Рішення № 66537918, 11.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3078/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

За участю секретаря Поліхранової Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 18.01.2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Державна фінансова інспекція в Одеській області про

-стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

06.06.2016 року позивач звернувся до суду з позовом в котрому зазначав, що ОСОБА_5 працює на ПАТ «Одеська ТЕЦ» начальником фінансово-економічного відділу з 06.07.2011 року. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.11.2007 №1300 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій» ПАТ «Одеській ТЕЦ» було погоджено тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Відповідно до п.10, ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875 встановлено, що у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причини, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або заниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких тарифів.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на 2012 рік та 2013 рік мінімальна заробітна плата підвищувалась. Однак начальником фінансово-економічного відділу ОСОБА_6 не проводилась робота з організації процесу щодо перегляду встановленого тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Посилаючись на те,що в період з 2007 по 2013 рік тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій ПАТ «Одеська ТЕЦ» не переглядались у звязку з неналежним виконанням начальником фінансово-економічного відділу ОСОБА_7 своїх посадових обовязків, ПАТ «Одеською ТЕЦ» в період з червня 2012 по вересень 2013 року недоотримано доходів на загальну суму 461 882,76 грн. а тому з підстав ст. ст. 132 КЗпроП просило суд стягнути грошові кошти у розмірі 11 834 гривень 90 копійок.

Щодо строків звернення до суду з позовною заявою, представник позивача посилається на ст. 233 КЗпП України, п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками». Зокрема зазначає, що Вищий адміністративний суд України скасовував рішення адміністративного суду попередніх інстанцій щодо визнання неправомірними та скасування висновків ДФІ в Одеській області, визнав правомірними висновки ДФІ в Одеській області, що були викладені в ОСОБА_3 перевірки Державної фінінспекції в Одеській області від 30.09.2014 № 05-11/174. та Вимозі Державної фінінспекції в Одеській області від 27.10.2014 № 15-05-23-14/9842, тому строк позовної давності починає перебіг з 04.02.2016 року (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали) з урахуванням до п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 29.12.2992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» - з дня підтвердження правомірності відповідного висновку ДФІ в Одеській області.

Рішенням Суворовського районного суду м. одеси від 18 січня 2017 року позов ПАТ «Одеська ТЕЦ» до ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Державна фінансова інспекція в Одеській області про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 11 834 гривень 90 копійок (одинадцять тисяч вісімсот тридцять чотири гривень девяносто копійок) Стягнутиз ОСОБА_5 суму судового збору у розмірі 1 378 гривень (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень ).

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позвних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на відсутність прямої шкоди та помилкове застосування судом з ст.132 КЗпП України.Крім того зазначає що неотримання доходу не може бути підставою для задоволення позову.Крім того вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності так як ОСОБА_3 складено 30.09.2014 року.

В судове засідання представник позивача не з»явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

В силк ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача,вислухавши пояснення відповідачки ,дослідивши матеріали справи та обговоривши доволи апеляційної скарги дійшла висновку. Що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги суд виходив з вимог ст.132 КЗпрП України посилаючись на те, що відповідно до ОСОБА_3 ДФІ в Одеській області № 05-11/174 від 30.09.2014 року встановлено, що тарифи на утримання будинків та прибудинкової території начальником фінансово-економічного відділу ОСОБА_7М не переглядались з 2007 року по вересень 2013 року. У наслідок невиконання своїх посадових функцій позивач неотримав дохід період з червня 2012 року по вересень 2013 р на загальну суму 461882,76 грн.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до Наказу (Розпорядження) ПАТ «Одеська ТЕЦ» №118-к-04092 від 06.07.2011 року, ОСОБА_5 з 06.07.2011 року переведено на посаду начальника фінансово-економічного відділу ПАТ «Одеська ТЕЦ» (а.с.10);

Відповідно до акту Державної фінансової інспекції в Одеській області №05-11/174 від 30.09.2014 року, ревізією встановлено про те, що тарифи на утримання будинків прибудинкових територій не змінювалися ПАТ «Одеська ТЕЦ»з 2007 року по вересень 2013 року (а.с.21-23);

Рішенням виконкому Одеської міської ради від 29.11.2007 року № 1300 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території» встановлено тарифи на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (а.с.28-35);

Рішенням виконкому Одеської міської ради від 15.08.2013 року № 307 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, для ПАТ «Одеська ТЕЦ» встановлено тарифи на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території відповідних будинків в м. Одесі.(а.с.36-48);

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 22.12.2016 року ПАТ «Одеська ТЕЦ» визнана банкрутом (а.с.143-150);

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Пунктом п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 року № 14, встановлено про те, що за правиламист.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно з положенями пункту 4 частини першої статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями КЗпП України. Спірні правовідносини у справі, яка переглядається, регулюються положеннями КЗпП України, статтею 233 якого встановлено строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як розяснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Зазначені порушення викладені в ОСОБА_3 перевірки Державної фінансової інспекції в Одеській області від 30.09.2014 року № 05-11/174,тому строк позовної двності починає перебіг з 30.09.2014 року.

Позов предявлено до суду 06.06.2016 року а тому строк звернення позивача до уду сплив.

В силу ст.58т ч.1 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В акті перевірки зафіксоване порушення, проте відсутні докази прямої дійсної шкоди заподіяної відповідачкою в результаті неналежного виконання своїх функціональних обовязків.

За таких обставин акт перевірки, в якому зафіксовано, що тарифи на утримання будинків і прибудинкових територій не змінювались Товариством з 2007 року по вересень 2013 року не є належним доказом доказом щодо неналежного виконання посадовою особою своїх посадових обовязків та притягнення до матеріальної відповідальності працівника за майнову шкоду так як не встановлює розмірі прямої дійсної шкоди.

Відповідно ч.4 ст.130 КЗпП України на працiвникiв не може бути покладена вiдповiдальнiсть за шкоду, яка вiдноситься до категорiї нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержанi пiдприємством, установою, органiзацiєю прибутки i за шкоду, заподiяну працiвником, що перебував у станi крайньої необхiдностi

Виходячи з вищезазначеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідачки середньомісячний заробіток в порядку ст.132 КЗпП України так як законодавчо визначено обовязок працівника відшкодувати лише пряму дійсну шкоду, а не за неотриманий дохід, а тому з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 218, 303, 309,316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 18.01.2017 року скасувати.

В позовній заяві Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Державна фінансова інспекція в Одеській області про стягнення заборгованості- відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно та підлягає оскарженню в касаційному порядку на протязі 20 днів.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді -А.І.Дрішлюк

ОСОБА_4