Рішення № 66536365, 16.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 р.Справа № 917/533/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 01601, м.Київ, бульвар Т.Шевечнка, 18 в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком", 36000, м.Полтава, вул.Соборності, 33

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, 37500, Полтавська область, м.Лубни, проспект Володимирський, 9

про стягнення 222 821,11 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 861 від 20.12.16р.

від відповідача: не з»явився

Розглядається позовна заява про стягнення 222 821,11 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

24.04.2017р. та 03.05.2017р. від відповідача до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідач проти позову заперечує (вх. №5478 та № 5815).

16.05.2017 року від позивача до суду додаткові докази та заперечення на відзив відповідача (вх. № 6290 та № 6333 відповідно).

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2017р. наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві та запереченнях на відзив.

Відповідач в засідання не з"явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено, суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому приймає рішення по суті позовних вимог в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріпленихКонституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно із ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України ( ч.2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Крім того, позивач вказує на те, що згідно Закону України від 20.12.2016 № 1789-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку. Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31.08.2016 року за №31-09010-16-16/24984 року, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м.Лубни Полтавської області, є Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (відповідач), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню м.Лубни Полтавської області послуг зв'язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач.

Як вказує позивач, у січні-червні 2016 року ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) надавало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м.Лубни Полтавської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальні захисту, п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захисті 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей 4 ч. 3 ст. 13 Закону України Про охорону дитинства. Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг у січні-червні 2016 року відповідачем відшкодовані не були і за ним станом на 01 січня 2017 року рахується заборгованість в сумі 222 821,11 грн.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми 3-пільга, затвердженим наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83.

Крім того, позивач вказує на те, що ним на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб які мають право на пільги подавались на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг. Поіменні списки абонентів за формою 2-пільга щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача: UPSZN30@ukr.net.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариства Укртелеком в особі Полтавської філії ПАТ Укртелеком звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення 222 821,11 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-XII; Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII; Про охорону дитинства від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та Про прокуратуру від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікації надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Факт надання позивачем пільговій категорії населенню м.Лубни Полтавської області послуг зв'язку підтверджується оформленими між сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми 3-пільга, затвердженим наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83.

Заперечення відповідача щодо того, що акти звіряння за надані населенню послуги за січень-червень 2016 року є оформленими неналежним чином, оскільки Управління лише у графі 7 погоджується із сумою заборгованості станом на 01.01.2016 в розмірі 37644,43 грн. і ця сума є однаковою для всіх шести актів звіряння розрахунків, а суми ПАТ «Укртелеком» написані від руки виникли без будь-яких обґрунтувань судом відхиляються, оскільки, як зазначає позивач, він проводив нарахування з січня по червень 2016 року і в кожному акті, в якому Управління ставило в колонці заборгованість «нулі», зазначало заборгованість за кожний місяць за фактично надані послуги пільговим категоріям населення, вписуючи суми відшкодування ручкою.

Судом також враховано, що згідно Закону України від 20.12.2016 № 1789-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку та роз'яснення Міністерства фінансів України викладені в листі від 31.08.2016 року за №31-09010-16-16/24984 року

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позов, спростовується викладеним вище.

Отже, позовні вимоги про стягнення 222 821,11 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Обставини, що наведені відповідачем у відзиві, судом оцінюються критично у зв"язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

При цьому, судом враховано, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Згідно зі ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (проспект Володимирський, буд. 9, м. Лубни, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 24565327) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ідентифікаційний код 21560766) в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Соборності, буд. 33, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 01186975) 222 821,11 грн. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 3342,32,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.05.2017 р.

Суддя Киричук О.А.