Ухвала суду № 66539819, 16.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4867/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/827/К/17 Демиденко Ю.Ю.

Категорія № 26 (І) Доповідач Бондар Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період тривалої роботи машиністом бульдозера у кар'єрі з 01.03.1986 р. по 06.05.1987 р. та з 17.04.1989 р. по 13.02.2012 р. у ПрАТ «ПівнГЗК» підпадав під дію впливу шкідливих факторів на виробництві у зв'язку із чим, отримав професійне захворювання та втратив професійну працездатність у розмірі 65 %, йому встановлено 3 групу інвалідності. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання, тому просить суд стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної моральної шкоди 835200 грн. у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 45000 грн. без стягнення податків та обов'язкових платежів, а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач вважає рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права, тому ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку представника ПрАТ «ПівнГЗК», позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та протиправність діянь відповідача, тому висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях. Судом не враховано, що позивач був обізнаний про шкідливі умови виробництва, та сам обрав роботу протягом тривалого періоду у шкідливих факторах. Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості є завищеним. Представник ПрАТ «ПівнГЗК» зазначає, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди висновками відповідних медичних установ. Крім того представник відповідача посилається на несприятливу фінансову ситуацію підприємства відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_2 з 01.03.1986 р. по 06.05.1987 р. та з 17.04.1989 р. по 13.02.2012 р. працював на посаді машиніста бульдозера в кар'єрі на підприємстві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» ( а.с. 26-32)

Згідно медичного висновку № 354 від 14.02.2013 р. лікарсько-експертної комісії українського науково-дослідного інституту промислової медицини м. Кривого Рогу позивачу встановлено наступні захворювання: вібраційна хвороба другого ступеня від дії загальної вібрації, церебрально-периферичний ангіодистонічний синдром, ускладнена гіпертонічною хворобою ІІІ ст., ІХС, постінфарктний кардіосклероз, стенозуючий атеросклероз передньої міжшлуночкової гілки правої коронарної артерії загальної гілки, ре каналізація загальної гілки лівої коронарної артерії стен озування загальної гілки, передньої міжшлуночкової гілки в сполученні з радикулопатією L5,S1 та С4-С6 білатерально, з нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового пері артрозу (ПФС першого ст.), деф.артрозу ліктьових суглобів (ПФС першого-другого ст..), деф.артрозу колінних (ПФ першого-другого ст..) суглобів, трофічними порушеннями на кистях. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.(пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст. (а.с.13-14).

Згідно акта від 04.04.2013 р. про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, причиною професійного захворювання у позивача стала робота протягом 24 років 2 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, а саме: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, перевищення впливу загальної транспортної вібрації та перевищення аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Умови праці машиніста бульдозера в кар'єрі та на відвалах за рівнем загальної транспортної вібрації та за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (дослідження проведені на підприємстві для атестації робочих місць за умовами праці Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини в 2010 році). Відповідно до п.19 акту встановлено, що враховуючи роботу позивача на ПівнГЗК, ВАТ та ПАТ «ПівнГЗК» впродовж більше 24 років в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо (а.с. 17-20).

Як убачається з висновку МСЕК від 24.05.2013 р. позивачу первинно було встановлено 65 % втрати професійної працездатності (із яких: 55 %- вібраційна хвороба, 10% - ХОЗЛ) і визнано інвалідом 3 групи по 01.05.2014р., при пересвідчені в МСЕК від 12.05.2016 року позивачу з 01.05.2016 року безстроково було встановлено 65 % втрати працездатності (із яких: 55 %- вібраційна хвороба, 10% - ХОЗЛ) та визнано інвалідом 3 групи(а.с. 21-23).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як видно з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_2 хронічного професійного захворювання від 04.04.2013 року, встановлено тривала робота в умовах гранично - допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, загальної вібрації, перевищення аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров'я працівника, рекомендовано згідно п.18 акту посадовим особам ПрАТ «ПівнГЗК» вдосконалювати заходи по зменшенню рівня вібрації на робочих місцях (а.с. 17-20).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ПрАТ «ПівнГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ПрАТ «ПівнГЗК».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 24.05.2013 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач відчуває стійкий ниючий, прострілюючий біль у поперековому відділі хребта, порушену ходу внаслідок болю, болі в шиї та між лопатковій ділянці, відчуття печії в пальцях кисті та лівого передпліччя, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, періодичний головний біль, оніміння пальців рук, він не має можливості вести активне життя, виконувати побутові справи по дому, відчуває загальну слабість.

Посилання в апеляційній скарзі на несприятливу фінансову ситуацію підприємства відповідача не знімає відповідальності з ПрАТ «ПівнГЗК» за спричинення позивачу моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_2 який згідно висновку МСЕК становить 65 %, встановленої ІІІ групою інвалідності, з урахуванням тривалості роботи на підприємстві відповідача протягом більше 24 років в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних обставин по справі, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування. Наявність стійкого больового синдрому.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

В.П. Зубакова