Рішення № 66536574, 26.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 30.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір № 50005828, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 322 001 грн. 85 коп. на купівлю транспортного засобу Audi модель А6, кузов НОМЕР_6, об'єм двигуна 1984 куб.см., рік випуску 2012. 02.09.2013 року між позивачем та позичальником було укладено Договір про внесення змін - Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 50005828 від 30.08.2012 року, відповідно до якої позичальнику було надано Додатковий кредит у розмірі 102 562,98 грн. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між відповідачем та позичальником було укладено договір застави № 50005828 від 05.09.2012 року зазначеного транспортного засобу, заставною вартістю 460 002,64 грн. Станом па 26.04.2015 року заборгованість за кредитом складає 472 834,93 грн. 26.04.2015 року. Позичальник ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.04.2015 року. Згідно листа Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20.11.2015 року, спадкоємцями 1/2 частки транспортного засобу є ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5. 06.04.2016 року позивачем було надіслано відповідні вимоги на адресу відповідачів з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором в межах частки успадкованого майна. Враховуючи, що станом на дату звернення до суду зобов'язання за кредитним договором не виконанні, позивач звернувся з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Справа № 761/35440/16-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3846/2017Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт, посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 1281 ЦК України про пропущення строків звернення з вимогою до апелянта щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Апелянт наголошує що всупереч вимогам ч. 1 ст. 1281 ЦК України всі спадкоємці позичальника не повідомили апелянта про те, що вони стали спадкоємцями позичальниками після оформлення права на спадщину у встановленому порядку , а отже, апелянт не міг пред'явити відповідні вимоги до спадкоємців.

Представник позивача в апеляційній скарзі просить звернути увагу суд апеляційної інстанції на те, що лише з повідомлення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової ВікторіїМиколаївни від 20.11.2015 року № 116/02 -14 йому стало відомо про всіх спадкоємців позичальника.

Також, апелянт посилається на те, що станом на дату звернення з позовною заявою зобов'язання відповідачів як спадкоємців позичальника за кредитним договором не виконанні в повному обсязі, жодного підтвердження того, що відповідачі мають намір виконати вимоги кредитора апелянту не надходило.

Представник апелянта підтримав в судовому засіданні апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_11 заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності не з'явившихся осіб.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір № 50005828. згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 322 001 грн. 85 копійок на купівлю транспортного засобу Audi модель А6, кузов НОМЕР_6, об'єм двигуна 1984 куб.см., рік випуску 2012 р.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між відповідачем та позичальником було укладено договір застави № 50005828 від 05.09.2012 року транспортного засобу Ауді модель А6. кузов НОМЕР_6, об'єм двигуна 1984 куб.см., рік випуску 2012, сірого кольору, з державним номером НОМЕР_7.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 27.04.2015 року серія НОМЕР_8 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Як вбачається з матеріалів справи власником Ѕ частини спірного автомобіля є дружина померлого ОСОБА_1

Спадкоємцями другої 1/2 частки транспортного засобу Audi модель А6, кузов НОМЕР_6, об'єм двигуна 1984 куб.см.. рік випуску 2012 є також ОСОБА_1, ОСОБА_3, дочка померлого ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті позбавляється права вимоги.

30.06.2015 року відповідач ОСОБА_1 повідомила позивача про смерть ОСОБА_7, що підтверджується повідомленнями про вручення та листом позивача від 22.09.2015 року, проте, позивач звернувся до відповідачів лише 06.04.2016 року з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу стало відомо про смерть боржника 30.06.2015р., в той час як з вимогою до спадкоємців позивач звернувся майже через 10 місяців, тобто з пропущенням строку, визначеного положеннями ст.1281 ЦК України.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд першої інстанції не правильно визначився із виниклими правовідносинами сторін, помилився у застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного висновку за оскарженим рішенням.

Відповідно до положень 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

30.06.2015 року ОСОБА_1 повідомила позивача про смерть ОСОБА_7, що підтверджується повідомленнями про вручення та листом позивача від 22.09.2015 року (а.с.92-93).

Позивач ТОВ «Порше Мобіліті» 06.04.2016 року звернувся до відповідачів, з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором (а.с.34-63), тобто після спливу шестимісячного строку встановленого законом.

Відповідно до ст.1281 ЦК України ТОВ «Порше Мобіліті» дійсно позбавився права вимоги до спадкоємців за кредитним договором № 50005828, укладеним 30.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_7.

Проте, судом першої інстанції не вірно було визначено предмет спору за заявленим позовом.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет застави.

В даному випадку виникають правовідносини щодо застави майна та застосовуються відповідні норми права, які не стосуються вимог кредитора до спадкоємців.

Колегією суддів було встановлено, що 05 вересня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_7 було укладено договір застави, яким останній, у забезпечення зобов'язань за кредитним договором, передав у заставу автомобіль Audi модель А6, кузов НОМЕР_6, об'єм двигуна 1984 куб.см. рік випуску 2012 (а.с.25-30).

Відповідач ОСОБА_1 надала згоду своєму чоловіку на передачу вищевказаного автомобіля у заставу, відповідно до п.6.2. договору.

В п.3.2. договору застави, сторони погодили випадки, коли право на заставу припиняється, а саме у випадках: переходу до заставодержателя права власності на предмет застави, примусового продажу предмету застави, повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою та в інших випадках передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Інших обставин а ні договором сторін, а ні законом, щодо припинення застави у разі смерті боржника не встановлено.

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про звернення стягнення на предмет застави, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №50005828 від 30.08.2012р. у розмірі 472 834,93 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави, транспортного засобу Audi модель А6, кузов НОМЕР_6, об'єм двигуна 1984 куб.см., рік випуску 2012, шляхом його реалізації на торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини 1В, офіс «В», м. Київ, 02152, ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000, філія ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300379) за кредитним договором №50005828 від 30.08.2012р. у розмірі 472 834,93 грн. звернути стягнення на предмет застави, транспортного засобу Audi модель А6, кузов НОМЕР_6, об'єм двигуна 1984 куб.см., рік випуску 2012, шляхом його реалізації на торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 5 957,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4, ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 2 978,86 грн., з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді