Ухвала суду № 66542037, 13.05.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21375/16-к

Провадження №1-кс/760/7045/17

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., при секретарі Гаєвській С.В., за участі прокурора Кордуняна В.О., розглянувши клопотання слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Боголюб М.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №9 Кордунян В.О., про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12016100090005898 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Боголюб М.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №9 Кордунян В.О. звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_4, який на праві власності належить гр. ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1 із забороною розпоряджатися та використовувати його до постановлення у кримінальному провадженні №12016100090005898 від 21.05.2016, кінцевого рішення.

Слідчий посилається на те, що слідчим відділом Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження за №12016100090005898, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Також встановлено, що ОСОБА_4, в квітні 2015 року, перебуваючи на території торгівельного майданчику «Супер Авто» по вул. Ернста, 5-Г у місті Києві, отримав для реалізації автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5 Реалізувавши вказаний автомобіль влітку 2015 року, шляхом обману, що виразився в запевненні ОСОБА_5 про неможливість покупця розрахуватися в повній мірі, заволодів грошовими коштами, що належать ОСОБА_5, в сумі 20.000 доларів США (станом на 01.06.2015 складало 420.964 грн., що в 600 та більше разів перевищує НМДГ).

В ході досудового розслідування встановлено, що автомобіль був придбаний ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, під час допиту ОСОБА_6 стало відомо, що весною 2015 року, з метою купівлі автомобіля останній приїхав на майданчик по продажу автомобілів, де і придбав для себе автомобіль "Тойота Хайлендер", номер шасі: НОМЕР_4 за ціною 46 000,00 доларів США, у гр. ОСОБА_4. Після чого, ОСОБА_4 виписав ОСОБА_6 довідку-рахунок та порадив останньому де можна здійснити реєстрацію транспортного засобу.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 повідомила, що 12.12.2014 її батько, ОСОБА_7, придбав легковий автомобіль "Тойота Хайлендер", номер шасі: НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_3 та зареєстрував авто на її ім'я, у зв'язку з чим потерпіла отримала цей автомобіль на праві приватної власності. У квітні 2015 року у зв'язку із переїздом батьків, потерпіла з родиною вирішила продати даний автомобіль. Її батько звернувся до свого знайомого ОСОБА_4, 1976 р.н., з проханням сприяння у продажі автомобіля. Належний їй автомобіль "Тойота Хайлендер" був переданий особисто ОСОБА_4, і він розташував автомобіль на торгівельному майданчику "Супер Авто", за адресою: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 5-Г. На регулярні звернення ОСОБА_4 відповідав, що не знайшов покупця, однак влітку 2015 року ОСОБА_4 в черговій розмові сказав, що знайшов покупця, це його знайомий прокурор, але в нього на даний час проблеми з грошима, він готовий оплатити автомобіль частинами. Було досягнуто домовленості про продаж автомобілю за 35.000 доларів США. Восени ОСОБА_4 передав потерпілій 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, в якості часткової оплати вартості автомобілю. 9 грудня 2015 року раптово помер батько потерпілої. Після цього вона регулярно дзвонила ОСОБА_4 з приводу повернення решти коштів. Зустрітись із ним вдалось тільки в середині лютого 2016 року, так як останній постійно переносив зустрічі. Під час зустрічі останній пообіцяв до кінця місяця повернути 10 000 дол. США та до кінця березня решту 10 000 тис. дол. США. Однак після цього ОСОБА_4 регулярно не знімав слухавки, вона телефонувала на номер мобільного телефону НОМЕР_5, НОМЕР_6, а якщо і знімав то повідомляв, що зателефонує пізніше. Крім цього потерпілій відомо, що на даний час автомобіль перебуває у власності ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 В подальшому ОСОБА_4, припинив спілкування та ухилявся від зустрічей.

Крім того, в ході додаткового допиту потерпілої ОСОБА_5 повідомила, що будь-яких дій по реалізації вищезазначеного автомобіля самостійно не вчиняла, документів, щодо даного правочину не підписувала.

В ході досудового розслідування отримано відомості, щодо набуття права власності на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_4 кримінально протиправним шляхом.

12.04.2017 року, автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_4, який відповідно до реєстраційної картки станом на 05.05.2017 року на праві власності зареєстрований за ОСОБА_3 - визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12016100090005898.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених в клопотанні.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Разом з тим, другий абзац зазначеної норми передбачає можливість накладення арешту у вигляді заборони для іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

З матеріалів клопотання вбачається, що 21.05.2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12016100090005898 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого сч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно витягу з кримінального провадження, внесеного 21.05.2017 р. до ЄРДР вбачається, що в квітні 2015 р. за адресою: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 5-Г, ОСОБА_4 отримав під реалізацію автомобіль марки «Тойота Хайлендер», номер шасі: НОМЕР_7, д.н.з. НОМЕР_3, належний ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3. Продавши вказаний автомобіль за згодою ОСОБА_5, частину коштів виручених за автомобіль, останній не повернув.

Постановою слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Боголюб М.В. від 12.04.2017 р. автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_4 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12016100090005898.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Прокурором доведено наявість підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна, а саме, що вищезазначене майно є речовим доказом у даному кримінальному проваджденні, та можуть бути використані, як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи те, що слідчим доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, то його слід задовольнити, оскільки настання інших наслідків може перешкодити кримінальному провадженню.

На підставі вищевикладеного, клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170, 172, 173, 372 КПК України,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Боголюб М.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №9 Кордунян В.О., про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12016100090005898 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_4, який на праві власності належить гр. ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1 із забороною розпоряджатися та використовувати його.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя С.І. Кушнір