у сфері регулювання відносин з атестування працівників та в частинах, що не суперечить положенням Закону України «Про Національну поліцію» поширюється на відносини з атестування поліцейських, атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і п о с а д о в и м обовязкам, проведення оцінки їх професійного рівня; підтвердження кваліфікації працівників - процедура визначення відповідності професійних знань, умінь і навичок працівників установленим законодавством вимогам і п о с а д о в и м обовязкам, проведення оцінки їх професійного рівня шляхом атестації.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону № 4312-VI не допускається проведення оцінки професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпосередньо не повязані з виконуваною роботою.

Інструкцією № 1465 не деталізована процедура проведення співбесіди. Разом із цим, враховуючи, що відповідно до п. 1 розділу V Інструкції № 1465 тестові завдання розробляються із метою зясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистими якостями виконувати службові обовязки на посадах в апараті Національної поліції чи органах поліції (тобто, загальні обовязки поліцейських), беручи до уваги мету атестування, визначену ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» та п. 1 розділу І Інструкції № 1465, а саме - визначення відповідності поліцейського з а й м а н і й п о с а д і, суд дійшов висновку, що питання, які мають ставитись поліцейському на співбесіді, повинні прямо або опосередковано стосуватись функціональних обовязків кожного атестуємого поліцейського.

Станом на час прийняття судового рішення посадової інструкції з переліком посадових (функціональних) обовязків позивача на посаді помічника чергового Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області суду не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 60 цього з Закону проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 10 Положення Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, яке в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII регулює питання проходження служби поліцейськими, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами <…>.

Враховуючи відсутність у Законі України «Про Національну поліцію» та Положенні № 114 приписів, якими врегульовано оформлення посадових обовязків поліцейських, суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку норми Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, якими врегульоване це питання.

Статтею 29 КЗпП закріплений обовязок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце. До початку роботи <…> уповноважений орган зобовязаний, крім іншого, розяснити працівникові його права і обовязки та проінформувати під розписку про умови праці.

Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року № 336, зокрема, пунктом 6, передбачена необхідність розроблення та затвердження посадових інструкцій керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців. При цьому, цей Довідник є нормативним документом, обовязковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Посадова (робоча) інструкція локальний нормативний документ, який регламентує основні завдання, обовязки, права, знання, відповідальність, кваліфікаційні вимоги та відносини за професією (посадою) працівника на підприємстві. Крім того, вона є первинним документом, який має юридичну силу та всіляко сприяє правовому захисту на підприємстві. Посадові інструкції доповнюють з-поміж усього іншого нормативно-правову базу трудової діяльності підприємства, забезпечують обєктивність під час добору кадрів, проведення атестації робочих місць, допомагають коригувати розподіл завдань між працівниками та координують діяльність щодо їх заохочення чи притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових (робочих) обовязків, сприяють чіткому та соціально справедливому визначенню диференціації оплати праці.

Обовязкова наявність посадової інструкції передбачена і ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Як пояснила представник першого відповідача, позивач під час своєї служби у поліції мав керуватися положеннями Наказу МВС України від 28 квітня 2009 року № 181 «Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань», яким передбачені його функціональні обовязки.

Суд зазначає, що зазначений документ не містить переліку функціональних обовязків помічника чергової частини органу поліції (є тільки обовязки чергового), крім цього, навіть у випадку наявності такого переліку зазначене не виключає обовязку складання щодо кожного окремого поліцейського відповідної посадової інструкції, розробленої з врахуванням зазначення всіх обовязків, повязаних із цією посадою.

Згідно п.п. 1 п. 16 розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати повноту виконання останнім функціональних обовязків (посадових інструкцій).

За поясненням позивача, за усною вказівкою керівництва на нього було покладено обовязок приймати повідомлення та повідомляти про них черговому.

Також суд зазначає, що як вбачається з переліку запитань, які ставились ОСОБА_1 під час співбесіди (друга сторінка а.с. 91), всі питання стосувалось загальних обовязків поліцейського, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» - запитань, повязаних із обовязками навіть чергового чергової частини відділу поліції, зазначених у Наказі МВС № 181, ОСОБА_1 не ставилось.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» та п. 1 розділу І Інструкції № 1465, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення щодо позивача атестаційною комісією не було враховано повноту та якість виконання останнім його функціональних обовязків (посадових інструкцій).

Відповідно до пп. 2 п. 16 розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати також й такий критерій як показники службової діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з протоколу атестаційної комісії (а.с. 91), зазначений критерій при складанні висновку щодо позивача не був врахований інформація про дослідження і врахування показників позивача на посаді помічника чергового чергової частини Краматорського МВ відсутня.

Згідно до пп. 6 п. 16 розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати також наявність дисциплінарних стягнень.

Як встановлено судом на підставі пояснень представника ГУНП та матеріалів справи при прийнятті відповідного рішення членами комісії було враховано застосування до позивача дисциплінарного стягнення зауваження (наказ від 24 вересня 2016 року № 1529, а.с. 175-176, 191-191); у висновку атестаційної комісії посилання на застосування дисциплінарного стягнення відсутні.

Суд зазначає, що даний вказаний наказ станом на час розгляду даної справи не правомірним не визнавався та не скасовувався.

Разом із цим, як встановлено в судовому засіданні зазначений наказ всупереч передбаченому у п. 4 цього наказу обовязку ознайомлення з ним осіб, притягнутих до дисциплінарної відповідальності, станом на час розгляду даної справи позивачу для ознайомлення наданий не був.

Проти пояснень представника ГУНП щодо усного оголошення цього наказу ОСОБА_1 заперечував.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне дослідити підстави прийняття спірного наказу.

Як вбачається з цього наказу та висновку службового розслідування (а.с. 171-174, 186-189), дисциплінарне стягнення застосовано до позивача за те, що у період з 8-00 год 18 серпня до 8-00 год 19 серпня 2016 року та з 8-00 год 21 серпня по 8-00 год 22 серпня 2016 року працівниками чергової частини Краматорського МВ не було заповнено в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Краматорського ВП не було заповнено вкладку «Особи» по 225 матеріалам, тобто, не були повністю внесені всі установчі дані осіб заявників, померлих, учасників подій та осіб, на які вказували заявники.

Як вже зазначалось судом, посадової інструкції позивача суду надано не було, посадові обовязки помічника чергового чергової частини органу поліції у Наказі МВС № 181 відсутні; за поясненням позивача за усною вказівкою керівництва на нього було покладено обовязок приймати повідомлення та повідомляти про них черговому. Обовязку щодо заповнення під час чергування журналу Єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Краматорського ВП в нього не було це мав роби та робив черговий. Крім цього позивач наполягав, що з ним з початку призначення на посаду помічника чергового чергової частини Краматорського МВ не проводилось ані стажування, ані будь-якого навчання в іншій формі щодо його безпосередніх обовязків.

Таким чином суд дійшов висновку, що членами комісії всупереч приписам п. 1 Інструкції № 1465 (в частині глибокого та всебічного дослідження та визначення відповідності займаній посаді) не було надано належної оцінки і з приводу застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

При цьому комісія мала обовязок дослідити всі обставини, передбачені п. 16 розділу ІV Інструкції № 1465, витребувати за для такого зясування всі необхідні матеріали (абз. 3 п. 11 розділу ІV Інструкції № 1465) та дослідити їх (п. 11 розділу ІV Інструкції № 1465).

Як вбачається з протоколу від 20 грудня 2016 року (а.с. 91) атестаційною комісією при розгляді питання щодо атестування позивача було враховано, крім іншого, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел.

Суд з цього приводу зазначає, що будь-якої оцінки вказаним документам та інформації з відкритих джерел у висновку не наведено, як взагалі не наведено яка саме інформація з відкритих джерел була врахована. Зазначене, за висновком суду, додатково свідчить про недостатню (неповну) обґрунтованість цього висновку.

Крім цього, у даному висновку зазначено, що позивач підлягає звільненню так як «показав низький рівень теоретичних знань та низький рівень мотивації та управління змінами».

Відповідно до матеріалів справи позивач за результатом проходження тестування (навіть за умови належної оцінки цих результатів) набрав більш, ніж мінімально допустиму пунктом 1 розділу ІV Інструкції № 1465 кількість балів при мінімальній кількості 50 (25 та 25) балів позивач набрав 56 балів (26 та 30).

Обґрунтувань щодо «низького рівня мотивації та змін» - у висновку не зазначено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що взагалі процедура співбесіди як одного з етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з метою забезпечення того, щоб і особа, яка проходить співбесіду, і керівники органів поліції, які реалізують її результати, і суд, перевіряючи законність проведеного атестування, мали можливість зясувати всі фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення. Так як негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення повинно бути максимально мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, які мали вплив на його прийняття.

Досліджений судом висновок не є мотивованим в належному обсязі, а тому є необґрунтованим.

Згідно п. 25 розділу ІV Інструкції № 1465 поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування, зазначає дату та підпис.

Як вбачається з атестаційного листа позивач ознайомився в висновками атестаційної комісії 23 грудня 2016 року, при цьому зазначив, що із висновком не погоджується та має намір оскаржити рішення до апеляційної атестаційної комісії.

Суд зазначає, що згідно п. 5 розділу VІ Інструкції № 1465 поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Таким чином, позивач був позбавлений можливості оскаржити рішення атестаційної комісії в апеляційному порядку, у звязку із чим звернувся до суду із позовом про оскарження наказу про його звільнення.

Крім цього згідно абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року атестації не підлягають.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги, що висновок атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді є необґрунтованим, враховуючи, що позивач пропрацював на займаній посаді менше одного року, суд дійшов висновку, що рішення (висновок) атестаційної комісії, оформлені протоколом від 20 грудня 2016 року, є таким, що прийнятий без повного дотримання передбаченої нормативно-правовими актами процедури - без врахування всіх обставин справи, без здійснення повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані, без дотримання принципу пропорційності, а тому є неправомірним.

Крім цього, рішення атестаційної комісії щодо звільнення позивача зі служби в поліції з підстав низького рівня теоретичних знань та низького рівня мотивації не може вважатись обґрунтованим також і з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників» комісія мала повноваження у разі прийняття висновку про невідповідність позивача займаній посаді або виконуваній роботі мала повноваження рекомендувати перевести ОСОБА_1 за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Тобто, комісія мала право (та обовязок) після встановлення всіх обставин, які мали значення для прийняття правильного висновку щодо позивача, прийняти рішення (висновок) із дотриманням гарантій щодо його трудових прав в разі встановлення його невідповідності займаній посаді.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги, що наявність не скасованого (чинного) рішення (висновку) атестаційної комісії в силу п. 28 розділу ІV Інструкції № 1465 є безумовною підставою для прийняття роботодавцем (першим відповідачем) рішення про звільнення позивача з посади, за для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог - визнати цей висновок неправомірним та скасувати його.

Враховуючи, що наказ ГУНП в Донецькій області від 10 січня 2017 року № 18 о/с в частині звільнення позивача з посади у звязку із невідповідністю займаній посаді за своєю суттю є формою виконання рішення атестаційної комісії, він також є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу № 18 о/с підлягають задоволенню.

Згідно ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР

від 29 липня 1991 року № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді.

Враховуючи приписи п. 24 Положення № 114, беручи до уваги, що позовні вимоги позивача в частині зобовязання відповідачів поновити його на посаді є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення, суд дійшов висновку про необхідність задоволення і цих позовних вимог.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неможливості поновити позивача на посаді, з якої його було звільнено, у звязку із скорочення відповідно до наказу Національної поліції України від 29 листопада 2016 року № 1245 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області» цієї посади, оскільки скорочення певної посади в установі не виключає обовязку роботодавця відновити порушене право особи на працю поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більш як за один рік.

Згідно п. 6 розділу ІІІ Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної полiцiї та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в полiцiї, а потім поновленим на службі у звязку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Таким чином позивач має право на отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Щодо визначення розміру грошових коштів, що підлягають стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. «з» та «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 3 п. 2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивач звільнений із займаної посади 10 березня 2017 року; протягом часу з 11 січня 2017 року по день розгляду даної справи позивач не працював та грошове забезпечення (заробітну плату) не отримував.

Як вбачається із довідки про доходи позивача від 23 березня 2017 року (вих. № 454), наданої суду першим відповідачем, за останні два місяця служби, які передували звільненню позивача та за які позивачу було нараховане грошове забезпечення (листопад та грудень 2016 року) нараховано 17 078,94 грн (а.с. 143).

Враховуючи, що загальне число робочих днів у листопаді та грудні 2016 року відповідно до листа ОСОБА_7 від 20 листопада 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» складає 44 дня (22 робочих днів у листопаді та 22 робочих дня у грудні), середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували звільненню та за які позивачу нараховувалось грошове забезпечення, складає 22 дня.

Середньоденне грошове забезпечення позивача за цей період складає: 388,16 грн (17 078,94 / 2 * 22 = 8 539,47 грн : 22 дня = 388,16 грн).

Період вимушеного прогулу позивача з 11 січня 2017 року (перший робочий день після звільнення) по 16 травня 2017 року з врахуванням ОСОБА_7 України від 5 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" складає 85 (15 + 20+ 22+ 19 + 9) робочих днів.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2017 року по 16 травня 2017 першим відповідачем підлягає стягненню на користь позивача (з врахуванням податків, зборів та обовязкових платежів) 32 993,60 грн (388,16 грн * 85 робочих днів).

Як встановлено в судовому засіданні позивач у періоді його вимушеного прогулу отримував дохід (допомога по безробіттю) в загальному розмірі 684,39 грн (а.с. 226).

При вирішенні питання щодо врахування/неврахування при визначенні розміру грошового забезпечення, яке підлягає стягненню на користь позивача, суми допомоги по безробіттю, отриманої ОСОБА_1 у січні та лютому 2017 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 «Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III Фонд <загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття> має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно із ч. 4 ст. 35 цього Закону із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Положеннями п. 6 розділу ІІІ Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної полiцiї та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260, передбачено здійснення виплати незаконно звільненому поліцейському за час вимушеного прогулу з дня звільнення без врахування обставин щодо отримання/неотримання у цей період звільненою особою будь-якого доходу.

Будь-яким іншим нормативно-правовим актом також не передбачено підстав для зменшення розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню з роботодавця на користь незаконно звільненої особи.

Також суд зазначає, що спори щодо стягнення грошового забезпечення на користь незаконно звільненої особи та спори щодо стягнення з роботодавця, який незаконно звільнив працівника, компенсації за виплачену цьому працівникові допомоги по безробіттю, мають різний предмет правового регулювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року № 6-511цс16.

Таким чином, за час вимушеного прогулу з ГУНП в Донецькій області на користь позивача підлягає стягненню 32 993,60 грн.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 8 539,47 грн (17 078,94 грн / 2) підлягають негайному виконанню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на його користь моральної шкоди в сумі, еквівалентній 10-кратному розміру середньомісячного грошового забезпечення - 6 015,82 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено - в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт наявності моральної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок звільнення його з посади за невідповідністю займаній посаді, відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 98, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Краматорського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Донецькій області, оформлене протоколом від 20 грудня 2016 року № 26, щодо невідповідності займаній посаді сержанта поліції ОСОБА_1 та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10 січня 2017 року № 18 о/с в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1, помічника чергового Краматорського відділу поліції, за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України Про національну поліцію на підставі висновку атестаційної комісії від 20 грудня 2016 року.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді помічника чергового Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 11 січня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 32 993 (тридцять дві тисячі девятсот девяносто три) гривні 60 копійок (з врахуванням податків, зборів та обовязкових платежів).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивні частини проголошені у судовому засіданні в присутності позивача, представника першого відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника чергового Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 8 539 (вісім тисяч пятсот тридцять девять) гривень 47 копійок підлягає негайному виконанню.

Повний текст постанови складений та підписаний 16 травня 2017 року.

Суддя Волгіна Н.П.