Постанова № 66536230, 16.05.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.05.2017р. справа №905/143/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретар судового засідання Акімова К.К.за участю представників учасників справи: прокурор:Крупська К.М. (посвідчення №020732 від 25.09.2013р.);від позивача: не з'явився;від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід13.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.)по справі№905/143/17 (суддя Кротінова О.В.)за позовомв.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької областідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Маріуполь Донецької областіпростягнення 39428,36грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області (Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) з позовом про

- стягнення заборгованості в розмірі 39428,36грн. з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності, за договором №6 від 21.05.2014р. за період з 10.11.2015р. по 10.11.2016р.;

- розірвання договору оренди №6 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 21.05.2014р. та зобов'язання відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі №905/143/17 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі з мотивів доведеності факту неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором №6 від 21.05.2014р. в частині внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення реклами. Крім цього, договір №6 від 21.05.2014р. про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів було розірвано судом з мотивів істотного порушення Відповідачем договірних зобов'язань, що позбавило виконавчий комітет Маріупольської міської ради очікуваних грошових надходжень до міського бюджету, а Відповідача було зобов'язано вчинити дії з демонтування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2017р. у справі №905/143/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає незастосування місцевим судом до виниклих відносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», неврахування судом факту надання послуг Відповідачем з розміщення соціальної реклами за дорученням Позивача, а також незастосування місцевим судом до правовідносин положень законодавства, що регулюють відносини з найму (оренди).

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Татенко В.М., Марченко О.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 16.05.2017р. об 15.20.

Протоколом автоматичної зміни складу суддів від 12.05.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Татенко В.М. у відпустці, його у складі колегії було замінено на суддю Зубченко І.В.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні 16.05.2017р. проти апеляційної скарги заперечував, наголошуючи на законності і обґрунтованості переглядуваного рішення.

Представник Скаржника у судове засідання 16.05.2017р. не з'явився, надіславши заяву про відкладання розгляду справи, вмотивовану перемовинами сторін щодо добровільного погашення заборгованості.

Представник Позивача у судове засідання 16.05.2017р. також не з'явився, надіславши клопотання про відкладання розгляду справи для можливості її вирішення мировим шляхом, а також заперечення проти апеляційної скарги.

Судова колегія, враховуючи не визнання явки представників сторін обов'язковою, достатність наявним матеріалів, обізнаність про час і місце судового розгляду всіх учасників справи, дійшла висновку про відсутність підстав для відкладання розгляду справи, тим більше, що діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості укладання мирової угоди на стадії апеляційного провадження - за змістом ст.ст.78, 121 Господарського процесуального кодексу України така угода може бути укладена лише до моменту прийняття рішення або вже на стадії його примусового виконання.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 21.05.2014р. між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Виконком) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Розповсюджувач) було укладено договір №6 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (Договір - а.с.а.с.17-19), в п.1.1 якого встановлено, що на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради №215 від 21.05.2014р. «Про розгляд звернень суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» Виконком надає Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а Розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.1.2 договору місця розташування рекламних засобів, які надаються Виконкомом у тимчасове платне користування Розповсюджувачу, зазначені в Додатку 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання вимог п.1.2 договору, Додатком №1 (а.с.20) сторони визначили місця розташування рекламних засобів, які надаються Виконкомом в тимчасове платне користування Розповсюджувачу, період та розмір оплати відносно кожного місця.

Згідно з п.1.3 договору місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

Відповідно до п.2.3.15 договору, Відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі , передбачені розділом 2 цього договору.

За умовами п.3.2. договору, розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданими в користування Розповсюджувачу, становить 6284,24грн. в місяць.

Як встановлено у п.3.4 договору, загальна сума договору за п'ять років після отримання Розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами становить 374894,33грн.

За умов п.3.5 договору плата за тимчасове користування місцями, наданими в користування Розповсюджувачу, зараховується до міського бюджету м. Маріуполя. Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється Розповсюджувачем: перший платіж протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору; наступні платежі авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата. Дія цього договору поширюється на зобов'язання щодо внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів за попередній період.

17.07.2015р. сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору (а.с.а.с.21,22), в якій п.3.2 договору було викладено у наступній редакції: « 3.2.Розрахунок плати, від якої звільняється Розповсюджувач зовнішньої реклами у зв'язку з розміщенням соціальної реклами протягом 2014р., наведений у Додатку 1. Розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданих в користування Розповсюджувачу зовнішньої реклами, становить 5991,90грн. в місяць з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2014р., згідно з додатком 1 цієї додаткової угоди.»

Крім того, означеною Додатковою угодою №1 було змінено п.3.3 договору та зазначено, що сума договору за п'ять років з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2014р. становить 359514,17грн.

Згодом, 07.12.2015р. сторонами було підписано Додаткову угоду №2 (а.с.а.с.23,24), якою було викладено в новій редакції п.3.2 договору, відповідно до якого розрахунок плати, від якої звільняється Розповсюджувач зовнішньої реклами у зв'язку з розміщенням соціальної реклами протягом 2015р., наведений у Додатку 1. Розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданих в користування Розповсюджувачу зовнішньої реклами, становить 5295,26грн. в місяць з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2015р., згідно з додатком 1 Додаткової угоди №2.

Також, означеною угодою були внесені зміни до п.3.3 договору та визначено, що загальна сума договору за п'ять років з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2015р. становить 317715,41грн. згідно з Додатком 1 до Додаткової угоди №2.

За приписами п.п.2.1, 2.3 розділу «Порядок повернення місць розташування рекламних засобів» до договору у випадку припинення цього договору Розповсюджувач повертає місця розташування рекламних засобів Виконкому на підставі акту приймання-передачі та вважаються повернутими з моменту підписання такого акту сторонами.

Відповідно до розділу 3 «Строк договору» сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання. У випадку отримання Розповсюджувачем дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, наданих йому в користування на підставі цього договору, цей договір діє протягом строку, на який видано відповідний дозвіл, але не більше 5 років. Строк цього договору не підлягає автоматичному поновленню.

В матеріалах справи міститься претензія №51 від 29.11.2016р. вих.№05/2677 (а.с.а.с.26,27) з вимогою до Відповідача про сплату заборгованості в розмірі 149013,00грн., що виникла на підставі договору №6 станом на 01.11.2016р., проте наразі ці вимоги Відповідачем виконані не були.

Також до матеріалів справи Позивачем було залучено акт звіряння взаємних розрахунків за договором №6 від 21.05.2014р. (а.с.56), за даними якого станом на 10.11.2016р. заборгованість Відповідача становить 39428,36грн. Означений акт був підписаний лише представником Виконкому.

За таких обставин, в.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення з Відповідача заборгованості за період з 10.11.2015р. по 10.11.2016р. в сумі 39428,36грн., розірвання договору оренди №6 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 21.05.2014р. та зобов'язання Відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань, місцевим господарським судом було задоволено позовні вимоги в.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Як вбачається з правової природи укладеного між сторонами договору №6 від 21.05.2014р., спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами законодавства про розміщення реклами, у тому числі - Законом України «Про рекламу» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» № 2067 від 29.12.2003р.

Таким чином, укладений між сторонами договір №6 від 21.05.2014р. є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, зокрема, права Позивача на отримання платежів за користування місцями розташування рекламних засобів, що безпосередньо закріплено у п.32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами та узгоджується з п.2.3.15 договору.

Сутність заявленого позову полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання зумовленого вказаним договором обов'язку зі сплати щомісячних платежів за користування місцями розташування рекламних засобів, у розірванні договору №6 від 21.05.2014р. та у зобов'язані Відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Посилання Скаржника на приписи ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» як на підставу для звільнення від сплати стягуваних коштів апеляційним судом відхиляється, оскільки скасування грошових зобов'язань щодо користування державним та комунальним майном на період проведення АТО стосується орендних правовідносин, тоді як спірні правовідносини між сторонами регламентуються не ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а спеціальними нормами Закону України «Про рекламу» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» № 2067 від 29.12.2003р., у світлі яких стягувана в межах цієї справи плата не є орендною.

Апеляційний суд наголошує, що певна спорідненість правового регулювання розглядуваних правовідносин сторін із орендними правовідносинами не може бути підставою для застосування ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» навіть в порядку ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, оскільки всупереч умов застосування аналогії закону питання щодо стягнення плати за розміщення місць реклами унормовано спеціальними норами цивільного законодавства і не потребує субсидіарного застування норм про оренду в цій частині, що також узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 07.04.2016р. у справі №905/3133/15 та постанові від 09.10.2016р. у справі №905/542/16.

Таким чином, у Відповідача не було правових підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань перед Позивачем зі здійснення визначених договором платежів за розглядуваний період до 10 числа кожного місяця, що передує оплачуваному. Так, як вірно було зазначено місцевим судом, Відповідач за тимчасове користування місцями розміщення реклами за стягуваний період (з 10.11.2015р. по 10.11.2016р.) з урахуванням встановленим Додатковою угодою №2 розміром щомісячних платежів на рівні 5295,26грн., повинен сплатити Позивачу заборгованість в розмірі 63543,12грн.

Як встановлено ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів своєчасної сплати стягуваної заборгованості або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Таким чином, невиконання грошових зобов'язань має кваліфікуватися як їх порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Проаналізувавши розрахунки розглядуваних позовних вимог в контексті наявних матеріалів справи, апеляційний суд погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача щомісячних платежів за періоду з 10.11.2015р. по 10.11.2016р. за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №6 від 21.05.2014р. в межах заявлених позовних вимог, у розмірі 39428,36грн.

Крім цього, судова колегія погоджується з рішенням місцевого суду в частині задоволення позовної вимоги про розірвання договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №6 від 21.05.2014р., адже систематична несплата Відповідачем щомісячних платежів є істотним порушенням договору в розумінні п.2 ст.651 Цивільного кодексу України, що також порушило законні очікування Позивача з отримання коштів до місцевого бюджету, та є підставою для звернення з подібною позовною вимогою на підставі п.п.5.2.2 п.5.2 договору.

Також апеляційний суд погоджується з рішенням місцевого в частині задоволення вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами, оскільки приписами ст.390 Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. В той час, як залишення цих конструкцій після розірвання договору може унеможливити розпорядження вказаними місцями, в тому числі шляхом надання їх в оренду іншим розповсюджувачам зовнішньої реклами та не отримання плати за їх використання.

З огляду на викладене та за відсутністю будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним господарським судом, апеляційна скарга Відповідача залишається без задоволення, а переглядуване рішення - без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі №905/143/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі №905/143/17 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

О.А. Марченко

Надруковано 6 прим.: 1,2 - сторонам, 3-прокурору, 4-у справу, 5 - ДАГС, 6 - ГСДО