Рішення № 66536397, 15.05.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2017 р.

Справа № 924/293/17

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРОЗІТ", м. Теребовля Тернопільської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Новобудова", м. Хмельницький

про стягнення 38 958,93 грн., з яких: 22185,00 грн. - основного боргу, 3797,40 грн.- пені, 4437,00 грн. - штрафу, 5895,71 грн. - 28 % річних, 2643,82 грн. втрат від інфляції.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРОЗІТ", м. Теребовля Тернопільської області звернувся до суду із позовом до відповідача - Житлово-будівельного кооперативу "Новобудова", м. Хмельницький про стягнення 38 958,93 грн., з яких: 22185,00 грн. - основного боргу, 3797,40 грн.- пені, 4437,00 грн. - штрафу, 5895,71 грн. - 28 % річних, 2643,82 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № РЕ/ВН/0036/16 від 12.02.2016 р.

В якості доказів поставки товару посилається на видаткові накладні ВН000000391 від 16.02.2016 р. на суму 14 550,00 грн.; ВН000000392 від 17.02.2016 р. на суму 14 550,00 грн.; ВН000000405 від 17.02.2016 р. на суму 18 915,00 грн.; ВН000000409 від 17.02.2016 р. на суму 10 185,00 грн.; ВН000000647 від 02.03.2016 р. на суму 12 000,00 грн., які відповідачем частково сплачені на суму 48 015,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: - 972 від 15.02.2016 р. на суму 23 000,00 грн.; -1031 від 22.02.2016 р. на суму 25 015,00 грн.

Позивач в судові засідання за викликом не з’явився, натомість звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом участі в судових засіданнях не скористався, повноважного представника відповідача не направив, відзиву по справі не наддав, хоча про місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать судові повістки від 05.04.2017 року та 20.04.2017 року із відміткою про вручення відповідачу.

Неявка в судове засідання господарського суду відповідача чи його представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ухвала суду направлялась відповідачу на його юридичну адресу згідно із спеціальним витягом з ЄРДПОУ: м.Хмельницький, вул.Володимирська 109.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу можу бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”).

Підпунктом 3.9.1 Постанови передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

12.02.2016 року між ТОВ „Ферозіт” та ТОВ „Новобудова” укладено договір поставки № РЕ/ВН/0036/16

Згідно п. 1.1. Договору Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу будівельні матеріали для використання в господарські діяльності, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 Договору умови та строки поставки кожної окремої партії узгоджуються сторонами на момент формування заявки.

Оплата згідно п. 4.1. Договору здійснюється шляхом після оплати протягом 30 календарних днів від дати отримання товару. Згідно п. 2.6. Договору перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадках порушення строків передбачених даних договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійною облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно п. 5.3. Договору, у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару, більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Згідно п. 5.5. Договору, за прострочення оплати Покупець сплачує Постачальнику 28% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 7.1 договорі вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 20165 року а в частині розрахунків нарахування пені ,штрафу, процентів річних, інфляційних втрат – до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін

Позивачем поставлено товар на суму 70200,00 грн., на підставі видаткових накладних №:

- ВН000000391 від 16.02.2016 р. на суму 14 550,00 грн.;

- ВН000000392 від 17.02.2016 р. на суму 14 550,00 грн.;

- ВН000000405 від 17.02.2016 р. на суму 18 915,00 грн.;

- ВН000000409 від 17.02.2016 р. на суму 10 185,00 грн.;

- ВН000000647 від 02.03.2016 р. на суму 12 000,00 грн.

Відповідачем оплата за поставлений товар проведена частково, на загальну суму 48015,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№:-972 від 15.02.2016 р. на суму 23 000,00 грн.;1031 від 22.02.2016 р. на суму 25 015,00 грн.

Позивач стверджує на момент звернення із позовом до суду за відповідачем рахується основна заборгованість в розмірі 22185,00 грн. Окрім на підставі п.5.2, 5.3, 5.5 та ст. 625 ЦК України нараховує 3797,40 грн.- пені, 4437,00 грн. - штрафу, 5895,71 грн. - 28 % річних, 2643,82 грн. втрат від інфляції.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору поставки № РЕ/ВН/0036/16 від 12.02.2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 70200,00 грн., на підставі видаткових накладних ВН000000391 від 16.02.2016 р. на суму 14 550,00 грн.; ВН000000392 від 17.02.2016 р. на суму 14 550,00 грн.; ВН000000405 від 17.02.2016 р. на суму 18 915,00 грн.; ВН000000409 від 17.02.2016 р. на суму 10 185,00 грн.; ВН000000647 від 02.03.2016 р. на суму 12 000,00 грн., які відповідачем частково сплачені на суму 48 015,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: 972 від 15.02.2016 р. на суму 23 000,00 грн.; -1031 від 22.02.2016 р. на суму 25 015,00 грн.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості по договору поставки № РЕ/ВН/0036/16 від 12.02.2016 року в сумі 22185,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 22185,00 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано 3797,40 грн. - пені, 4437,00 грн. – штрафу.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадках порушення строків передбачених даних договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійною облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно п. 5.3. Договору, у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару, більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевіривши правильність нарахування пені відповідно до вищезазначених положень прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені у розмірі 3788,91 грн.

В частині стягнення 8,49 грн. пені належить відмовити.

Щодо нарахування 20% штрафу, суд погоджується із розрахунком позивача, сума що підлягає стягнення із відповідача в розмірі 4437,00 грн.

Окрім того, позивачем нараховано 5898,71 грн. 28% річних, 2643,82 грн. інфляційні нарахування.

Згідно п. 5.5. Договору, за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Перевіривши правильність нарахування 28 % річних заявлених позивачем, суд прийшов до висновку, що правомірним та підлягає стягненню сума в розмірі 5773,64 грн. 28 % річних

В задоволені 14,06 грн. 28 % річних належить відмовити.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат заявлених позивачем, суд прийшов до висновку, що правомірним буде нарахування в розмірі 3343,49 грн., (відповідно до інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року), оскільки позивачем заявлена менша сума до стягнення, то задоволенню підлягає сума заявлена позивачем в розмірі 2643,82 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРОЗІТ", м. Теребовля Тернопільської області до Житлово-будівельного кооперативу "Новобудова", м. Хмельницький про стягнення 38 958,93 грн., з яких: 22185,00 грн. - основного боргу, 3797,40 грн. - пені, 4437,00 грн. - штрафу, 5895,71 грн. - 28 % річних, 2643,82 грн. втрат від інфляції. задоволити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Новобудова” (вул. Володимирська, 109, м. Хмельницький, 29000; ЄДРПОУ 39360497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт”(вул. Шевченка, 171, м.Теребовля, Тернопільська область, 48100; ЄДРПОУ 37961273, п/р 26004060442104 в ЗГРУ ПАТ КБ „Приватбанк” м. Львів, МФО 325321) 22185,00 грн. (двадцять дві тисячі сто вісімдесят п’ять гривень) основного боргу, 3788,91 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень, дев’яносто одна копійка) пені, 4437,00 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень) штрафу, 5773,64 грн. (п’ять тисяч сімсот сімдесят три гривні, шістдесят чотири копійки) 28 % річних, 2643,82 грн. (дві тисячі шістсот сорок три гривні, вісімдесят дві копійки) втрат від інфляції та судовий збір в розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот гривень) гривень.

Видати наказ.

В частині стягнення 8,49 грн. пені та 14,06 грн. 28 % річних відмовити.

Повний текст рішення складено 17 травня 2017 р.

Суддя В.О. Шпак

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - 3 позивачу, Тернопільська обл., м.Теребовля, вул.Шевченка 171

м.Львів, вул.Шевченка, 317

4 - відповідачу. м.Хмельницький, вул.Володимирська, 109

всі рекомендованим із повідомленням