Рішення № 66546742, 16.05.2017, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1620/15-ц

Провадження № 2/743/200/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді СТАШКІВА В.Б.,

при секретарі НЕРУС Н.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду справу

за позовом ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

страхова компанія «Оранта»,

ОСОБА_3

про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої смертю,

стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

21 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним вище позовом, у якому, посилаючись на ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1200 ЦК України, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 997 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також щомісячно на її утримання 338 грн. 95 коп. до досягнення малолітнім ОСОБА_7 14-річного віку і по 338 грн. 95 коп. щомісячно на утримання неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до досягнення кожним із них 18-річного віку, а у випадку продовження дітьми навчання - до досягнення 23 років.

Зазначала, що 4 грудня 2012 року на автодорозі сполученням "Славутич-Любеч" поблизу с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, унаслідок чого загинув її чоловік ОСОБА_8. У зв'язку зі смертю ОСОБА_8, вона перенесла моральні страждання, здійснила витрати на поховання чоловіка, а на її утриманні залишилося четверо неповнолітніх дітей, батьком яких був загиблий. Приймаючи до уваги, що причиною дорожньо-транспортної пригоди було порушення ОСОБА_3 п. п. 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України й останній у добровільному порядку не відшкодував завданих їй збитків, просила позов задовольнити. Крім того, просила стягнути з ПАТ «HACK «Оранта» на свою користь 100 тис. грн. за відшкодування шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_8, 36 860 грн. - за відшкодування шкоди, пов'язаної з витратами на поховання ОСОБА_8, та 2 500 грн. - на відшкодування моральної шкоди, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля, була застрахована у ПАТ «HACK «Оранта».

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чергігівської області від 11 травня 2016 року, позов задоволено частково та стягнуто:

- з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 100 000 грн. на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8;

- з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 13 608 грн. на відшкодування витрат на поховання ОСОБА_8;

- з ПАТ «НАСК «Оранта» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 135 грн. 80 коп.;

- з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

- з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на її утримання 338 грн. 95 коп., щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, 14-річногс віку;

- з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 338 грн. 95 коп., щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 18 років, а у разі її навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років;

- з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 338 грн. 95 коп., щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, 18 років, а у разі її навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років;

- з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 338 грн. 95 коп., щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, 18 років, а у разі її навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років;

- з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 338 грн. 95 коп., щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, 18 років, а у разі його навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років;

- з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 609 грн. 00 коп.,

а в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року:

- рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ НАСК «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої смертю, скасовано, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції;

- у решті рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня 2016 року залишено без змін.

Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, заявлені ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення 100 000 грн за відшкодування шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_8 та про стягнення з ПАТ НАСК "ОРАНТА" 36 860 грн за відшкодування шкоди, пов'язаної з витратами на поховання ОСОБА_8. Щодо вимог про стягнення з ПАТ "НАСК "ОРАНТА" 2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 поклався на розсуд суду. При цьому, додатково клопотав про визнання поважною причину пропуску строку давності та подовжити для ОСОБА_2 строк для захисту її права на отримання страхової компенсації, виходячи з того, що:

- страховиком не виконувалось зобов'язання про виплату страхового відшкодування саме з причин досудового розслідування кримінального провадження, яке завершилось після відмови в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження;

- позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди завданою смертю не поширюється;

- ОСОБА_2, будучи впевненою, що подача ОСОБА_3 заяви про виплату страхового відшкодування від 9 грудня 2012 р. на її користь є достатньою підставою для виплати їй страхового відшкодування, не подавала до ПАТ НАСК "ОРАНТА" будь-яких заяв від свого імені про виплату страхового відшкодування та чекала виплати їй страхового відшкодування після завершення досудового розслідування кримінального провадження.

Позивачка ОСОБА_2 в судові засідання не з'являлась, в матеріалах справи є від неї заява про розгляд справи у її відсутність та в присутності ОСОБА_1.

Виходячи з того, що рішення в даній справі в частині вимог до ОСОБА_3 набрало законної сили, неявка останнього в дані засідання не перешкоджає судовому розгляду вимог до ПАТ НАСК "ОРАНТА".

Представник ПАТ НАСК "ОРАНТА" ОСОБА_9 в поданих до суду клопотаннях просив розглядати справу у їх відсутність. Надав заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог до них, врахувавши висновки касаційного суду в даній справі. Посилаючись на ст.ст. 35, 36, п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказав на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 до них з заявою про виплату страхового відшкодування, а саме грошових коштів завданих смертю ОСОБА_8, матеріальних витрат на поховання, а також моральної шкоди. При цьому, як вказав представник ПАТ НАСК "ОРАНТА" ОСОБА_9, заява ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування від 7 грудня 2012 р. є такою, що подана особою, яка не передбачена ст. 35 вказаного Закону. Додатково, зосередився в запереченнях на те, що при відсутності безпосереднього звернення ОСОБА_2 до них, вони не приймали рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, а відтак жодних прав та інтересів ОСОБА_10 не порушувала та не могла цього зробити, що свідчить про передчасність заявлених до них вимог. Крім того, вказав, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 04 грудня 2012 року, а з позовом до суду ОСОБА_2 звернулася 21 грудня 2015 року, тобто вже після спливу строку, передбаченого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також зосередився в запереченні проти позову на те, що стягнута судом першої інстанції сума перевищує страхову суму (ліміт), передбачену п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд, з урахуванням ч. 4 ст. 338 ЦПК України, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що:

- 04 грудня 2012 року у проміжок часу між 22 год. 00 та 23 год. 35 хв. на автодорозі "Славутич-Любеч", між населеними пунктами с. Губичі та с. Редьківка, неподалік с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив наїзд на ОСОБА_8, внаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці дорожньо-транспортної пригоди;

- згідно з висновком судово-медичної експертизи від 05 січня 2012 року смерть ОСОБА_8 настала внаслідок масивної крововтрати, яка виникла через множинні переломи ребер. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, таких, що потягли за собою смерть;

- 05 грудня 2012 року по факту дорожньо-транспортної пригоди Ріпкинським РВ УМВС в Чернігівській області було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України;

- кримінальне провадження органом досудового розслідуванні неодноразово закривалось на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а транспортний засіб було повернуто власнику ОСОБА_3 14 січня 2013 року без проведення всього комплексу необхідних досліджень та слідчих дій із залученням автомобіля;

- ухвалами Ріпкинського районного суду Чернігівської області і постановою прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області від 21 березня 2013 року, 25 грудня 2013 року, 13 лютого 2014 року та 14 вересня 2015 року постанови слідчого про закриття кримінального провадження скасовувались через грубі порушення ним вимог КПК України;

- остання постанова про закриття кримінального провадження винесена 08 грудня 2015 року й ОСОБА_2 не оскаржувалась;

- на момент даної дорожньо-транспортної пригоди, яка є страховим випадком, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 12 січня 2012 року № АВ/2213496, страхувальником згідно з полісом є ОСОБА_3, страховиком - ПАТ «HACK «Оранта», забезпеченим транспортним засобом за договором є автомобіль НОМЕР_2, ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров'ю потерпілого, становить 100 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 50 тис. грн.;

- на час смерті ОСОБА_8, останній перебував в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2, від даного шлюбу вони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За змістом ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України № 85/96-ВР «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій сторонці (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.

Згідно із частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Порядок здійснення страхового відшкодування на території України врегульовано розділом 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чинного на час дорожньо-транспортної пригоди та дії договору, зокрема статтями 22-38-1.

Спеціальний Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент дорожньо-транспортної пригоди та дії договору обов'язкового страхування) передбачав чіткі дії потерпілого для отримання відповідних сум страхового відшкодування.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та вподальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Даючи правову оцінку діям ОСОБА_2, суд приходить до такого висновку.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пп «б» п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додається, зокрема документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2012 року відповідач ОСОБА_3, через свого представника - адвоката ОСОБА_12, звертався до НАСК «Оранта» з заявою про страхове відшкодування, що підтверджується копією заяви та рекомендованим поштовим повідомленням про отримання 11.12.2012 року відповідних документів. В указаній заяві вказано прізвище потерпілого ОСОБА_8. В заяві чітко не зазначено зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди. В заяві відсутня інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих.

За повідомленням НАСК «Оранта» № 09-02-12/3026 від 17.03.2016 року, у відповідача-юридичної особи відсутня інформація про наявні письмові звернення щодо виплати страхового відшкодування за страховою подією від 04.12.2012 року.

Суд погоджується з позицією ПАТ "НАСК "ОРАНТА", шо в буквальному розумінні п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ОСОБА_3 не є належною особою, тобто потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, та не погоджується з позицією ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_3 є належною особою для подачі заяви.

Пунктом 36.1. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

В абз. 5 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що в разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

За таких обставин, подача ОСОБА_3 заяви про страхове відшкодування, через три дні після ДТП, не породжує обов'язку для ПАТ "НАСК "ОРАНТА" прийняти одне з рішень, передбачених п. 36.1. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В даному конкретному випадку, ПАТ "НАСК "ОРАНТА", у зв'язку з не поданням саме ОСОБА_10 страховику заяви про страхове відшкодування та у зв'язку тим, що ОСОБА_3 не є належною особою в розумінні Закону на подачу заяви про страхове відшкодування, не приймалось ні вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), ні вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З огляду на наведене, безпідставним є твердження ОСОБА_1 щодо наявності вмотивованого рішення страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування саме з причин досудового розслідування кримінального провадження.

Враховуючи те, що відповідного до правового висновку Верховного Суду України, який викладено в постанові від 29 червня 2016 р. у справі № 6-19цс16, право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає з моменту, коли право цієї особи порушене, тобто з моменту відмови страховика у виплаті, беручи до уваги те, шо ОСОБА_2, як належна особа, страховику не подавала заяви про страхове відшкодування, а ПАТ "НАСК "ОРАНТА" не приймало, за цією заявою, як і за заявою ОСОБА_3, вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що ПАТ "НАСК "ОРАНТА" не порушила законні права ОСОБА_10, а відтак заявлені нею позовні вимоги до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування, а саме 100 000 грн. шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_8, 36 860 грн. матеріальних витрат на поховання, а також 2 500 грн. моральної шкоди є передчасними.

При цьому, п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи з висновків, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року, виходячи з того, що відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, суд приходить до висновку, що самостійною підставою для відмови в позові, по суті, є те, що ДТП мало місце 04 грудня 2012 року, а з позовом до суду ОСОБА_2 звернулася 21 грудня 2015 року, тобто після спливу строку, передбаченого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Посилання представника позивача на ст. 268 ЦК України щодо непоширення позовної давності до вимог про відшкодування шкоди, завданої смертю та до вимог страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати страхового відшкодування є безпідставним, так як передбачений в п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк звернення з заявою до страховика про страхове відшкодування відноситься до обмежувальних (преклюзивних, присічних) строків, який поновленню не підлягає та не є строком позовної давності, під якою розуміється строк, у межах якого особа може звернутися саме до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України), а є тільки підставою для страховика у відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З огляду на це, суд не може розцінювати, викладену в запереченні ПАТ "НАСК "ОРАНТА" позицію останніх про пропуск таких строків, як заяву про застосування позовної давності.

За таких обставин, відсутні підстави для подовження для ОСОБА_10 строку для захисту її права на отримання страхової компенсації, на підставі відповідного клопотання ОСОБА_1 від 3 травня 2017 р..

Враховуючи наведене в сукупності, те, що загальний розмір позовних вимог до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" перевищує ліміт відповідальності страхової компанії, передбаченого п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування, а саме 100 000 грн. шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_8, 36 860 грн. матеріальних витрат на поховання, а також 2 500 грн. моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 268, 990, 1187, 1194 ЦК України, п. 9.3 ст. 9, ст.с. 22, 27, 35, 36, п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 338 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги - особами, які брали участь, і були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, або протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення - особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.

Головуючий В.Б.Сташків